Олександр КАРПОВ: «Організаційне оформлення більшості поставило наш парламент із розкаряки в нормальну позу»
— Якщо хтось думав, коли створювалась більшість, що вона відразу запрацює, він безперечно, помилявся. Досягти стовідсоткової ефективності такої структури одразу після утворення досить важко, якщо взагалі можливо. Історичний крок, яким є створення парламентської більшості, дав можливість вперше сподіватися на результативну роботу вищого законодавчого органу країни.
Девять років перед тим наш парламент стояв розкарякою: з одного боку проголошувався рух у Європу, а з іншого висловлювалися протилежні пропозиції. Із запізненням було прийнято Конституцію, кодекси, без яких неможливо «розшити» правове поле держави, лежали роками нерозглянуті.
Більшість нинішнього складу Верховної Ради одразу була політично готова до роботи, однак це не було організаційно оформлено. Організовані були лише ті, хто був налаштований не на роботу, а на вічну «боротьбу». Опинившись у результаті над більшістю, організована меншість взяла під контроль роботу парламенту, двох тисяч працівників апарату, використовуючи всі можливості, які надавало таке становище. У нас ніколи не було лівої більшості, просто права більшість не була організована, частина її ситуативно підтримувала лівих, чим вміло користувались спочатку Мороз, а потім Ткаченко. Організаційне оформлення більшості поклало цьому всьому край, поставило наш парламент із розкаряки в нормальну позу.
Але це не означає, що зробивши цей крок ми одразу б мали діяти ефективно. Координаційна рада більшості — це лише механізм. Ті, хто увійшов до складу більшості, люди політично зорієнтовані в одному напрямку, мають власні корпоративні, політичні, особисті інтереси, які не завжди співпадають, і це — реальність. І якраз цей механізм, тобто координаційна рада, повинен розібратися у броунівському русі всередині більшості і примусити більшість рухатись вперед. І загалом цей механізм вже діє досить успішно, про що свідчать прийняті останнім часом закони, котрі витікають із Конституції і обумовлені статтями Конституції. Розглянуті всі кодекси, які два роки лежали.
Ми припинили розгляд часткових документів, які регулюють якесь маленькае питання і є, як правило лобістськими, з певним корисливим інтересом. Ні для кого не секрет, що у Верховній Раді свого часу була черга по включенню якихось законопроектів у порядок денний. І не тільки черга, а й відповідні «документи» у вигляді грошових одиниць, які допомагали поставити у порядок денний деякі питання. Коли вони там виникали, всі дивувалися: звідки вони з’явилися. Вчора зареєстровані — сьогодні вже на розгляді і голосуванні. Їжаку зрозуміло, чого воно там з’являлося. Відсутня була загальна система того, як слід приймати документи. Більшість спромоглася за одну сесію, хоч і не до кінця, вийти на ту дорогу, де приймається те, що необхідно у першу чергу.
Коли кажуть про проблеми, протиріччя, нехай ті, хто про це каже, згадають про власну сім’ю. Хіба розпадається сім’я одразу, коли виникають протиріччя? Якщо вона відповідним чином сформована, якщо закладені механізми взаємної відповідальності — все вирішується і нічого не відбувається. Ми дуже часто кричимо «караул!» там, де поки що не горить, а дехто зробив такі вигуки своєю спеціалізацією. Давайте не кричати, давайте працювати. Організовувати ж роботу багатопрофільних і багатосистемних механізмів на побутовому рівні можуть лише ті, хто не хоче вирішувати проблеми. Є світовий досвід, є відповідні напрацювання, давайте діяти в цьому напрямку.
І своє завдання я бачу якраз в тому аби разом із фракціями, разом із комітетами сформувати організаційно-нормативний механізм, який би давав можливість усім депутатам бути рівними перед поставленими вимогами. Цей механізм має відсікати «білу поезію», якою у нас на 80 відсотків заповнені законодавчі актами, від того, що в тих актах має бути.
Все, що я назвав, є необхідними, але недостатніми умовами для плідної роботи більшості. Достатніми вони будуть тоді, коли буде відповідна налаштованість людей, які входять і ще будуть входити до складу парламентської більшості. Коли ми зведемо разом об’єктивну логіку і суб’єктивне бажання не бити один одного, а знаходити шлях до рішення і саме цим керуватися, тоді ми вийдемо на вирішення багатьох проблемних питань, які стоять перед Верховною Радою. В тому числі і питань, повязаних з імплементацією.
