Правлячій еліті бракує порядності й компетентності
На початку 1997 року в рамках дослідницької теми, (саме суто наукової, а не замовленої), що була присвячена проблемі нашої української владної еліти, а конкретніше — того образу цієї еліти, що складається в населення, нами було проведено всеукраїнське соціологічне опитування (1200 громадян із різних регіонів України). Продивляючись його результати тепер, я подумала, що ті тенденції, що ми їх тоді виявили, навряд чи змінилися. Вони були досить красномовними, і в час, коли еліта знову згадала про існування народу напередодні нових виборів, про них варто було б нагадати.
Під час того опитування ми цікавилися, чого, на думку респондентів, більше за все не вистачає нашій правлячій еліті. Було поставлене таке запитання: «Якщо ви вважаєте, що рішення, які приймаються нашою правлячою елітою є не завжди правильними, то що можна вважати основною причиною цього?» Серед респондентів майже не знайшлося тих, хто б вважав рішення в основному вірними, а 29% вказали на непорядність як основну причину, 22% — на брак бажання (що теж може вважатися близьким до непорядності, оскільки мова йде про виконання взятого на себе обов'язку), а 27% вважали основною причиною некомпетентність. При цьому переважна більшість респондентів вважає, що ті, хто потрапив до правлячої еліти, в основному піклуються про своє благополуччя, а не про долю держави чи народу. Повну згоду із цим твердженням висловили 67% респондентів, «скоріше згоден» відповіли 24%.
Побічним підтвердженням того, що підозра в непорядності та некомпетентності є основною складовою загального ставлення людей до вищих посадових осіб, є та висока зацікавленість населення питанням причетності представників правлячої еліти до кримінальних справ.
Нами було запропоновано вказати, наскільки цікавим є для респондента той чи інший бік життя представників правлячих кіл. Виявилося, що причетність до кримінальних справ викликає найбільшу зацікавленість — її виявили 70% респондентів, хотіли б мати інформацію про рівень доходів нашої правлячої еліти 53% опитаних. Наявність досвіду цікавить 58% респондентів, рівень інтелекту та ерудиції — 54%, рівень освіти — 48%. Очевидно, існуюча в західних країнах традиція публікації податкових декларацій та відомостей про тест на коефіцієнт інтелекту представників правлячої еліти могла б бути, з огляду на результати нашого опитування, схвально зустрінута й нашими виборцями. Про необхідність оприлюднити відомості про свої прибутки говорилося вже не раз. Дуже цікаво було б подивитися, скільки голосів набрала б у парламенті пропозиція публікації відомостей про інтелектуальний рівень наших обранців. А ще було б цікавіше, коли б це голосування було поіменним.
До третьої групи показників нашого опитування входять такі характеристики, що їх прийнято відносити до приватного життя — здоров'я, сім'я, коло друзів. Вважається, що це зазвичай викликає підвищений інтерес у пересічного громадянина. Але, як виявилося, Україна — далеко не Сполучені Штати. Так, про здоров'я хотіли б знати 34% респондентів, про соціальне походження — 28%, ще менше цікавить наших людей коло друзів представників правлячої еліти (23%) та їхній сімейний стан — 22%. Як бачимо, у фокусі уваги «мас» є саме ті моменти, що вважаються основною причиною неправильних управлінських рішень — непорядність та некомпетентність. Якщо ще врахувати те, що 38% респондентів вважає, що їхнє життя «дуже залежить» від того, хто входить до складу правлячої еліти, а 37% сказали, що «достатньою мірою залежить», то згадану увагу слід вважати дуже небайдужою й у дечому навіть небезпечною для тих, хто готується до нових виборів.
Такою була на час нашого опитування, так би мовити, «елітна топологія» масової свідомості. Думаю, всі останні події, що пов'язані з гучними справами навколо еліти, сприяли лише загостренню деяких із зазначених моментів. Як же люди будуть у такій ситуації обирати першу особу держави, як переконаються у його моральних якостях та інтелектуальній придатності до такої непростої діяльності? «До кого ви будете прислухатись, намагаючись зрозуміти, де правда, де неправда в нашому суспільстві?» — запитували ми своїх респондентів. 18% відсотків сказали, що до журналістів, 10% — до друзів, 8% — до вчених, а переважна більшість — 48% буде довіряти лише собі. Знати б, що останнє означає насправді.
