Партія регіонів почала «генеральне прибирання»

Парадоксальна складається ситуація навколо затримання екс-регіонала Ігоря Маркова. Вона так само, як і непохитна позиція влади щодо євроінтеграційного курсу України, змушує задуматися не тільки противників, а й прибічників Партії регіонів. Наче «свій» — чому спочатку позбавили депутатського мандату, а тепер ще і затримали? А головне — за що? За побиття (причому, жорстоке) «бандерівців» у 2007 році, які мітингували біля облдержадміністрації проти встановлення пам’ятника Катерині II.

«Хочу підкреслити: дуже погано, що ця справа тягнулася з 2007 року, — коментує «Дню» представник Партії регіонів Володимир Зубанов. — За цю нерішучість правоохоронні органи теж мають нести відповідальність. Люди повинні бачити, що у нас правова держава. Може, у когось в Одесі було бачення, що Маркова не потрібно було чіпати, але покарання мусить бути».

Коли при владі Партія регіонів, для проросійськи налаштованих громадян України справа проти Маркова за побиття націоналістів — це, здається, просто аномально з погляду переконань.

Саме через це, а також тому що просто «босс и кормилец», прихильники Маркова і партії «Родина» намагалися відстояти його в Одесі — за повідомленням обласної міліції, намагалися перешкодити вивезенню до Києва в суд для обрання запобіжного заходу. В результаті тривалого протистояння і бійок між «марковцями» та «Беркутом» (є постраждалі з обох сторін) колишнього депутата таки вивезли до столиці. Але це не все. Виявляється напередодні затриманий підготував відеозвернення до одеситів: «Я закликаю вийти на вулицю і показати цьому режиму, що ми — не безсловесне стадо, а ми — громадяни».

Враховуючи «явище Маркова» в Одесі, слова з його уст про стадо і громадян звучать особливо знущально. «Те, що Маркова покарали за одну з нечисленних провин, а не за антидержавницьку ідеологію, наприклад, не закрили його абсолютно фашистський канал АТВ, який працює і, я так розумію, буде працювати, не дасть ніяких наслідків, — коментує «Дню» історик з Одеси Олександр Музичко. — Затримання Маркова — це лише один з епізодів, тому що є, наприклад, резонансне вбивство Максима Чайки — достатньо талановитого студента, на якого після вбивства вилили купу бруду. Цю ситуацію так ніхто і не розслідував».

Хоча навряд чи заклик до одеситів допоможе Маркову. Хіба що ускладнить його становище, адже підбурення людей до протестів може стати черговим привидом для порушення справи проти нього. «Членство у будь-якій партії — провладної чи опозиційної — не гарантує недоторканості, якщо це стосується порушення законів, — каже Зубанов. — Марков — це приклад. Були відповідні більш ранні події, де він порушував закон. Будь-якій людині, незалежно від того, політик він чи ні, потрібно відповідати за свої дії. Політики тут я не бачу, це чистий кримінал. Якщо, наприклад, відповідні порушення скоюють представники «Свободи», то аналогічно справи порушується».

Після виключення з фракції Партії регіонів, власник сміттєзбиральної компанії «Союз», як відомо, почав формувати власну політичну силу на «базі євразійської ідеології». Особливо показовою в цьому плані була заява Юлії Тимошенко: «На Сході та Півдні України народився новий молодий, енергійний, харизматичний, ідеологічний лідер проросійськи налаштованих громадян України, який гарантовано буде балотуватися в президенти». Як вам така атестація?

«Це провокаційна заява, — продовжує регіонал. — Я думаю, щоб Марков був лідером якоїсь частини нашої держави, повинні бути якості, яких у нього немає. Якщо комусь хочеться збурювати суспільство такими думками, не вийде, реального потенціалу у нього я не бачу. Я навіть не бачу електорального поля для тих поглядів, які сповідує Марков».

Утім, Марков пізніше таки заявив, що буде балотуватися  у президенти 2015 року. Можливо, це стало останньою краплею для влади? Насправді, сьогодні як і під час 2011 року, коли Генпрокуратура порушила кримінальну справу проти екс-президента Леоніда Кучми, почали тиражувати багато причин — чому Марков (тоді — Кучма) опинився під прицілом.

«Ця ситуація абсолютно чітко вкладається в плани Партії регіонів, яка намагається показати справедливість своїх дій, мовляв, вона бореться не тільки проти опозиції та проукраїнських сил, а й проти своїх сателітів і тих, хто «заривається» в самій партії, — підкреслює Музичко. — Але у мене ця ситуація не викликає радості, тому що я чітко розумію — це наслідок конфлікту Ківалова з братами Марковими. Причому, він не є світоглядним чи концептуальним, а є суто прагматичним, пов’язаним з перерозподілом та дерибаном власності в Одесі».

Звичайно, версії мають місце бути: ліквідація можливого конкурента, бізнес-розборки, піар заради євроінтеграції, демонстрація росіянам «хто у домі хазяїн»... Але головним тут є те, що діяльності людини з не дуже хорошою репутацією може бути дана юридична оцінка (про злочини і звинувачення на адресу Маркова, здається, в ЗМІ написано море матеріалів). І робить це саме нинішня влада, хай би які мотиви вона не мала. 

На цьому фоні заява екс-міністра МВС Юрія Луценка виглядає просто недолугою. На своїй сторінці у «Фейсбук» він пише: «Прикол сьогоднішніх подій навколо Маркова, більш відомого як лідера ОЗУ Марадонни, в тому, що зараз підконтрольні регіоналам силовики висувають йому те ж саме звинувачення, яке в 2009 висував я на посаді глави МВС. Тоді його зі скандалом скасувала проянуковичцька прокуратура. В ті дні мені особисто дзвонив депутат ПР Сивкович і попереджав, що він не допустить арешту Маркова, який ховався від допиту на його дачі. Потім Марадонну вивезли в Придністров’я на авто з депутатськими номерами під прикриттям нардепа КПУ Царькова».

Юрій Віталійович разом із своїми соратниками були при владі і мали всі можливості ще тоді поставити крапку в цій справі. Вони цього не зробили. Про що мова? Хіба когось цікавить, які тоді були розклади у владі (хто що контролював) — це або непрофесіоналізм, або невміння контролювати владу, або банальне небажання розбиратися. А головне, нереформована система, жертвою якої став і сам Луценко, ну і, звичайно, Тимошенко.

До речі, щодо згадки прізвища Сивковича. Так, у Партії регіонів є подібні члени, але виключення Маркова з партійної структури може стати сигналом про можливе «велике прибирання» у владній партії. Якщо так буде — це великий плюс для регіоналів, якщо ні, звичайно, мінус. А от для опозиції — це виклик, особливо на фоні заяв Тимошенко про Маркова. 

Ще один важливий момент. «Якщо будуть карати вибірково, політика не зміниться, вона не стане реально проукраїнською, — каже Музичко. — Подивіться той же Костусєв та йому подібні продовжують політику русифікації в Одесі, переслідування української культури, але реакції на це немає. Хоча я не здивуюся, коли, наприклад, Костусєв, якого вже начебто хотіли відправити у відставку, втече або раптом опиниться в Росії. Це політика розпалювання міжнаціональної ворожнечі. За неї відповідав не тільки Марков».     

Можливо, «вибіркове правосуддя» і має місце, але хтось заперечить, що по відношенню до Маркова правосуддя таки має бути? Ось цікавий допис з цього приводу правника Геннадія Друзенка у ФБ: «Цікаво, чи вступляться ЄС-івці за Маркова, якого затримали в Одесі? Щоразу після згадування цього «політика» мені хочеться вимити руки, але вибірковість застосування проти нього українського судочинства не менш, якщо не більш очевидна, аніж у справах проти ЮВТ...».

Навіть якщо вдатися до аналізу згаданих версій, які тиражуються... Влада знову тактично переграє опозицію. Вона показує, що право таки діє — хороший сигнал для Євросоюзу, особливо в контексті євроінтеграції, також влада своїми діями по відношенню до Маркова фактично здійснює асиметричні дії в умовах російсько-українського протистояння (погляди затриманого відомі), ну і показує всім незгодним, що йти проти ПР ризиковано, тим більше, перебирати у неї електорат. Опозиція, натомість, заступилася за Маркова, коли його лишили депутатства, а в «Батьківщині» навіть побачили в ньому ознаки нового лідера. І це при тому, що «марковці» побили «свободівців» та членів «Просвіти».

«Але є тут і позитив, — наголошує Музичко. — Ми знаємо, що колись російський діяч Станіслав Говорухін передрікав велику кримінальну революцію, коли «кримінальні авторитети» переборяться і поборять один одного. Можливо, коли це нарешті відбудеться в Україні, проукраїнським силам стане легше. Таким чином, відкриються якісь шпарини для нових сил. Або будуть виникати нові люди, новий електорат, який зрозуміє, що «Русский мир», українофобія нікуди не веде — це глухий кут. Звичайно, це не означає, що вони автоматично проголосують за Тягнибока, Кличка чи Яценюка, тому що, можливо, їм хочеться бачити когось більш притомного. Чи зможуть з’явитися нові сили на порожньому місці?».

ПОГЛЯД ЗБОКУ

«РОЗГЛЯД СИТУАЦІЇ ЩОДО «РАДИКАЛІВ» ПІДЕ НА КОРИСТЬ ВІДНОСИНАМ МІЖ КИЄВОМ І МОСКВОЮ»

Роман ДОБРОХОТОВ, голова демократичного руху «Ми», Росія:

— У політичній структурі України, окрім двох потужних сил — Партії регіонів і демократичних ліберальних партій, — є ще якісь дивні сили в Одесі та Криму. Проте якщо поглянути стороннім оком, здається, що ці групи більше пов’язані з криміналом, аніж із певною ідеологією і цінностями. Мені постійно потрапляли на очі ролики, в яких місцеві депутати та їхні помічники б’ють то журналістів, то якихось мітингувальників. За всього дикунства, яке ми спостерігаємо в російській політиці, — таке у нас трапляється нечасто.

Мені здається досить логічним, що влада України вирішила розібратися зі своїми «радикалами». Приємно, що Янукович (який, як вважається, ближчий до проросійських партій) намагається поставити на місце знахабнілих громадян. На мій погляд, вони дискредитують Росію загалом в очах українців. Саме через таких очманілих навіжених, пов’язаних з бандитами, в Україні про Росію думають як про країну криміналу, яка прагне захопити контроль над Україною. Створюється образ, що Росія не так дружня країна, як релікт Радянського союзу. У відповідь це викликає зростання націоналістичних настроїв в Україні, які виявляються такими ж неадекватними, як і всі проросійські настрої.

Відновлення порядку і розгляд ситуації щодо «радикалів» підуть на користь відносинам між Києвом і Москвою. Та й не тільки це — люди повинні відповідати за свої вчинки, і дивно, звичайно, що тривалий час людина (Ігор Марков. — Ред.) залишалася безкарною.

Щодо позбавлення депутатського мандата Маркова. Це видається дещо незвичним, але, з другого боку, вже давно в галузі економіки й інтеграції Україна обрала європейський вектор. Останнім часом ЄС, втомившись, що Україна, як і Білорусь, намагається грати на обидві сторони — висунув ультиматум: або ми, або Митний союз із Росією. Україна, певно, робить вибір на користь Європи. Російський громадянин вважає, що жодної загрози для Росії в цьому немає, оскільки ЄС — це принципово більш економічний і, з правового погляду, «моральний» блок країн. Тому логічно, що Україна орієнтується на нього. На мій погляд, у довгостроковому періоді це буде добре і для Росії. Що більш буде розвинутою Україна і більш інтегрованою в Європу, то сильнішим буде європейський вплив, зокрема й на Росію. Мені як прибічникові європейських цінностей хотілося б, аби Україна була в цьому сенсі позитивним прикладом для Росії.