Радник Президента Володимир ЗУБАНОВ: «Росіяни помиляються, якщо думають, що можуть щось нав’язувати Януковичу і Україні»

— Пане Володимире, як людина, наближена до Віктора Януковича, розкажіть про своє бачення виходу з ситуації і чи пропонували його Президенту?

— Останнім часом у мене були різні зустрічі по всій Україні. У кінці грудня — у Львові, Хмельницькому, Рівному. Усе, що бачив, я написав і передав Президентові. Подивлюся, якою буде реакція.

Найгостріше питання, яке необхідно вирішити вже зараз — повернення до розгляду законів, ухвалених 16 січня. Для цього необхідно зібрати чергове чи позачергове засідання Верховної Ради і спробувати знайти консенсус між представниками різних політичних сил.

— Ви кажете тощо, що спочатку слід відмінити проголосовані ВРУ 16 січня закони, але після того, як на Майдані пролилася кров, є загиблі, людей заарештовують, залякують і т.д., то, зрозуміло, що Майдан навряд чи погодиться лише на цю поступку з боку влади. Чи можливе, на вашу думку виконання інших вимог Майдану — наприклад, відставка уряду, окремих міністрів, адже це компетенція Президента?

— Це рішення так само входить в компетенцію Президента, як і парламенту. Я не думаю, що зараз Президент під тиском  людей на Майдані та на вулиці Грушевського прийме рішення піти у відставку чи зняти з посади міністра Захарченка та інших членів уряду. Так, людей на Майдані чимало, але вони — лише частина України. Президент сьогодні повинен стояти над конфліктом,  та й врешті, депутати повинні навчитися брати на себе відповідальність, а не просто ходити на роботу. Переконаний, після останнього голосування за відставку уряду думка багатьох із них змінилася. Вірю, що український парламент все-таки може приймати виважені рішення самостійно.

— Але після «ручного» прийняття законів 16 січня опозиціонери заявили, що «парламентаризм в Україні помер». Це саме відзначила і низка експертів. Яка впевненість у тому, що зараз ситуація не повториться, а криза — вчергове не загостриться?

— У суспільстві з цього приводу існують різні думки. Для половини людей парламентаризм помер, коли опозиція почала блокувати трибуну і не давала представникам людей висловити свою думку. Тому тут питання спірне... Зараз парламентський варіант виходу з кризи є найоптимальнішим.

Але за вирішенням насущних питань не треба забувати, що працювати слід по-державницькому. Вирішувати «гарячі» питання в пожежному порядку необхідно, але за цим всім треба також готувати фахові пропозиції, які будуть компромісними і прийнятними. Опозиція, приміром, каже про відставку уряду, але взамін не пропонує своїх кандидатів на заміщення вакантних посад. Без розуміння, в яких напрямках опозиціонери готові взяти на себе відповідальність, діла не буде.

Цей процес може і повинен йти паралельно з вирішення гострих питань. Натомість мова ультиматумів, які ми чуємо від лідер опозиції, є сьогодні недоречною. Україна надто розрізнена. Одні незадоволені, що Президент не приймає рішучих дій, інші — обурені, чому Президент приймає ці дії... Якщо ми й справді хочемо зберегти цільність України, то треба шукати компроміс.

— Експерти припускають, що нинішній сценарій розвитку подій в Україні розгортається за активної підтримки так званого проросійського лобі в оточенні Президента і Янукович начебто вирішив йти шляхом Путіна. Чи бачите ви зараз підстави для таких висновків?

— Всі хочуть впливати. На Майдані виступали європейські політики, представники Сполучених Штатів. Україна взагалі сьогодні стала державою, від якої залежить майбутнє Європи й Росії. Саме від позиції України, того варіанту руху, який ми оберемо, на 100% залежить майбутній розклад сил на геополітичній карті світу.

Але немає ніяких підстав звинувачувати Президента, що він схилився на той чи інший бік. Сьогодні ми можемо дивитися лише на реальні результати — дешева ціна на газ, отримані кредити, активна робота заводів в Україні. Але ніхто — ні Росія, Білорусь чи Казахстан — не пропонують, щоб Україна з нинішніми настроями пішли до них у Митний Союз. Там чудово розуміють: якщо Україна туди піде, то Митному Союзу настане кінець. Українцям вже ніхто не зможе нав’язати своє бачення, як нам треба жити. Ми самі повинні вирішити це питання.

— Так у нас Президент Янукович все-таки самодержець чи заручник ситуації, що склалася?

— Думаю, Президент є заручником цієї ситуації. І не тільки він. Віталій Кличко, Олег Тягнибок, Арсеній Яценюк — також заручники останніх подій. Усі прагнуть діалогу, але як тільки він починається, відбувається якась провокація і ніхто, до речі, не знає, з якого боку. Розгін студентів, події 11 грудня, нинішня ситуація на Грушевського, перші жертви... Виходить, що хтось робить ці провокації свідомо. Хто? З цим треба розбиратися, але я б на місці Президента для повного контролю над ситуацією, спробував би вести перемовини з різними сторонами — Росією, Європою, США. Нехай вони також викладуть своє бачення подій в Україні і скажуть, хто взагалі, на їхню думку, є ініціатором таких провокацій.

Лідери опозиції, як вони себе називають, також не можуть контролювати людей, що стоять на Майдані. Хоча, зрештою, вони ніколи в цьому не зізнаються...

Далі, якщо ми вирішимо ці питання, то на часі буде розв’язання проблем гуманітарних — української мови, культури, історії... Якщо ми не зможемо їх вирішити найближчим часом, не виключаю, що можливою стане поява ще одного Майдану. Можливо, навіть більш потужного.

— Учора російська газета «Ведомости» написала: «Росія попереджає, що отримання Україною кредиту залежить від того, на які поступки опозиції піде Президент України Віктор Янукович». Як прокоментуєте?

— Якщо ми брати, як говорять росіяни, то РФ ні в якому разі не можна користатися ситуацією, що зараз склалася в Україні («можливостями», як вони думають, що сьогодні для них відкрилися). Ми пам’ятаємо, до чого призвели постійні сварки Тимошенко з Ющенком і як росіяни тоді скористалися моментом і підсунули нам газ по завищеній ціні. Це що, по-братньому було?

Головне, зробити висновки і не допуститися такої ж помилки тепер. Росіяни думають, що сьогодні можуть щось нав’язувати Януковичу і Україні. Утім вони помиляються. Упевнений, що ми вже завтра можемо врегулювати ситуацію, а потім із подивом, вже зовсім по-новому, глянути на наших сусідів. Росія так пишається своєю культурою, але ж вона прийшла з України. А РФ сьогодні хоче зробити боляче усім українцям (!). Так що я б на місці Росії зараз ніяких заяв щодо тиску чи подальших умов надання кредитів, не робив ніколи. Ми, українці, все одно зуміємо вирішити свої питання самостійно. Мова про загрози передачі нашого суверенітету чи його частини комусь, в тому числі Росії, про які багато хто каже, немає. Однак питання виходу з кризи нам треба вирішувати сьогодні.

«Опозиція не хоче, щоб надалі події розвивалися у радикальному руслі»

Павло РОЗЕНКО, народний депутат, «УДАР»:

— Сам факт проголошення переговорів вже є позитивним явищем, хоч і запізнілим. Але це краще, ніж їх відсутність. Два місяці влада уникала переговорів й робила вигляд, що все минеться саме собою. Водночас, криза лише загострювалася і продовжує загострюватися зараз. Скоро до політичних чинників можуть додатися ще й економічні. Я постійно був на Майдані, говорив із людьми й можу сказати, що зараз настрої значно радикальніші. Водночас, кількість учасників Майдану, якщо не зростає, то, принаймні, не падає. Останні ж три дні, події на Грушевського, змусили владу усвідомити, що сама собою ситуація не розв’яжеться й погодитися на діалог. Їх недалекоглядність призвела до того, що почали розгортатися найгірші зі сценаріїв, які можна було уявити два місяці тому. Переговори — це не єдиний сценарій розвитку подій, але єдиний мирний.

Якщо владі та опозиції вдасться досягти консенсусу й почати рухатися назустріч один одному — це вже позитив. Насправді, людям на Майдані не важливий факт переговорів, їх перебіг — для них головне результат, який мають забезпечити політики. Проведення дострокового засідання й скасування прийнятих 16 січня законів, наприклад, були б схвально сприйняті людьми. Так само, Майдан би задовольнила відставка уряду. Власне, політична відповідальність за зрив євроасоціації та побиття 30 листопада — це те, заради чого виходив Майдан. До цього списку можна додати амністію учасників подій на Банковій та інших подібних точках у грудні-січні. Люди хочуть результатів, і саме їх відсутність призвела до розчарування та радикалізації.

Що ж до відставки Януковича — ніхто не знімає це питання. В певній формі тема дострокових президентських та парламентських виборів обговорюється постійно. Навіть якщо вона не увійде до пакету домовленостей між владою та опозицією, ми будемо просувати її й надалі. Боротимемося за зміну влади в Україні до кінця. Очевидно, що без повного перезавантаження влади розв’язання чинного конфлікту неможливе.

Що стосується радикально налаштованих активістів, із усіма сегментами Майдану можна і потрібно вести діалог. Однак, поки що ані влада, ані опозиція не мають, що їм запропонувати. До людей потрібно йти вже з певними результатами та пропозиціями. Наша мета зараз — понизити градус протистояння. Опозиція не хоче, щоб надалі події розвивалися у радикальному руслі, адже це долі та життя людей. Щойно необхідні результати з’являться, діалог буде налагоджено.

Анна ЧЕРЕВКО,  «День»

Початок теми: Затишшя... перед «бурею» чи перемир’ям?