Олексій МЕЛЬНИК: «Межа компромісу – звільнення Криму і Севастополя від російських військ»

Чи достатньою є реакція Києва на військову агресію Росію в Криму? Наскільки правильною є кадрова політики нової влади в безпековій сфері? Відповідає Олексій Мельник, Центр Разумкова:

— Очевидно, що це був вибраний найбільш оптимальний варіант    — тактика українських військових. Дуже важливо, що українські командири в Криму змогли професійно оцінити цю ситуацію і обрати найкращу тактику — стримання агресора. Якщо розглядати інший варіант — російська сторона була заряджена на те, щоб з’явилася картинка з скривавленими тілами російських солдат, яких вбили «бандерівці» — тоді це був би сигналом до повномасштабної військової операції. Завдяки витримці українських командирів і військовослужбовців «План «А» був зірваний.

— Скільки може тривати подібна тактика?

— Хотілося б, щоб політики домовилися і на цьому все завершилося. Очевидно, що в української сторони є заготовлені рішення відповідно до ймовірної ескалації конфлікту. Думаю, у України ще є засоби, до яких не дійшов час. Я сподіваюся, що до силових дій не дійде.

— Чи можливе військове звільнення Криму з боку України?

— Застосувати силу — означає показати свою слабкість, або зрив нервів. Це якраз «План «А», який був реалізований Росією в Грузії в 2008 році. Тобто тоді росіяни зуміли довести керівника Грузії до такого стану, коли він застосував силу, на що і очікувала Росія. Наслідки відомі.

— Вже відомий «інцидент Березовського». Як ви взагалі оцінюєте кадрову політику нинішньої влади в безпековій сфері?

— Випадок з Березовським став своєрідним ударом в спину для міністра Тенюха, який сам є моряком. Очевидно, що це була людина, у якій він був впевнений. Зрадити в такий момент? Складно пояснити, це треба залізти йому в душу чи голову. На фоні, без пафосу, героїзму, який проявляють українські командири в Криму, вчинок Березовського виглядає як «сміття».

Кадрове питання досить складне. Попереднє керівництво в силові структури підбиралося в основному по критерію лояльності. Крім того, люди, які керували міністерством оборони (Саламатін, Лебедєв), — для них це був бізнес-проект. Вони не виконували функції за призначенням. Сьогодні, можливо, певні домовленості на найвищому політичному рівні по кадрам і існують, але об’єктивно складно відновити нормальну роботу силових структур.

— Як ви бачите подальший розвиток подій?

— Буде складно. До дня перемоги ще далеко. Якщо вона і буде, то скоріш за все, повного задоволення від неї не буде. Путін перший не зупиниться — це з однієї сторони, з іншої — навряд чи вдасться загнати його в кут, пам’ятаючи, що у нього є ядерна кнопка. Але після того, що він вчинив по відношенню до України, складно прогнозувати як далеко він готовий зайти. Тут важливо визначити межу компромісу, це повинно бути — звільнення всього Криму і Севастополя від російських військ, а потім домовлятися по питанню Чорноморського флоту РФ.