Панове партійні функціонери, будьте реалістами!

Ми, від імені і за дорученням членів наших організацій закликаємо керівництво НРУ, УРП, КУН, УРХП, УКРП, ДемПУ — ОБ'ЄДНАЙТЕСЯ! Як до найбільш впливових партій, до вас прийдуть і приєднаються дрібніші. Покажіть приклад! Невже Ви не чуєте волання народу?

І щоб про Ваше єднання пішла добра слава по всій Україні. Тоді і буде Перемога. І в кінцевому підсумку виграє весь український народ.

А якщо ні..., то підіть, походіть по селах і містах і послухайте, що про нас (і про Вас) говорять. Якщо ви не згорите від сорому — то через рік змушені будете зайняти місце рядових членів партій. І престижний «паркер» прийдеться змінити банальними кульковими ручками і пензлем, а мікрофони Верховної Ради на простенький гучномовець з «підсівшими» батарейками. І будьте певні, що ми всі зусилля низових ланок направимо на те, щоб відлучити Вас від годівничок.

Перебіг подій двох останніх виборчих кампаній (1998 — парламент, 1999 — президентські вибори), на жаль, принесли лише мінуси до скарбниць партій правого табору. Декларативні заяви лідерів державницьких за своєю суттю партій напередодні виборів викликають хіба що сміх у більш-менш мислячого виборця і гірке розчарування в низових ланках цих партій.

Вибори-98 показали, що «батьки нації» не вміють, а швидше всього не хочуть, не те, що об'єднуватись, а навіть домовлятись про елементарну порядність ведення передвиборної агітації. За всім цим, на наш погляд, стоїть партійний список. Якнайближче до прохідних місць намагаються потрапити «вічні нардепи», партійні функціонери і більш- менш відомі особистості, які не уявляють собі іншої роботи, окрім зали засідань Верховної Ради. А низові ланки, починаючи з районних і міських організацій, виконуючи волю і настанови керівництва, гризуться (в прямому значенні цього слова) між собою за той нечисленний електорат, який з кожним роком зменшується.

Незабезпечені ні транспортом, ні оргтехнікою, ні зв'язком, а іноді й агітаційними матеріалами, рядові члени правих партій привселюдно доводять: хто з них правіший.

І так з року в рік, від виборів до виборів. Працюючи, фактично, на голому ентузіазмі. Забуваючи на час кампанії про свої родини, беручи відпустки без збереження зарплати, що погіршує і так жебрацький стан сімейного бюджету, рядові «бійці» наших славних державницьких партій здобувають по крихтах голоси для влаштування на чергових п'ять років свого керівництва на роботу з хороших окладом. Потім на чотири роки про них забувають, нагадуючи періодично про сплату партійних внесків і дивуються: «Чому ж так мало представників наших партій в представницьких органах місцевої влади?»

А тому, шановні, що на себе у нас вже не вистачило ні сил, ні часу, ні коштів. Поки ми, голодні, голі і босі, бігаємо, розповідаємо про ваші достоїнства, клеїмо по плотах і будинках дорогі і красиві плакати про свою партію, збираємо людей, щоб хоч трохи проконтролювати виборчий процес на дільницях, за нас нема кому поагітувати. А самим за себе, погодьтеся, не дуже й скромно.

Поки ми отак агітуємо, клеїмо, збираємо «віче», колишні комуністи, комсомольці і спритні молоді люди будують будинки-палаци, відкривають бари, кафе, магазини, зовсім не цікавлячись політикою. Хоча ні, вони інколи підбирають «своїх» людей, часом дуже далеких від ідеї державотворення і «проводять їх у міські, районні та обласні ради. А ті в свою чергу лобіюють їхні, перш за все фінансові (майнові) інтереси, звичайно не задарма.

І все іде по колу. Хтось бігає, ліпить, розпинається на віче і мітингах, а хтось проїдає партійні гроші і продається (дорожче чи дешевше, залежно від попиту та пропозиції на політичному ринку) за крісло чи портфель, а простіше за ситну годівницю.

Між першим і другим туром президентських виборів, ми побачили можливості владних структур і порівняли зі своїми. Хоча в цьому випадку про якісь порівняння навіть смішно говорити. Тут різниця не на порядок, а на кілька сот порядків. Преса, телебачення, транспорт (в будь-який час дня чи ночі), пальне для транспорту і послуги місцевих друкарень тощо, все працює на чинну владу.

Голослівні заяви про об'єднання... А якщо об'єднання не відбудеться? (А швидше всього, так і станеться.) 4 – вiдсотковий парламентський бар'єр ми не візьмемо.

До виборів не готуються за два-три місяці. До виборів влада готова кожного дня! А щоб ми взяли цю владу, треба готувати виборця вже сьогодні. І не тільки клеїти по стовпах рекламну візитку партії з п'ятьма щасливчиками, які «представляють лице партії». Обличчя партії — в копіткій праці серед народу, по селах (особливо) і підприємствах. Ми, ходячи від хати до хати, з квартири в квартиру, все частіше чуємо «Чому ви не об'єднуєтеся? Чому в нас стільки партій?» І це тільки від наших прихильників. А часом приходиться вислуховувати лайку і прокльони. «Це через вас така розруха. Це ви розвалили все і вся, і т.д.» І цих «інших» часом буває більше.

Так будьте реалістами, панове партійні функціонери. Не об'єднаєтесь зараз, і тоді досить швидко нашу нішу в партійному спектрі заповнять провладні партії типу СДПУ (о), НДП, АПУ, які і так МАЙЖЕ переконали виборців, що саме вони є державницькими партіями. А оскiльки вони і зараз при владі, то переконати народ голосувати саме за наші програми, буде ой як важко (і чи можливо взагалі?)

А ми станемо партіями-клубами за інтересами: освячуватимемо могили борцям за незалежність, святкуватимемо українські свята, і з ностальгією згадуватимемо славні сторінки нашої «боротьби». І все детальніше розбиратимемо власні помилки, щоб вже ніколи їх не виправити.

Ми свідомі того, що наші партії вийшли з загального РУХу (за перебудову) в нас подібні статути, програми і єдині цілі. Ми не можемо сліпо підтримувати амбіції наших провідників. Приклади історії і сучасності (Скоропадський і Петлюра, Мельник і Бандера, Чорновіл і Костенко, Горинь і Лук'яненко) нас все- таки чогось навчили, і ми, на відміну від Вас, не маємо чого ділити. У нас Україна одна! І нам вистачить місця: і інженеру, і безробітному, і пенсіонеру.

З повагою і щирою вірою у Ваш розум:

Голова Ковельської МО УРП ОСIЮК,
Голова Ковельської мікрорайонної організації НРУ-К КIНДРАТ,
Голова Ковельського міського осередку Конгресу української інтелігенції ПОЛЯК,
Станичний Ковельської станиці вояків ОУН–УПА СУПРУНОВИЧ,
Голова Ковельського відділення У.Ф.К. В. САРАПIН та ін.