«Не стара і не нова». Але інша?

ВНУТРIШНЯ ПОЛIТИКА

Андрій ЄРМОЛАЄВ , директор Центру соціальних досліджень «Софія»:

— Оцінювати сьогодні є сенс не стільки результати, скільки тренди закладених і задекларованих рішень нової влади, оскільки вони виявили себе лише наприкінці другого кварталу. Але можна дати оцінку тим діям, які вже відбулися й відбуваються сьогодні, і заявам, які можна оцінювати за системністю і за характером. Я дуже критично ставлюся до вислову «нова влада», тому що цей вислів мав би передбачати нову якість стосунків усіх гілок влади, а не лише нову президентську команду й новий уряд. Цю ж нову якість влада лише має побудувати.

Помітна величезна концентрація уваги цієї влади на соціальному статусі. Вона дуже багато говорить про те, що вона — народна. І я не вважаю це випадковим. Це класичний прийом, відомий в історії, коли певний суспільний прошарок, отримуючи владу, намагається говорити мовою загалу. Але як на мене, чим більше ця мова переважатиме над реальними економічними завданнями, тим більше нова влада втрачатиме довіру тих прошарків, які зробили ставку на неї.

Ще одна характерна риса цієї влади. Ми бачимо, що на сьогодні в її системі є кілька центрів модерації. Маю на увазі не центри впливу, а центри, з яких виходять різні варіанти рішень тих чи інших проблем. Зокрема, без сумніву, це особа прем’єр-міністра — не урядова команда, а саме Юлія Тимошенко. По-друге, це частина новоствореної партії «Народний союз «Наша Україна», де є кілька креативних політиків, які дуже часто працюють на публіці. Це призводить до політичних суперечок стосовно стратегії та змісту політики. Ну і, звичайно, це особа Президента.

Мене також дуже засмучує, що навіть перша особа говорить про те, що є старі кадри й нові кадри. Але нова влада повинна розуміти, що вона теж не стара і не нова. Вона дійсно змінилася. Але потрібно дати шанс і тим людям, які залишилися поза владою. Не слід огульно застосовувати критерій «старі-нові». Так можна втратити електорат, довіру регіональних еліт.

Вікторія ПОДГОРНА , директор Центру соціально- політичного проектування:

— Було б дуже великою наївністю вважати, що за 100 днів можна зробити суттєві кроки. Перші сто днів — це поле експериментів для нової влади. Але питання в тому, чи має це поле якісь жорсткі рамки, чи є в нової влади чітка стратегія змін у політичній, економічній, соціальній сферах. Я бачу, що на сьогоднішній день є дуже багато бажань: змінити ситуацію, виглядати інакше, ніж команда Кучми, і якимось чином зламати той режим, який існував усі попередні роки. Саме проведення реформ викликає реальні зміни. Поки що це відображається тільки у стилістиці й деяких заявах.

Звертає на себе увагу позиція уряду, тому що це стосується більшості громадян України. Багато хто називає заяви прем’єра Юлії Тимошенко популізмом. Мені ж здається, що в цьому популізмі криється не тільки бажання бути привабливими для більшості громадян України — це досить свідома стратегія прем’єр-міністра для того, щоб опанувати лівий електорат. Тобто вона свідомо просувається у своїх діях на лівий фланг. І враховуючи, що більшість населення України — це літні люди, а також рівень їхніх побажань, ті формули, які пропонує прем’єр, говорячи про бензин, яйця, м’ясо, виглядають дуже привабливими для громадян, особливо незаможних. Але з погляду виваженої економічної стратегії, це достатньо важка ситуація, тому що експерти- економісти та представники не таких бідних прошарків населення, зокрема малий та середній бізнес, звертають увагу на те, що така політика прем’єра не враховує інтереси тих людей, які стояли на Майдані.

Друге — це позиція Президента. Я вважаю, що Віктор Андрійович дуже добре впорався зі своїм завданням, у першу чергу на зовнішньополітичному фронті. Він розвив успіх помаранчевої революції та насправді змінив ставлення Заходу до України, отримав великий кредит довіри до дій нової влади. Це великий успіх для команди В. Ющенко.

Окремо хотілося б сказати про новостворену партію «Народний союз «Наша Україна». Я була присутня на з’їзді, і, на жаль, у мене є дуже багато запитань до формули, за якою була створена ця партія. Тому що вона зазіхає на дуже великий кусок електорату без чіткого прицілювання. Можливо, орієнтація на електорат Віктора Ющенка — це правильний шлях, щоб отримати перемогу в 2006 році, але в цьому проекті є дуже велика небезпека на майбутнє. Тому що така партія з такими різними поглядами людей, що входять до неї, не може бути достатньо стійкою.

Дмитро СТУС , віце-президент Асоціації українських письменників:

— За перші сто днів нової влади я не зауважую очевидних здобутків, як і, зрештою, очевидних розчарувань. З кожним днем нове керівництво держави все більше уподібнюється старому чи то в економіці, чи то в культурі, науці... Найбільш прикрою втратою і водночас позитивом вважаю те, що українське суспільство поступово відходить від ейфорії і починає ставитися до цієї влади як до будь-якої іншої.

Щодо культурної політики, то задекларовані наміри держави підтримувати вітчизняне книговидавництво так і залишилися намірами. Зрештою, так само нічого не втілено в життя й у всіх інших галузях культури. Передусім це стосується круглого столу, організованого режисером Сергієм Проскурнею та журналістом Сергієм Васильєвим на прохання Миколи Томенка, на якому фахівці висловили своє бачення щодо першочергових завдань оптимізації культурної політики. Зокрема були сформульовані чотири головні принципи діяльності тоді ще Міністерства культури та мистецтв України, а нині Міністерства культури та туризму, а саме: конкурентоспроможність, відкритість, громадський контроль, гласність та прозорість у прийнятті рішень. Як бачимо, все це виявилося нікому не потрібним. Натомість спостерігаємо незрозумілі процеси довкола Театру російської драми імені Лесі Українки. Діячів культурних установ звинувачують у порушенні законодавства, яке мало враховує сучасні реалії.

На жаль, поки не йде мова про розробку культурних технологій. Наразі існує система підтримки кращих чи гірших, але суб’єктивно вибраних проектів на зразок фестивалю «Таврійські ігри». Сподіваюся, найближчим часом буде зроблена спроба запустити технології в культурі та науці й буде видно, куди вкладаються гроші і яку вони дають віддачу.

Володимир МУЛЯР , доктор філософських наук, професор, завідувач кафедри гуманітарних наук Житомирського державного технологічного університету:

— У перші 100 днів нової влади чітко проглядається прагнення прем’єр-міністра й уряду дати хороший результат роботи в короткий термін. Це співпадає з тим, що було заявлено нинішніми керівниками під час помаранчевої революції. Мені подобається стиль роботи Юлії Тимошенко — вона демонструє відкритість, і це підвищує її рейтинг і рейтинг уряду в суспільстві. Водночас проблемою залишається узгодженість дій міністерств і відомств. У світі вважається, що 100 днів достатньо, щоб різні ланки нової влади могли «притертися», але це, мабуть, не для України. Проблемою є також вплив на дії уряду майбутніх парламентських виборів, оскільки нова влада хоче закріпити свою перемогу на президентських виборах.

Деяке занепокоєння викликає так звана революційна доцільність у діях уряду й бажання встановити соціальну справедливість найкоротшим шляхом. А він не завжди буває правовим. У державі, особливо в не правовій (а Україна, попри всі заяви, поки є такою) досягнення соціальної справедливості нерідко відбувається поза межами правового поля.

Михайло ПОДГАЙНИЙ , старший науковий співробітник Херсонського краєзнавчого музею:

— Моя загальна оцінка діяльності уряду позитивна. Але вважаю, деякі персоналії варто б усе-таки замінити, наприклад, генерального прокурора. Мені здається, що співвідношення революційних і консервативних рішень досить збалансоване, хоча хотілося б трохи більше революційності. Думаю, що популістська політика демократичного уряду за рік до виборів практично неминуча — це «закон природи». І це робиться на шкоду стратегічному розвитку держави. Крім того, я вважаю, що фальсифікатори всіх рівнів — від замовників до виконавців — повинні бути покарані, щоб у майбутньому іншим не кортіло.

Сергій БІЛОБОРОДЬКО , політолог (Харків):

— Можна сказати, що обіцянки уряду, передвиборної програми Президента виконуються. Серед недоліків можна відзначити те, що, можливо, за своїми, безумовно, необхідними зарубіжними поїздками Президент дещо прогледів кадрове питання з призначеннями. У багатьох випадках їх зробили без менеджерського та психологічного аналізу. Деякі моменти, як зі Зваричем, наприклад, просто дискредитують уряд. Внутрішня політика уряду залишає бажати кращого, оскільки команда досить різношерста, в якій стикаються інтереси підгруп, сімей. Не всі революціонери мали зайняти посади, на які вони претендували. Відповідальність дуже велика, і все ж позитивні результати перших 100 днів спостерігаються.

Олександр ДОКТОР , депутат Ужгородської міської ради:

— У контексті розмови про сто днів діяльності нового уряду я би говорив насамперед про деякі негативні моменти. Серед них найперший — бюджетний кодекс на цей рік: як могла влада так безвідповідально підійти до прийняття головного документа? Як можна так легко змінювати правила гри в країні? Хіба зрозуміє це інвестор, який приніс гроші в державу, робочі місця, платежі до бюджету (і це насамперед стосується Закарпатської області, яка втрачає свої спеціальні економічні зони, ТПР тощо, завдяки чому й відбувався бодай якийсь розвиток, прогрес)? Хіба можуть зараз зрозуміти представники малого й середнього бізнесу, чому влада змінила для них умови роботи, чому їм зараз потрібно вишукувати якісь незрозумілі схеми, причому зазвичай тіньові, аби виживати?

Розкритикував би різке підвищення курсу гривні — це удар насамперед по самих українцях.

Відтак серед основного — невизначеність приватизації, хоча в одному повністю солідарний з прем’єр- міністром Юлією Тимошенко: потрібно не відбирати підприємства, заводи тощо, а переглядати умови їхньої приватизації, визначати повну вартість об’єктів і здійснювати доплати.

Абсолютно не розумію адмінреформу, вона невчасна й непотрібна, бо хіба держава не має нагальних, важливіших проблем та питань, куди потрібно кидати гроші? У цьому плані сказав би ще й так: не можна охопити те, що неосяжне. Фахівці спочатку повинні проаналізувати на місцях, які результати дасть реформа, а потім щось робити.

Серед позитивів — соціальна політика нової влади. Хоча й тут ще працювати й працювати новому уряду. І насамперед у тому плані, аби виконати всі задекларовані обіцянки.

А загалом, якщо ми прагнемо до Європи, то потрібно готувати таку законодавчу базу, яка би спокійно інтегрувала до цивілізованості. Бо ряд щойно прийнятих законів є доволі різким, неприйнятним, над цим би ще працювати й працювати...

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА

Любомир ТОКАР , експерт, Національний інститут проблем міжнародної безпеки:

— Роботу нової команди оцінюю досить позитивно. Політика уряду, як і сам уряд, — нова, молода, енергійна, навіть агресивна — і це добре. Однак оскільки сьогоднішній уряд більш економічно спрямований, то, відповідно, формується й зовнішня політика. Маємо абсолютно іншу модель, відмінну від досвіду Польщі чи інших країн Центральної Європи. Якщо всі ці країни на початку 90-х років із вступом на шлях демократії першочерговим завданням ставили гарантування безпеки (а отже, вступ до НАТО), то українська модель насамперед виходить із економічних інтересів — звідси й головний напрямок зовнішньої політики на приєднання до світових економічних організацій, зокрема й до ЄС. Однак, на мою думку, це не зовсім адекватно, оскільки якщо будується дім, то насамперед піклуються про безпеку, а вже потім про добробут. Тому першочерговим завданням варто було б ставити вступ до НАТО.

Відносини України зі Сполученими Штатами Америки на сьогодні мають дуже міцне підґрунтя, що засвідчили останні зустрічі на найвищому рівні. Значною мірою основа його була закладена під час помаранчевої революції, яка задекларувала бажання українців іти демократичним шляхом, що дуже цінують у Вашингтоні. Однак, маючи певну підтримку з боку США, солідний резерв для співпраці, ми зобов’язані ним скористатися — підтримку США треба направити у прагматичне русло. У стосунках із Росією ми повинні насамперед переслідувати власні національні інтереси, однак будувати їх так, щоб не зашкодити й сусідам — принаймні сьогоднішня позиція уряду близька до цього. У цьому плані українська зовнішня політика демонструє нові підходи, шукає нові точки перетину. Однак поки що важко говорити про якісь конкретні тенденції, сто днів — занадто малий період.

Сергій МАКСИМЕНКО , директор Інституту регіональних та євроінтеграційних досліджень:

— Нову політику уряду на зовнішньополітичному векторі оцінюю позитивно, тому що, на відміну від політики попереднього уряду, сьогоднішня зовнішня політика набирає рис зовнішньої політики будь- якої нормальної держави, яка прагне поваги міжнародної спільноти. Сьогодні Україна чітко артикулює свої пріоритети, виходить на новий рівень відносин із країнами, які прийнято називати стратегічними партнерами — з Європейським Союзом та США. Раніше європейська інтеграція України була в першу чергу декларацією, а псевдостратегічне партнерство з Росією представлялося як таке, що не заважатиме відносинами з ЕС. Однак це заважало адекватному сприйняттю самої України. Сьогоднішня зовнішня політика є абсолютно передбачуваною: стратегічна ціль нашої країни — економічний розвиток, гармонізація законодавчої бази з європейським правом з метою набуття членства у Європейському Союзі. Якщо ж деякі аспекти співпраці з Росією в майбутньому заважатимуть європейській інтеграції, то на сьогодні вибір зроблено однозначно — бачимо чіткий пріоритет ЄС. Наразі просування України до ЄС є досить успішним, хоч не треба забувати, що це довгий і затяжний процес, тому якихось основоположних проривних подій чекати не варто. Але треба відзначити, що підписаний План дій Україна—ЄС є хоч і не бездоганним, але досить позитивним документом, який, у принципі, дає Україні простір для маневру — у цьому головний його плюс.

Стосовно вектору Україна— США, то, безумовно, візит Президента України Віктора Ющенка до Вашингтона суттєво відрізнявся від попередніх візитів українських президентів. Він значно наблизив до України такого стратегічного партнера, як США, що закладає підвалини для ефективної співпраці в майбутньому. Просування України до НАТО на сьогодні теж проходить успішно — маємо підвищення рівня співпраці до так званого «інтенсифікованого діалогу». Щоправда, політична ситуація в Україні, і, зокрема, майбутні парламентські вибори та необізнаність населення не сприяють достатній активізації в напрямку євроатлантичної інтеграції, однак позиція щодо НАТО залишається збалансованою, хоч і обережною. Сьогоднішня зовнішньополітична позиція України щодо Росії є чіткою та конкретною. Замість бажання мати Україну зоною впливу сьогодні спостерігаємо спрямування до рівноправного партнерства. І це вже значні зміни.

ЕКОНОМIКА

Леонід РУБАНЕНКО , голова Об’єднання організацій роботодавців Харківщини:

— Уряд ще не усвідомлює того, що в суспільстві його не розуміють. І в середовищі малого бізнесу, і серед представників великого капіталу я не зустрічав жодної людини, хто б однозначно позитивно сприйняв те, що сьогодні робиться. Уряду треба спуститися на землю, зустрітися з конкретними людьми на місцях. Ось проходив форум «Бізнес і влада — партнери», я був його учасником. Там усе відрепетирували до непристойності, навіть у КПРС такого не було. Сьогодні в країні повністю ліквідований соціальний діалог — те, що Україна як держава взяла з Європи, ще перебуваючи в складі СРСР. Влада, профспілки та роботодавці повинні сідати й обговорювати проблеми. Мене вразило скасування одного з перших законів, підписаних Президентом Ющенком, де було встановлено, що позапланові податкові перевірки можуть проводитися лише за рішенням суду. А тепер із прийняттям закону про держбюджет знову повертається мрія Миколи Азарова...

Зміцнення гривні та зростання доходів населення ще повинні відбутися. Закон почав діяти з 1 квітня, але люди отримають доплати лише до кінця травня. Це слід розуміти. Крім того, на великих підприємствах у Харківській області неможливо все це виконати повністю. Тому виконуватимуть лише мінімум, щоб за невиконання директора не запроторили до в’язниці. Інакше підприємство треба «банкрутити». Дніпропетровський машинобудівний завод уже зупинився.

У Харкові, як і всюди, ліквідували спецрежим інвестиційної діяльності та гарантії прав інвесторів. Сьогодні делегації їздять, ноги збивають. Французи побудували в Харкові солодовню. І мали податкові пільги лише на найближчі шість років. Три роки вони не платять податку на прибуток, а потім ще три роки платять 50% податку на прибуток. Тепер цього не буде, і в результаті в них бізнес-план «летить». А на збиток собі вони не працюватимуть. Підшипниковий завод завозить обладнання, і в цей час змінилося законодавство. Де їм узяти тепер півмільйона доларів, щоб сплатити ПДВ й інші податки?

Я ніяк не зрозумію, що Сергій Терьохін робить на автозаправках. Годі вже йому моніторингом займатися. Для цього він має безліч дрібних чиновників. Треба поринати в реальне життя, треба розмовляти з бізнесменами не через стіл президії, а чути те, про що не говорять. У державі сьогодні цілком зупинена дія закону про регуляторну політику, який, до речі, просував Єхануров — не стороння для сьогоднішньої влади людина. А закон же сьогоднішній уряд фактично ліквідував.

Тарас ВОЛОШИН , виконавчий директор компанії AVIS:

— Ми були неприємно вражені змінами до закону про бюджет на 2005 рік. Внесені зміни суттєво зачіпають лізингову індустрію в Україні: зокрема, обмежені можливості списання на валові витрати коштів, що йдуть на страхування. Введені також обмеження з фінансового лізингу, сплата ПДВ, причому на всі автомобілі тепер при купівлі або в лізинг ПДВ не відшкодовують клієнту. Це основні моменти, що негативно вплинули на розвиток ринку лізингу. І абсолютно незрозуміла ситуація з оподаткуванням малого та середнього бізнесу.

Галина ТРЕТЬЯКОВА , голова правління страхової компанії «Аска-життя»:

— Уряд займається всім, але лише не страхуванням життя. Якихось кардинальних змін, що стосуються цього виду страхування, не сталося, крім появи програми «Назустріч людям». Там страхуванню життя приділено багато уваги. На всеукраїнській конференції страхувальників я просила Лігу страхових організацій України підготувати та відправити уряду листа про проблеми розвитку ринку страхування життя. Загалом наш сектор оминули увагою, але як приватна особа можу сказати, що країна протягом останнього часу дуже змінилася. Не можу лише сказати, на краще чи на гірше, але змінилася — це факт. Щоб зрозуміти, в який бік ми змінилися, треба пожити ще днів сто та розібратися, якими будуть наслідки.

Володимир ПОПОВИЧ , професор Національної академії державної податкової служби України:

— У діях уряду проглядає більше негативу. Можна було набагато краще використовувати ринкові механізми управління економікою. А якщо все ж доводиться вживати адміністративних заходів, то робити це треба трохи коректніше, аніж робиться. Особливо обурило мене те, що людей через телебачення та радіо викликають на допити. Напевно, дехто забув, що існує таке поняття, як презумпція невинності. Очевидно, сьогодні це стосується тільки тих, хто прийшов до влади, а на інших вона не поширюється.

Дмитро РЕДЬКО , директор відділу з корпоративних питань компанії «JTI Україна»

— Я не можу погодитися з поправками до бюджету, особливо зміною ставок акцизного збору вже протягом фінансового року. Але, звісна річ, новий уряд приємно здивував своєю активністю. Не пригадаю, щоб будь-який із колишніх урядів так швидко кинувся у вир наявних проблем. І не скажу, що вони ще більше все заплутали. Швидше за все, тільки починають розплутувати клубок проблем, побачимо, що буде далі. Поки що хочеться сподіватися на краще.

Леонід МИХАЙЛОВ , голова селянського фермерського господарства (Житомир):

— Мені подобається як Президента Віктора Ющенка зустрічають всюди, особливо на Заході, в тих же Сполучених Штатах, наприклад.

Загалом я від влади і раніше не залежав і зараз мало залежу. Наприклад ніколи не отримував і не отримую дотації на вирощуваних бичків — все одно надурять на 30— 40%. Зараз разом з партнерами ми маємо 44 телят зарубіжної селекції, до літа доведемо їх, як по науці, до 400 кг і здамо. Це ті ж гроші. У мене нема багато ні доларів, ні гривень, і я ніколи не бігав їх скуповувати. Тому ревальвація гривні мене не турбує. А ось те, що міністр сільського господарства Олександр Баранівський привселюдно заявляє, що виступає проти купівлі-продажу землі, це погано. У нас на Житомирщині близько 1 мільйона 500 тисяч гектарів орної землі, а обробляється зараз лише 500 тисяч га, на інших площах вже виростають берези і вільхи. У північній частині області 1 га такої землі можна продавати за ціною 100 доларів США, і це буде нормальна ціна. Але радує те, що кількість тих, які виступають за дозвіл торгівлі землею, впевнено збільшується.

Не подобається прагнення нової влади до проведення реприватизації. Це біда, тому що багато іноземців, які везли до нас мішки з грошима для інвестицій, зараз потихеньку повертають назад. Окремих діячів місцевої влади, колишнього фермера а нині голову Житомирської райдержадміністрації Валерія Колосівського, наприклад, я поважаю, але в багатьох інших районах до керівництва прийшли люди без своєї команди.

Юрій РОМАНЮК , підприємець, голова постійної комісії обласної ради з питань регуляторної політики, розвитку промисловості, малого й середнього бізнесу, м. Коломия Івано-Франківської області:

— Був я на форумі «Бізнес і влада — партнери» у Києві за участю Президента, прем’єр-міністра та міністрів уряду, чув запевнення керівництва в підтримці підприємництва. Делегати роз’їхались з надією: ось нарешті станеться те, чого ми так довго очікували...

Хто сподівався, що 1 квітня ми відкриємо Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» та побачимо, що заднім числом запроваджені суттєві обмеження на підприємницьку діяльність? Приміром, суму річного доходу підприємця, що перебуває на спрощеній системі оподаткування (єдиному податку) і не повинен реєструватися як платник ПДВ, з 500 тисяч гривень опущено до 300 тисяч, що внесення основних фондів до статутного фонду підприємства оподатковується ПДВ, виведення основних фондів зі статутного фонду також...

Хіба ці зміни обговорювала, дискутувала підприємницька спільнота?

Більше того, пройшло немало часу з оприлюднення нових правил гри, а досі ніхто не може дати чітку відповідь — підпадають підприємці, які обрали ставку фіксованого чи єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, під ці новації чи ні. ДПА України стверджує, що так, Мінфін каже, що ні. За таких обставин, коли нова влада не виконує своїх обіцянок, треба протистояти тиску на бізнес. Тому я рекомендую підприємцям, що працюють на єдиному податку, не реєструватися у місцевих ДПІ як платник ПДВ до остаточного прояснення проблеми. До того ж, підприємці Івано-Франківщини вже звернулися до депутатів у Верховній Раді від області з проханням змінити редакцію цього закону або домогтися нормального пояснення нових законодавчих положень. Особливо у тій частині, що стосується оподаткування основних фондів.

З одного боку, Президент України говорить, що діяльність голів ОДА, райдержадміністрацій буде оцінюватися по тому, скільки інвестицій вони залучать у свої регіони. З другого боку, хіба можна сподіватися на надходження інвестицій із за кордону, якщо внесення основних фондів почало обкладатися ПДВ?

Я вже не говорю про те, що поза спиною підприємців змінено вартість ліцензій на алкоголь і тютюн, що незрозуміло чому в Києві хочуть перейменувати Державний комітет з питань регуляторної політики та підприємництва на Національну комісію з питань підприємництва. Яка в цьому потреба?

Або про ще одну місцеву проблему — корупцію під час виділення землі для розвитку туризму в Карпатах. Як можна розвивати тут бізнес, якщо неможливо чесно й легально купити земельну ділянку, щоб побудувати готель, кемпінг чи базу відпочинку? Десятки причин знайдуть, щоб відмовити.

Я запитую — де знайдуть роботу ті десятки тисяч заробітчан, коли повернуться додому з-за кордону, як не у туристичній галузі?

Отож, якщо нова влада хоче від бізнесу чесності, прозорості, сплати податків, створення нових робочих місць, то вже у перші сто днів сама повинна демонструвати передбачуваність, налаштованість на співпрацю та взаєморозуміння.

Едуард ПАСІЧНИК , приватний підприємець (Луганськ):

— Гадаю, що однозначну оцінку діяльності нового уряду поки що дати не можна. Суперпопулярна тема підвищення цін на м’ясо, на мій погляд, неактуальна. Якби селяни продавали те, що виростили, ніяких стрибків не було б. Проблема в посередниках. Наше село і так на грані вимирання. Що міг зробити уряд, він уже зробив. Багато хто говорить у зв’язку з цим про економіку, керовану вручну. Не виключено, що стан економіки потребує саме такого підходу. Крім того, потрібно жорстко контролювати видатки держбюджету. Тоді не доведеться скасовувати податкові пільги для приватних підприємців і демонструвати чудеса спритності з призначенням-скасуванням платежів до Пенсійного фонду. Припинивши розбазарювання державних коштів, можна звільнити резерви для виплат пенсіонерам, бюджетникам і соціально незахищеним верствам населення. Боротися з бідністю потрібно не за рахунок малого і середнього бізнесу.

Але, мабуть, найголовніше — це залучення інвестицій до економіки України. Цифри, які країна має на сьогодні, — абсолютно несерйозні для держави з таким ресурсним та інтелектуальним потенціалом. У цьому розумінні помаранчева революція допомогла — увага всього світу була прикута до нас протягом мінімум місяця, і зараз із цього потрібно витиснути все, що можна.

Андрій СЕНЧЕНКО , депутат Верховної Ради АР Крим:

— На мій погляд, досягнення нової влади складно ще визначити в абсолютних показниках, однак якщо порівняти відносні показники, то уряд виглядає значно краще за секретаріат Президента. Незважаючи на те, що від третини до половини прийшли люди, які потенційно не готові або навіть не здатні виконувати свої функції, і за цих умов уряд грає провідну роль у системі влади. Дуже важливо, що уряд, перебуваючи у вузькому коридорі проголошених завищених очікувань і непосильних соціальних виплат, де відкат був би смертельним, знайшов ресурси не на один день, а на перспективу і готовий витримати високий соціальний стандарт. Є, звичайно, й мінуси. Затяглася тема з доплатами, з реприватизацією. І хоча вона цілком закономірна, оскільки перед самими виборами багато що було переведене з державної власності у приватну в абсолютно свавільній формі, але ця мода на реприватизацію докотилася до районів і сіл, і зараз, на мій погляд, будуть потрібні жорсткі заходи і, мабуть, з черговими кадровими змінами, для того, щоб покласти край цьому економічному мародерству. З іншого боку, спроби механічного регулювання цін щодо м’яса — вони навряд чи будуть успішними, а щодо нафтопродуктів потрібен просто більш глибокий аналіз. Річ у тім, що кінцева ціна складається не лише з собівартості нафтопереробних підприємств, а і з їхнього прибутку, який здобувається ними на кожному етапі — у процесі транспортування, переробки, реалізації. Тому коли вони говорять, що політика уряду доводить їх до межі виживання, банкрутства і робить збитковими, то вони просто лукавлять у цьому. Тому що якщо це зменшує їхні прибутки на останньому етапі, то ті надприбутки, які здобуваються у процесі, на попередніх етапах, завжди дозволяють поліпшити ситуацію і перерозподілити прибутки по ланцюжку, тому тиск уряду на нафтові структури цілком правомірний. Що стосується м’яса, то потрібно сприяти саме українському виробникові, але тваринництво — це дуже повільне виробництво, тому комплексні методи впливу на ринок цілком можна пояснити. Однак тут потрібно поступово перейти до того, щоб дати людям нормально працювати, і все налагодиться, оскільки наші ціни на сільгосппродукцію ще дуже відстають від світових, але тут турбота уряду повинна полягати в тому, щоб головний прибуток одержував основний товаровиробник, тобто фермер, а не переробник і спекулянт. Нам терміново потрібна вдосконалена інфраструктура аграрного ринку, оскільки в нас гостро не вистачає агробірж, агроторговельних будинків, комплексних підприємств, які поєднували б у собі і ферми і переробку сировини.