«Покайтеся й приєднуйтесь до нас»

28 липня відбулося засідання ювілейного Архієрейського Собору Української православної церкви (Московський Патріархат). Так вийшло, що головною темою святкового Собору стала конфліктна ситуація в українському православ’ї, яка останнім часом ще загострилася. З цього приводу Собор прийняв кілька важливих заяв та звернень, у яких чітко сформульовано позицію священноначалія УПЦ МП стосовно проблем як об’єднання українського православ’я, так і надання йому статусу незалежності, тобто автокефалії. Прийняті звернення на адреси Вселенського патріарха Варфоломія I, Московського патріарха Алексія II та Президента України Леоніда Кучми.

Ті самі проблеми обговорювалися на прес-конференції, яка відбулася в понеділок. Головував на прес-конференції предстоятель УПЦ МП митрополит Володимир (Сабодан); на запитання журналістів відповідали також владики архієпископ Августин, архієпископ Варфоломій, архієпископ Агафангел, єпископ Митрофан та єпископ Павло. Журналістам було повідомлено, що Архієрейський Собор чітко визначив свою позицію щодо тих спроб об’єднання православ’я в Україні та надання йому статусу незалежної церкви, які сьогодні робляться в певних церковних та політичних колах (про них регулярно повідомляє газета «День»). Собор зробив також негативну оцінку ролі Вселенського патріарха Варфоломія I в цих об’єднавчих процесах, як можна судити зі «Звернення» до Вселенського патріарха та, особливо, з висловлювань архієпископа Агафангела.

Загальні погляди на сам процес нормалізації ситуації в православ’ї сформулював митрополит Володимир: «Навряд чи знайдуться сьогодні супротивники об’єднання серед православних віруючих. Але об’єднання — то не така проста річ. Дехто закликає зібрати Всеукраїнський православний собор, обрати нову ієрархію. Але ж Собор — то не засіб, але тільки результат доконаного об’єднання. Не можна також пов’язувати об’єднання з автокефалією, бо то різні проблеми. Автокефалія — делікатна справа, яку також не можна форсувати. Це той статус, який вінчає впорядковану Церкву. Священноначаліє УПЦ не знімає тему автокефалії, але до неї треба йти так, щоб не з’явилися нові розколи — на Заході, Сході та в Центрі України. Ми готові йти на переговори, богословські дискусії з ким завгодно, але не з анафеманствуваним. Він є головною перешкодою нормальному спілкуванню і переговорам».

Соборну архієрейську точку зору можна висловити стисло: зберегти Status Quo. А саме — УПЦ МП має залишатися у складі РПЦ; зберігається також її статус автономної церкви. Новим є те, що цей статус може бути формально узаконеним — Собор звернувся до патріарха Алексія II з проханням «...вынести на обсуждение Юбилейного Архиерейского Собора в Москве вопрос уточнения того канонического статуса УПЦ, который был определен для нее в 1918 году ... Патриархом Тихоном». Якщо Московський патріархат (МП) надасть УПЦ офіційну автономію, її статус фактично залишиться без змін. Якщо, однак, не брати до уваги той вірогідний факт, що деякі Помісні православні церкви, такі, наприклад, як Грецька, Румунська або Константинопольська, можуть не визнати цей офіційний статус, і, таким чином, наша єдина канонічна церква стане також неканонічною.

До речі, на запитання «Дня», чому б зразу не просити у Москви автокефалії, до якої могли б невдовзі приєднатися інші дві церкви, відповідь була така: «Наш народ не прийме автокефалії, — це поняття вельми скомпрометоване в уяві парафіян i дорівнює майже єресі. Для усвідомлення автокефалії потрібен час». (Неможливо не нагадати, що прості віруючі лише від свого духівництва чули ті слова та проблеми, що терзають сьогодні наше православ’я: «канонічність», «автокефалія» та інші. Довго тепер прийдеться працювати та очікувати, аби повернути словам їхнє пряме просте значення.) А щодо майбутніх переговорів у Швейцарії, які перенесені на післясоборний час, то, за словами Митрополита Володимира, вони не знімаються з порядку денного — переговори між українськими церквами мають розпочатися. Але...

Документи Архієрейського собору УПЦ та прес-конференція засвідчили, що позиція Церкви залишається незмінною також щодо процесу об’єднання: «Ми не за «об’єднання», а за «приєднання» до нас тих церков, які відкололися, — нехай покаються й прийдуть до нас». Таке саме жорстке ставлення до патріарха Філарета — відкидається будь-яка можливість переговорів не тільки з ним самим, але також з представниками його церкви. «Нехай Денисенко піде, тоді можна буде вести переговори з УПЦ КП».

На закінчення наведемо цитату із Звернення Собору до Константинопольського патріарха Варфоломія I: «Очевидно, розкол в Україні може бути подоланий лише зусиллями з середини. Це справді є внутрішня справа Української Православної церкви, адже переважна більшість осіб, що пішли в розкол, є порушниками церковної дисципліни».

P.S. Як повiдомила газета «Летопись православия», Запорiжжя, перед Архієрейським Собором УПЦ відбулася 45-хвилинна зустріч Президента України Леоніда Кучми з митрополитом Володимиром, на якій обговорювалася ідея скликання всеправославного Собору України, де таємним голосуванням буде обрано єдиного предстоятеля Православної церкви країни. Митрополит Володимир повідомив Президентові про те, що віруючі УПЦ не приймуть рішення «собору» і, певно, будуть звертатися до патріарха Алексія II з проханням прийняти їх до РПЦ. А це, у свою чергу, може привести до серйозної дестабілізації у суспільстві. Президент начебто поінформував митрополита Володимира, що плани скликання собору виходили не від нього і що він припиняє всі дії, спрямовані на здійснення цих утопічних намірів. Схоже на те, що УПЦ здійснила цілий ряд всесторонніх превентивних заходів, спрямованих на консервацію існуючого стану речей. Тобто на збереження, по- перше, розколу православ’я і всього, що з ним пов’язане, а, по-друге, стабільного впливу на переконання, менталітет українських віруючих московських імперських ідей. За допомогою різних методів, зокрема таких, як культ сім’ї Романових.