Промовисті «невідповіді»
Прес-конференція Віктора Януковича виявилася показовою не лише для діяльності Президента та його команди, а й для стану, в якому перебуває українська журналістика. А стан цей неоднозначний та нерівномірний. Різниця в підходах до формулювання запитань представників центральних ЗМІ та присутніх у студії регіональних журналістів була очевидною, і не на користь останніх.
Натомість автори двох найгостріших запитань — Сергій Сидоренко («Коммерсантъ-Украина») та Наталя Соколенко («СТБ») стверджують, що відповіді на свої запитання вони не отримали. Хоча ці «невідповіді» були дуже промовистими... І хіба можлива в такій ситуації пропонована Президентом роз’яснювальна робота ЗМІ щодо дій влади? Що, власне, роз’яснювати? Варто зауважити, що хоча ці запитання й залишилися без прямої відповіді, вони були озвучені. І це головне, адже відтепер вони висітимуть над Адміністрацією Президента дамокловим мечем недовіри з боку суспільства. «День» поспілкувався із Сергієм Сидоренком та Наталею Соколенко.
Наталя Соколенко дуже слушно акцентує на незрозумілих привілеях для деяких ЗМІ та журналістів. Знову повертаємося до проблем критеріїв, згідно з якими одні журналісти мають право на запитання, а інші — не мають, для одних знаходиться місце в президентському пулі, а для інших — ні. Критерії досі не сформульовані та не оприлюднені. А ті що оприлюднені — не переконують.
Ще одна особливість спілкування Президента з журналістами — очевидний конфронтаційний тон у стилі «я вам не по зубах» відносно окремих журналістів і тем. Проявляється цей тон тоді, коли йдеться про особливо дражливі теми, як-то Межигір’я та поведінка сина Віктора Януковича. Відповідаючи на них із викликом, Президент демонструє свою неготовність до гострих запитань та погану психологічну підготовку. Такі питання видають вразливість гаранта. А в результаті — журналісти та суспільство залишаються без відповідей на цілком справедливі запитання, а президентський імідж — зазнає втрат. Помічникам і радникам Президента серйозніше готувати його публічні виходи.
«СПРОБА ВЛАДИ СФОРМУВАТИ ПОТРІБНУ ЇЙ ЖУРНАЛІСТИКУ»
Сергій СИДОРЕНКО, журналіст газети «Коммерсантъ»:
— Нам здалося, що ви в своєму запитанні дуже доречно використали контекст судів над дисидентами. На жаль, далеко не всі з наших журналістів здатні проводити такі паралелі. Якщо ми кажемо про те, що відповіді Віктора Януковича були показовими для його діяльності та того, що відбувається в країні, то запитання, які ставили журналісти, певним чином свідчили про те, як сьогодні почувається українська журналістика. Як вам здається, про що свідчила прес-конференція президента саме з погляду журналістики?
— Я б не сказав, що можна проводити чітку паралель між тим, що відбувалося на прес-конференції, та журналістикою. Тут можна проводити паралель між журналістикою та спробою влади сформувати потрібну їй журналістику. Цей процес триває, але я б не сказав, що він уже завершений.
— Чи прозвучали ключові запитання, як вам здається?
— Прозвучали, але їх було набагато менше, ніж їх могло бути, якби журналісти справді мали можливість брати участь у прес-конференції, а не в тому, що відбувалося в Українському домі. По-перше, діяло обмеження щодо кількості запитань, а по-друге, журналісти не мали права перепитувати.
— А ви особисто отримали відповідь на своє запитання?
— Ні.
— Наскільки загалом важлива здатність і вміння наших колег поєднувати контексти: того, що відбувається в країні сьогодні, з певними сюжетами з минулого? І чому до цього так рідко вдаються?
— Якщо йдеться про журналістський твір, то особисто я практично ніколи цього не роблю. Не через якісь там обмеження. Просто існує формат. У нас в «Коммерсанте» — журналістика фактів, а не журналістика думок. Тому я не можу робити якісь порівняння, унаочнення тощо. Інше питання, що я можу використовувати ці прийоми під час добування інформації...
— А в принципі, чи це важливо для української журналістики, якщо формат усе ж дозволяє?
— Це не тільки важливо, а це використовується. У «Дзеркалі тижня. Україна» немає жодних проблем із використанням цього. Або, припустімо, у вас у «Дні» ви вдаєтеся до певних порівнянь та аналогій. Там, де це дозволяє формат, я не бачу жодних обмежень. А той історичний фінт подій, до якого я вдався у питанні до Президента, для мене також не є характерним. Я не можу сказати, що я постійно це використовую. Але в такому разі це було доречно, питання виникло під час конференції, воно не готувалося заздалегідь.
«МЕЖИГІР’Я — ЦЕ ІНДИКАТОР»
Наталія СОКОЛЕНКО, журналістка телеканалу СТБ:
— Ви поставили Вікторові Януковичу доволі гостре запитання щодо його сина. Чи задовольнила вас відповідь?
— Мене цей Президент ніколи не задовольнить — журналіста не має задовольняти будь-який президент, преса до всіх має ставитися критично і весь час перевіряти слова та дії влади. Але, гадаю, його відповідь була красномовна, передусім для телеглядачів і читачів. Тобто для Віктора Януковича як гаранта Конституції не має значення, що його син порушив її, а тільки «не чіпай, бо це моя родина». Це, я б сказала, ознака дрімучості. Люди подивилися — і кожен зробив свої висновки.
— Прес-конференція Президента — це привід оцінити його дії та дії його команди. А якщо говорити про журналістів? Чи можна робити певні висновки про те, як почувається українська журналістика?
— Я дуже сподіваюся, що наступний президент не буде ставитися до преси так, як ставиться теперішня влада. Нещодавно вони сказали, нібито 85 % із нас — холуї. То ця перс-конференція показала, що холуїв насправді більше. Я дуже сподіваюся, що наступний президент в один день ліквідує всі ОДТРК та звільнить журналістів-держслужбовців. Гаразд, ви, співробітники державних ЗМІ, не можете поставити гострих критичних запитань, оскільки ви — держслужбовці, але ви можете поставити принаймні актуальне запитання. Наприклад, поцікавитися думкою Президента щодо пенсійної реформи: підпише він її в такому вигляді або накладе вето на якісь окремі частини? Це ж була просто комедія, коли журналісти з різних державних телерадіокомпаній і таких же газет запитували Віктора Януковича про подарунки, які він хотів би отримати на день народження, або про те, як Україна відзначатиме День незалежності. Але апофеозом цих двох секторів регіональної був повтор запитання про земельну реформу.
Що ж до інших журналістів, то, на жаль, доводиться констатувати, що солідарності нема. Дуже неприємно було спостерігати за тим, як поводилися деякі журналісти в нашому секторі центральних ЗМІ. Зазвичай на таких великих прес-конференціях усі, хто хоче поставити запитання, заздалегідь записуються в чергу, є так звані «відкриті» мікрофони. Така практика завжди була, але буквально за кілька хвилин перед прес-конференцією ми дізналися, що Дарка Чепак планує давати змогу ставити запитання з піднесеною рукою. Зрозуміло, кому надавалося слово... Коли надійшла моя черга, оголосили «Комсомольську правду», яка прийшла пізніше за нас і не записалася. За які заслуги такі привілеї?
— Чи прозвучали, на вашу думку, найгостріші теми? Якщо ні, то які ще запитання мали би бути поставлені Президентові?
— Я вважаю, найгостріша тема — це Межигір’я, і це питання Мустафою Найємом було поставлене правильно. Усі розмови про подолання корупції з вуст Януковича звучать як мінімум несерйозно. Як можна говорити про подолання корупції, якщо «висить» питання щодо Межигір’я? Ми, журналісти, які розслідували цю історію, не бачимо законних підстав для переходу із власності держави в приватну власність цих 140 гектарів. Можливо, Президент довів би нам, що все законно? Або якби він передав державі цю резиденцію, тоді питання б знялося і знайшлося б інше, гостріше. Але поки що Межигір’я — це індикатор. Про яку боротьбу з корупцією і реформи можна говорити?
«Є КУДИ РОСТИ»
Ігор ЖДАНОВ, президент Аналітичного центру «Відкрита політика»:
— Минулорічну прес-конференцію Президента я би назвав «прес-конференцією надій». Президент тільки що прийшов до влади, багато планів, солідний рейтинг підтримки. Нинішня прес-конференція, з моєї точки зору, стала «прес-конференцією розчарувань». 90% задекларованих планів не виконані. А ті, що виконані, не завжди мають позитивний ефект, не завжди сприймаються громадянами. Про це свідчить рейтинг Президента. З точки зору змісту, деякі речі Віктору Януковичу взагалі не варто було проголошувати. Це вже прорахунок тих, хто його готував. На місці Президента я б не вдавався у подробиці щодо відповіді по Тимошенко. Він цілком би міг відповісти, що це питання суду і все. По Межигір’ю взагалі важко знайти якусь позитивну відповідь. Що стосується підготовки Віктора Януковича до прес-конференції, то можна однозначно сказати, що він значно виріс порівняно з 2005—2006 рр. З ним працювали, як, я думаю, працювали і перед цією прес-конференцією: проробляли питання, відповіді. Але, звичайно, ще є куди рости.
«ПОГАНА ПСИХОЛОГІЧНА ПІДГОТОВКА»
Олексій ТОЛКАЧОВ, голова Громадського комітету національної безпеки України (коментар Радіо «Свобода»):
— Глава української держави був більш змістовним, ніж рік тому під час подібної прес-конференції. Віктор Янукович починає говорити краще, він говорив вже без папірця і жодних дурниць не сказав. Інша справа, що не сказав і нічого нового. Ще хотілось би відзначити погану психологічну підготовку Віктора Януковича. Його заява, що він готовий запрошувати тільки тих, кого він хоче — це не позиція Президента, це позиція приватної особи. Одна з форм корупції, за усіма європейськими канонами, — коли хтось купує майно і передає його у безкоштовне користування політикові, тим більше на рівні Президента.
