Москва i Константинополь не збираються сприяти церковнiй єдностi в Українi
Це друга «екологічна» нагорода патріарха Варфоломія І цього року — в квітні було оголошено, що він отримав норвезький приз Софії ($100 тисяч). Патріарх вже зробив заяву, що частину премії передає в Міжнародний фонд захисту дітей UNICEF для допомоги знедоленим дітям Африки, а також безпритульним дітям Стамбула та Афін. Друга частина премії піде на підтримку екологічної міжнародної діяльності.
На жаль, вплив Вселенської патріархії досі не виказав позитивних зрушень в структурі православних церков України. Як відомо, протягом останніх років патріарх Варфоломій I виявляв неабияку зацікавленість нашими церковними справами і демонстрував наміри примирити і об’єднати православні церкви України. З цією метою відбулося кілька зустрічей за кордоном, у яких взяли участь представники високого рівня Вселенського патріархату, Московського патріархату, а також Київського патріархату і Української автокефальної церкви. З’явилася надія, що дві неканонічні церкви (УПЦ КП і УАПЦ) зроблять зусилля і об’єднаються, а єпископат цих церков отримає належний статус за підтримки Вселенського патріархату.
Останні події, однак, довели, що оптимісти (до них не належить автор), як часто буває, помилилися. Про це свідчить зустріч 18—20 квітня, присвячена проблемам українського розколу, яка відбулася в Криму і вельми відрізнялася від попередніх подібних консультацій. Найголовніше тим, що дві зацікавлені сторони — УПЦ КП і УАПЦ — не були представлені (допущені), і їхні проблеми обговорювалися без них. Але це, очевидно, не мало особливого значення, бо рівень представництва інших учасників було помітно знижено. Зокрема, главою делегації Московської патріархії був на переговорах не митрополит Кирил, як це було на попередніх зустрічах, а протоієрей Микола Балашов, секретар Відділу зовнішніх церковних стосунків. Судячи з повідомлень московських православних ЗМІ, на міжцерковних консультаціях йшла мова виключно про канонічність та про покаяння «розкольників»: «В отношении расколов, существующих на Украине, было отмечено, что решение этой проблемы должно основываться на священных канонах Церкви, применяемых в духе евангельской любви». Повідомляється також, що учасники переговорів «прийняли до уваги точку зору Української держави, висловлену головою Держкомітету у справах релігій Віктором Бондаренком. (До речі, більше про «точку зору українського уряду» наразі нічого не відомо.)
Головним рішенням чергової зустрічі високих сторін є, очевидно, згода «продовжити консультації з метою координації дій, спрямованих на усунення розколів». У такому руслі консультації можуть тривати століттями — в добрих традиціях східних церков.
Загальна атмосфера кримських консультацій свідчить, що Московська і Вселенська церква саме вступили в черговий період дипломатичної згоди, і тому очікувати від Вселенського патріархату якихось рішучих дій на користь об’єднання українського православ’я зараз не варто. Залишається тільки надія на те, що створення об’єднаної незалежної Української церкви є для Вселенського патріархату вельми важливою стратегічною, навіть геополітичною, метою. Бо тільки ослаблення та зменшення розмірів Московського патріархату (за рахунок відділення українських церков) може гарантувати Вселенському патріархату збереження історичної «першості за честю» у Вселенському православ’ї.
