Поради опозиції від «брудних» політтехнологів
Загалом, атмосфери революції не було. Була атмосфера комсомольських зборів у середній школі чи ПТУ. Певну розвагу привносили тільки обмовки ораторів (яких більш правильно було б назвати лекторами). Один із них, наприклад, процитував «Миколу Павловича Швеця» (судячи з усього — відомого лідера опозиції), який за найближчого розгляду ймовірно виявиться главою облдержадміністрації Миколою Антоновичем Швецем… Проте ті, хто зібрався, були настільки серйозні, що навіть цього не зауважили. Загалом — важко повірити, що люди з таким пісним виразом обличчя можуть скидати якийсь режим, нехай навіть і антинародний.
Маючи 12-річний досвід проведення різних масових акцій протесту і підтримки, ми вирішили запропонувати опозиції кілька креативних рішень, які дозволили б привнести до «революційних» заходів певну гостроту, а також дещо оживити обличчя учасників мітингу.
1. Провести змагання з міліцейського багатоборства, до якого входить: а) на наповненому пляшками із запалювальною сумішшю «Опелі» розігнатися до 144 км/год.; б) загальмувати з допомогою дерева чи стовпа; в) вихопити з машини ящик із пляшками і відтягнути його на 15 метрів; г) утекти з місця пригоди, загубивши при цьому мобільний телефон; д) провести прес-конференцію, в ході якої несуперечливо пояснити те, що трапилося. Зауваження: автомобіль, пляшки із «запальничкою» та мобілка повинні залишитися по можливості неушкодженими.
2. Провести написання методом «народного будівництва» епічних полотен — «Леонід Кучма інструктує співробітників міліції, як правильно провокувати демонстрантів» і «Леонід Кучма душить в обіймах парламентської більшості сина свого, Віктора».
3. Влаштувати збір коштів на життя олігархам після неминучої їхньої експропріації. Враховуючи складне становище українського народу, приймати монети вартістю не більше 1 копійки.
4. Силами прихильників президентсько-парламентської республіки встановити пам’ятник першому в світі президенту — Дж. Вашингтону…
5. …який потім і зруйнувати силами прихильників парламентсько-президентської республіки.
6. За відсутності членів «Грінпісу» та Партії зелених провести провокації, які призведуть до пролиття крові пацюків, котів, собак і птахів. Для цього досить наклеїти на виловлених тварин портрети діячів антинародного режиму і видати активістам рогатки. До речі, на цьому можна і заробити, якщо своєчасно створити тоталізатор.
7. Різноманітити тексти виступів лідерів опозиції. Наприклад — запропонувати С. Хмарі читати постанову Пленуму ЦК КПУ. Обіцяємо, що буде смішно, якщо, звісно, оратор подужає цей документ.
Реалізація даних пропозицій, безумовно, до падіння антинародного режиму не призведе. Проте акції, які нині проводяться, не призведуть до вищезгаданого падіння без кмітливості, а так — хоч посміємося.
