Реформи без ризику

Законодавче визначення «національної безпеки» лише на одну шосту розкриває це поняття. Так вважає доктор економічних наук, професор Національної академії державного управління при Президентові України генерал- лейтенант Валерій Мунтіян. Закон говорить: національна безпека — це захист життєво важливих інтересів людини, суспільства, держави від зовнішніх та внутрішніх загроз. В. Мунтіян пропонує подивитися на проблему безпеки очима науки — комплексно. На думку вченого, найкраще розкриває це поняття наступне визначення, просте за формою та глибоке за змістом: «безпека — це межа між життям і смертю». Однак це — для розуміння. Прикладну ж функцію безпеки, її роль та проблеми в сучасному світі В. Мунтіян розкриває на сторінках трилогії «Проблеми національної безпеки в процесах державотворення», презентація якої відбулася днями в Національній академії державного управління. Слухачами «введення в безпеку» від В. Мунтіяна стали директори департаментів, начальники управлінь п’яти вітчизняних міністерств і державних комітетів, зокрема, міністерств фінансів, транспорту, Держкомітету з будівництва та архітектури.

Взагалі, презентація вийшла не зовсім звичною й більш нагадувала лекцію емоційного, заглибленого у свій предмет професора, який представляв свій погляд на актуальну в усьому світі проблему безпеки. Його книга складається з трьох блоків: ретроспективного, сьогодення та перспективного. Наукові праці, які містяться в першому томі, хоч і були опубліковані 13 років тому, залишаються актуальними й досі. Вони присвячені проблемам роздержавлення та приватизації, впровадження вільних економічних зон, монетарній та бюджетній політиці, питанням оборони та безпеки держави. Цінність цих робіт ще й у тому, що вони примушують уважніше поставитися до двох наступних томів праці, адже наглядно показують: якби 13 років тому урядовці прислухались до пропозицій вченого, багатьох кризових явищ та втрат можна було б уникнути.

Другий блок — це проекти доктринальних документів, присвячених податковій системі, оборонній сфері, інтеграційним процесам, концепції діяльності Кабінету Міністрів України, які на думку автора, можуть стати базою для реалізації завдань нового уряду щодо духовного відродження України та забезпечення добробуту населення. «Для влади дуже важливо мати доктринальні документи, бачення, як цей народ вести, до якої логіки, як орієнтуватися в цьому небезпечному світі, мати стратегію соціально-політичного розвитку, концепцію, яка буде зрозуміла всім — і академікам, і простому вчителю чи лікареві», — каже професор про свою працю.

Варто зазначити, що емоційна лекція професора В. Мунтіяна справила неабияке враження на слухачів із уряду. Після презентації вони не вибігли чимдуж з аудиторії, як це зазвичай буває, а щільною стіною оточили вченого, ставили запитання, запрошували виступити на круглих столах. Кореспондент «Дня» також поставив професору декілька запитань.

— Чому влада має прислухатися до ваших ідей та пропозицій?

— Люди віддали уряду найдорожче — свою віру. Моя праця дозволить їм зекономити час на проведення досліджень, адже в ній показано, як потрібно діяти, щоб мінімізувати ризики при проведенні реформ. Її можна просто брати та впроваджувати.

— А чи є у вас союзники у владі? Можливо, не на найвищому рівні, але люди, які поділяють ваш погляд на розвиток України?

— На жаль, не можу сказати, що такі люди є. Хочу вірити, що будуть. Я виступаю на наукових конференціях, їжджу на міжнародні симпозіуми, розповідаю, що Україна — це не лише країна, яка просить: «Дайте». Це країна, яка каже: «Візьміть, але не заважайте».

— У попередньому уряді ви були заступником міністра оборони України Євгена Марчука. У той час міністерством було підготовлено та впроваджено багато документів, що мають прискорити приєднання України до однієї з найефективніших систем колективної безпеки — НАТО. Однак тоді обставини для нашої інтеграції у Альянс були, м’яко кажучи, несприятливими. Тепер же ставлення до нашої країни радикально покращилось. Як ви тепер оцінюєте шанс України стати членом НАТО?

— Так, попереднім керівництвом Міністерства оборони, яке очолював Євген Марчук, були розроблені всі фундаментальні документи, в тому числі програми, які мали реальне фінансове закріплення. Тобто була прийнята постанова уряду, яка пройшла процедури розгляду та затвердження профільним парламентським комітетом, Кабінетом Міністрів, обговорення на РНБОУ... Врешті-решт указом президента були затверджені і програма, й постанова Кабінету Міністрів — прогноз довгострокових видатків на оборону до 2015 року. По кожному року було конкретно розписано, на яку програму, скільки та яких ресурсів має бути виділено. Теперішнє керівництво Міністерства скасувало ці постанови. Це неправильно, тому що тією постановою було визначено мінімально необхідну потребу на оборону. Без цього інтегруватися в НАТО не можна. Тому що перший стандарт НАТО — це фінансова спроможність. НАТО не буде за рахунок своїх платників податків «тягнути» Україну. Згідно стандартам вступу до НАТО, сума видатків на оборону не повинна бути меншою за 2% від ВВП, а згідно Закону «Про оборону України» — не менше 3%. Сьогодні ж ми маємо найнижчий показник видатків на Міністерство оборони за всі роки існування — 1,3% від ВВП. Це не дозволяє нам ні реформувати нашу армію, ні інтегруватися у структури НАТО. А в цілому це призведе до ще більшої деградації Збройних сил України. У цьому році по тих планах, які були розроблені, ми мали раз і назавжди покінчити з бюджетом проїдання й перейти до бюджету розвитку. Але ми знову відкинуті назад. І знову будемо марно витрачати кошти.