Москаль: зі сходу на захід

«Головою Закарпатської ОДА уже став пан Москаль, є указ про його призначення», — повідомив народний депутат Ігор Кононенко. Коли з’явилась інформація про можливе призначення Геннадія Москаля головою Закарпатської ОДА, то перше питання, яке виникло в загалу — а кого призначать тепер головою Луганщини? Кононенко не зміг дати повноцінну відповідь на це питання, сказавши: «Мабуть, хтось із заступників уже виконує обов’язки. Далі Президент буде визначатися». Якщо на Луганщині багато речей виправдовувала війна і необхідність перш за все займатись господарськими питаннями, то на Закарпатті у Москаля буде стояти на першому місці питання кадрів. Тут знадобиться не лише його досвід очільника області, а можливо, ще й досвід роботи в УБОЗі.

Друга проблема, яка оголилась — це те, що у Президента дійсно коротка лава запасних. Зняти з Луганщини людину, яка вже рік займається надскладним вирішенням проблем прифронтових територій, знає нюанси і складнощі цього регіону зсередини, має бути винятковим кроком. З Києва не зовсім зрозуміла складна ситуація на сході ще й в площині кадрового резерву. Патріоти, псевдопатріоти, «регіонали», які прагнуть реваншу, і «регіонали», які так і залишились на місцях, лише чекають часу, щоб сісти за кермо цього краю. Враховуючи те, що наразі на прифронтових територіях на низці посад перебувають люди, які далекі від державницьких позицій, то можна очікувати, що Луганщина на певний час потрапить в сейсмічну зону перерозподілу впливу.

«З приводу призначення Москаля на Закарпатті у мене думки лише позитивні, — коментує «Дню» Віктор Чумак, народний депутат від фракції «Блок Петра Порошенка». — Це дуже хороший кадровий хід. Люди його там пам’ятають, йому довіряють. Питання в тому, які завдання ставить перед ним Президент. Якщо завдання полягає в тому, щоб перекрити контрабанду і поставити всіх на свої місця, то це дуже добре. Повторюю — всіх. Народних депутатів, міліцію, прокуратуру. Якщо ж виникає питання, кого саме ставити тепер на Луганщині, то це говорить, що існує дуже погана кадрова політика. Талановитих і професійних людей в Україні достатньо, але сама кадрова політика в державі кульгає».

«Так само, як поставили Москаля головою Закарпаття, можна було його поставити головою Одещини, а Саакашвілі головою Закарпаття, — коментує «Дню» політолог Віктор Небоженко. — Це виключно радянський спосіб вирішення кризових ситуацій, а саме за рахунок зміни вищого керівництва регіонів. Зараз на Закарпатті потрібен політик, який би вів діалог між місцевими громадами і структурами з одного боку, а з другого — потрібна жорстка людина, яка б не побоялась посадити у в’язницю кілька десятків місцевих бандитів, які вирішили, що вони можуть брати учать в політиці. Я б навіть ще жорсткіше сказав — справа не в тому, що місцеві бандити використовують одяг і риторику «Правого сектору», а в тому, що бандити намагаються лізти в політику».

Валентин ТОРБА, «День»

Повернення. Його нам бракувало...

Після трагічних мукачівських подій Закарпаття живе очікуванням змін, котрі б унеможливили подібні прояви зухвалого бандитизму. Незважаючи на те, що скільки людей, стільки й думок, і кожен особисто «бачить» винуватців, безспірним для загалу є одне: в області, як і в державі загалом, слід рішуче наводити елементарний порядок. А найперше — приструнити криміналітет незалежно від того, ходить він в однострої добровольчих військових формувань, перебуває під прикриттям недоторканості народного депутата, носить міліцейські погони, чи банально возить у багажнику автівки мисливську нарізну зброю, прикриваючись фальшивим посвідченням члена НСЖУ.

Було зрозуміло, що кардинальні кадрові зміни на обласному рівні — справа кількох днів і в середовищі політологів та журналістів серед ймовірних кандидатів на посаду очільника області називався Геннадій Москаль. Цього року виповниться рівно двадцять років, як він уперше прибув на Закарпаття з Чернівців у якості начальника обласного управління МВС. Часи тоді були теж дуже не певні: бандити і рекетири тримали «за горло» бізнес, «осідлали» навіть прикордонні території у сусідніх країнах, грабуючи своїх земляків, пресингували рядових громадян, а правоохоронні структури були у значній мірі деморалізовані.

Полковник Г.Москаль своїми енергійними та жорсткими діями дуже швидко «розібрався» з криміналітетом. Місцеві авторитети, рятуючись від тюрми, подалися у біги закордон (навіть грізний Геша відсиджувався в Угорщині), а «лушпиння криміналу» (визначення самого Г.Москаля) стало смиренним і сиділо тихо, як миша під мітлою. Затероризовані бандюками ужгородці дивувалися, як це начальник міліції чи не щодня ходить містом без жодної охорони. А для нього це був елемент творення іміджу керованої ним міліції та демонстрація безпечності міст: мовляв, якщо мене злочинці не чіпають, то які претензії можуть бути до пересічних громадян? Це були «зоряні» часи Г.Москаля, коли він своїми діями справді здобув собі непідробне визнання закарпатців.

У 2001 році, після керування міліцією у Криму та Дніпропетровську, Г.Москаля призначили головою Закарпатської ОДА замість В. Балоги, з яким він дуже скоро «побив горшки». У політичній площині Г.Москаль декларував свою рівновіддаленість від усіх партійних сил, хоча з окремими мав дуже напружені стосунки. Справжню війну розгорнули проти нього лідер облорганізації СДПУ(о) та наступник на губернаторській посаді І.Різак, газети, контрольовані Е.Матвійчуком та В.Балогою. Під час парламентських виборів 2002 року Г.Москаль активно підтримав президентський блок «За єдину Україну», котрий на початку кампанії мав майже нульовий рейтинг, а в підсумку взяв третій результат.

В економічній сфері на посаді голови ОДА Г.Москаль приділяв першочергову увагу реалізації інвестиційних проектів (таких було 58) у Спеціальній економічній зоні, переймався облаштуванням пунктів пропуску через державний кордон. У рекреаційній галузі — намагався створити умови, щоб українці їздили відпочивати не у Крим, чи за кордон, а на Закарпаття. Він чи не найбільше з усіх закарпатських губернаторів часів незалежності робив для підтримки місцевого книговидання та підтримував осередки культури.

Звісно, сьогодні перед ним постануть не менш масштабні за обсягами, та глибокі за проблематикою життєво важливі питання нормалізації ситуації в області, ніж 20 років тому. Бо за цей час не лише поглибилися суспільні проблеми, вдосконалилися методи ведення конфліктів із законом, а й виросло нове цинічне покоління носіїв цих методів у різних сферах суспільного буття. Подолати ці виклики, зламати опір добре прилаштованих корупційних структур (і не лише на митниці) — очевидно й буде найпершим завданням нового голови Закарпатської ОДА. Принаймні, так хочуть закарпатці.

Василь ІЛЬНИЦЬКИЙ, Ужгород