Наступна зупинка — Македонія

Світова спільнота добре пам’ятала як ще за часів Йосипа Браз Тіто Белград вводив до Косово танки, реагуючи на вимоги албанських студентів про більшу автономію краю і перетворення його на союзну республіку. На Заході не забули, що архітектор балканської війни Слободан Мілошевич починав свою похмуру кар’єру саме з ліквідації політичної автономії Косово. Після цього албанське населення краю немов забуло про Белград і зажило «альтернативним» життям — зі своїм президентом, урядом, парламентом, підпільними університетами, школами, дитячими садками, пологовими будинками, навіть власною автоінспекцією, що розташувалася за квартал — другий від постів югославської поліції і штрафувала від імені уряду «Республіки Косово» завинивших водіїв. Захід порівнював твердокам’яного комуніста Слободана Мілошевича і елегантного інтелектуала з незмінною шийною хустинкою, письменника у владі — лідера косовських албанців Ібрагима Ругову. Порівняння було, зрозуміло, не на користь Мілошевича. Однак тепер все інакше. Ругова все більше втрачає позиції під натиском партизан-радикалів і обіцяє ввести їхніх представників до свого нового уряду. А самі радикали готові воювати не тільки за Косово, але й за всі населені албанцями території.

Захід, тим часом, витратив дуже багато сил і коштів, щоб зберегти стабільність у Македонії, не допустити втягнення цієї країни в югославський конфлікт. Навряд чи у Вашингтоні або в Бонні погодяться з тим, щоб через албанських радикалів всі ці зусилля пішли прахом і ризику зазнали військові спостерігачі з невеликого, але який включає американців, контингенту ООН. Вже тепер ясно, що натівська інтервенція в Косово, навіть якщо вона відбудеться, не буде чітко проалбанською, головною метою її буде консервація конфлікту в межах Косово. Не випадково днями Генеральний секретар НАТО Хавьєр Солана навідався до македонського курортного міста Охрід, щоб підтвердити президенту Македонії Кіро Глігорову намір НАТО захистити його країну і від наслідків косовского конфлікту, і від подальшого натівського втручання у цей конфлікт.

МАКЕДОНЦІ — АЛБАНЦІ: СУПЕРЕЧЛИВИЙ ДІАЛОГ

Тим часом в самій Македонії відносини між македонською і албанською політичними елітами погіршуються з кожним днем косовського конфлікту. Не можна сказати, щоб ці відносини й раніше були ідеальними: у Скопьє з неприхованим роздратуванням ставилися до прагнення македонських албанців до відособлення. Тут оголосили поза законом створений явочним порядком у Тетово албанський університет, а коли мер населеного в основному албанцями Гостівара Руфі Османі спробував ще минулого року вивісити над спорудою міського самоврядування поруч із македонським державним прапором прапор албанської громади (він же — державний прапор Албанії), власті не зупинилися перед застосуванням сили, а мер — перед закликом до прихильників вийти на вулиці. У результаті вперше за весь час існування Македонії як незалежної держави загинули люди, Руфі Османі було осуджено, а слово «Гостівар» стало символом македонського-албанського нерозуміння.

Разом із тим албанські політики в Македонії залишаються багато в чому складовою частиною місцевої «партії влади». Навіть зараз албанська Партія демократичного прогресу (ПДП) входить до урядової коаліції разом із посткомуністичним соціал-демократичним союзом прем’єр-міністра Бранко Црвінковського. Однак, коли лідер радикальної Партії демократичного прогресу албанців (ПДПА) Арбен Джафері нещодавно заявив про можливість поширення косовської кризи на Македонію, попередивши, що у разі відмови влади від федералізації Македонії албанці сформують у західній її частини свої уряд і парламент, керівники більш поміркованої ПДП не лише не відмежувалися від цієї заяви, але фактично підтримали її в більш стриманих висловлюваннях. У результаті македонська опозиція вимагає негайного розриву коаліційної угоди. Албанці тим часом вельми стурбовані взаєморозумінням Белграда і Скопьє, що вже намічається. Близька до влади югославська преса, яка зазвичай писала про Македонію з неприхованим роздратуванням, сьогодні не приховує своєї благоприхильності до цієї країни, а на недавній зустрічі міністрів закордонних справ Югославії та Македонії Жівадіні Йовановича і Благая Ханджінського відносини між двома країнами було названо зразком добросусідства — і це при наглухо закритому кордоні між сусідами.

ПЕРЕДЧУТТЯ БАЛКАНСЬКОЇ ВІЙНИ

Відомий македонський політик Васил Тупурковський попередив, що у разі поширення косовського конфлікту на сусідні країни боснійська війна може показатися «диснейлендом». Мабуть, це не перебільшення, оскільки йдеться вже не про конфлікт на постюгославському просторі, а про повномасштабну балканську війну з непередбачуваною кількістю учасників. Можливо, цій війні ще можна запобігти, забезпечивши неучасть у конфлікті Македонії — як це не парадоксально, але від стабільності в цій маленькій країні залежить стабільність на Балканах. Зрозуміло, ця стабільність зажадає не тільки зацікавленості в ній Заходу, але й численних взаємних поступок: албанці — й у самій Албанії, й у Косово — повинні задовольнитися компромісним статусом Косово, який неминуче буде вироблено при західному посередництві. Чи Стане Косово «югославською Чечнею», де-факто незалежною країною чи перетвориться на третю союзну республіку в Югославії, але албанська політична еліта повинна зрозуміти, що третій албанській державі на Балканах — вже в Македонії — не бувати. Але і македонцям доведеться назавжди змиритися з фактом, що вони будують свою державу разом з албанцями, а не всупереч їм. Звичайно, поки що обидві сторони до поступок не готові, та й косовський конфлікт явно діє їм на нерви... Але перші вибухи бомб, що, поки, на щастя, обійшлися без жертв, у населеному в основному албанцями македонському місті Куманово вже пролунали тривожним попередженням про те, що війна цього разу дуже близько від кордонів Македонії.