РЕГIОНИ

Кому дісталася «спадщина Лазаренка»

Ще на початку виборчої кампанії багато хто на Дніпропетровщині замислювався над питанням про те, які політичні сили у регіоні зможуть скористатися електоральною спадщиною партії «Громада», що отримала на минулих виборах близько 36 відсотків голосів місцевих виборців. Усі прогнози зводилися до того, що протестно-пенсіонерський електорат, який свого часу спокусився «лазаренківськими десятками» та який майстерно «запрягли» у голоблі «Громади», тепер в основному поповнить ряди прихильників КПУ. А частково, через цілком зрозумілі причини, партій Ю. Тимошенко та О. Мороза, яких багато хто на Дніпропетровщині сприймає як колишніх партнерів П. Лазаренка. Місцеве начальство, яке раніше брало «під козирок» перед Павлом Івановичем з конформістських міркувань, за логікою речей, разом із підлеглими повинне було податися до партії чи блоку влади.

Припущення ці, згідно з результатами виборів на Дніпропетровщині, виявилися зовсім не безпідставними. Уже за попередніми даними, свої позиції у другій за чисельністю виборців області України істотно зміцнила КПУ, що отримала 31, а за іншими даними, і понад 35 відсотків голосів. Блок «За єдину Україну!», симпатій до якого не приховувало обласне керівництво, навіть за офіційними оцінками, зібрав у свій «кошик» утричі менше — 11 відсотків, що явно спантеличило аналітиків, близьких до органів влади. Зате цілком прогнозованим був успіх СДПУ(О) — 9,5 відсотка, — за яку голосував середній клас, — інтелігенція, підприємці, кваліфіковані фахівці. У перші години після закриття виборчих дільниць цій партії навіть пророкували друге місце в регіоні.

Певною несподіванкою стали 5 відсотків «Команди озимого покоління», які можна пояснити масованою рекламою напередодні виборів. Виявилося, що цих короткострокових зусиль вистачило для того, щоб отримати такий же результат в області, як і «фаворит» всеукраїнської гонки — блок В. Ющенка. Провал «Нашої України» з її 6 відсотками на Дніпропетровщині настільки очевидний (раніше приблизно стільки ж збирав один Рух), що навіть активісти блоку спантеличено чухають потилиці. Ще скромніше — 4,4 відсотка — виглядає результат блоку Ю. Тимошенко, якій, судячи з усього, відмовила у довірі переважна більшість земляків-дніпропетровців, а сама Юлія Володимирівна зі своїми прихильниками, соратниками і союзниками, наприклад, із СПУ (4,1 відсотка) виявилася на рідній Дніпропетровщині в одній електоральній ніші з блоком Н. Вітренко (4,75 відсотка).

Загалом, якщо скласти відсотки, отримані лівими партіями та блоками, то «постлазаренківську Дніпропетровщину» за результатами виборів можна було б визнати майже «червоним поясом». Рятує ситуацію (для партії влади) мажоритарка — майже у всіх округах області, за попередніми даними, перемогу отримали представники блоку «За ЄдУ!» чи близькі до нього люди. КПУ на Дніпропетровщині втратила навіть ті три округи в Кривому Розі, які протягом довгого часу вважалися її «опорною базою». Не опинилися серед переможців колишні соратники Павла Лазаренка, котрі раніше міцно сиділи в округах, а також «йоржистий» голова обласної організації ПРП О. Жир. «Не в обоймі» виявився навіть голова комісії ВР з контролю за приватизацією О. Рябченко, який умів ладнати з усіма. Із колишнього депутатського корпусу «мажоритарників» Дніпропетровщини свої позиції не тільки зберіг, але й зміцнив, мабуть, тільки впливовий член «Трудової України» Віктор Пінчук. Люди, близькі до цієї партії, активно боролися за депутатські мандати в багатьох округах області, причому іноді конкуруючи з «офіційним» кандидатом блоку «За ЄдУ!» Така ситуація, наприклад, склалася в окрузі номер 27, у центрі Дніпропетровська, де доля звела двох великих бізнесменів — «фаворита» блоку «За ЄдУ!», члена ПППУ Леоніда Сергієнка та «трудовика» Леоніда Турчина. У нелегкій боротьбі переміг перший, проте відносини між суперниками розжарилися до краю. Подібні пристрасті вирували і в інших округах обласного центру, в Новомосковську та його околицях та навіть у колишньому окрузі П. Лазаренка, де офіційний кандидат блоку «За ЄдУ!» поступився члену Партії регіонів, хлібозаводнику О. Царєву. Проте перемогу в цьому окрузі номер 40 всі пророчили лідеру обласної організації СДПУ(О) Геннадію Гвоздьову. Шанси його були настільки великі, що це, схоже, не викликало сумнівів навіть у губернатора Дніпропетровщини М. Швеця, який по місцевому телебаченню говорив про великий потенціал цього кандидата. Однак на нинішніх виборах в області було чимало сюрпризів — масове завезення виборців до округу з відкріпними талонами, «некомпетентність» членів виборчих комісій, які рахували декілька тисяч бюлетенів майже добу й інше. Так чи інакше, але загалом депутатський корпус Дніпропетровщини поповнився трьома заступниками губернатора, двома директорами гірничо-збагачувальних комбінатів, профспілковими керівниками, великими підприємцями. Особливе місце у цьому списку посідають «силовики» — начальник кримінальної міліції області В. Драчевський та три генерали СБУ, серед яких і відставний голова цієї служби Л. Деркач, який зумів «обратися» у Західному Донбасі. Раніше там депутатствував лідер «Трудової України» С. Тігіпко. На «офіційного» кандидата у місті працював весь місцевий адмінресурс. Щоправда, якщо на минулих виборах у Павлограді знайшли повішеним голову дільничної комісії, то цього разу, схоже, обійшлося без людських жертв. Якщо жертвами, звичайно , не вважати виборців,які отримали такого «представника»

Відносно спокійно на Дніпропетровщині пройшли місцеві вибори. Проте обласне керівництво з аналізом результатів та коментарями не поспішає. Кажуть, що «почервоніння» місцевого електорату виявилося для багатьох повною несподіванкою, а виборчі комісії досі звіряють протоколи та списки.

Харків «здали» комуністам

Учора, за даними ЦВК, у Харківській області було опрацьовано 91,40 відсотка бюлетенів, опущених в урни для голосування харків'янами 31 березня. Останні дані мало чим відрізняються від тих, які повідомив стомленим представникам ЗМІ у понеділок у другій половині дня голова Харківської обласної виборчої комісії Микола Титов. На виборчі дільниці з'явилося близько 65,4 відсотка виборців. Це трохи більше, ніж у 1998 році (тоді було 64,6 відсотка). Харків'яни не поспішають розлучатися з комуністичними ідеалами — за перший номер у бюлетені по виборах до Верховної Ради проголосувало 30,94 відсотка, «За єдину Україну!» — 15,5; СДПУ(О) — 10,3; за «Нашу Україну» — 5,80; за Соціалістичну партію — 4,74 відсотка виборців. Інші партії 4-відсоткового бар'єра на Харківщині не подолали.

Вибори за мажоритарними округами — ще раз отримають депутатські мандати Олександр Бандурка, Степан Гавриш (63,99 відсотка), Василь Салигін. Одержить мандат народного депутата і президент концерну «АВЕК і К о » Олександр Фельдман, відомий своєю благодійницькою діяльністю. Відомий у минулому політик Володимир Гриньов програв молодому, але дуже активному кандидату Станіславу Косинову (27,21 відсотка) — одному з авторів ідеї присвоєння місту Харкову статус міста державного значення.

Уже практично сформовано новий склад обласної Ради. Із 68 депутатів дуже небагато так званих простих трудівників. Зате тут представлені керівники майже всіх газопромислових організацій та керівники підрозділів, заступники начальника та начальник обласної міліції Сергій Гусаров.

Голова виборчкому Білгородської області Микола Плетньов, який перебував на Харківщині як спостерігач від виконкому СНД, відзначив високий рівень підготовки виборів та їхнє хороше технічне забезпечення. Він не побачив ні тиску на волевиявлення громадян, ні впливу так званого адміністративного ресурсу.

Менш райдужні враження залишилися у групи спостерігачів від Британського гельсінського союзу, яких у селі Соколово побили при спробі зняти вибори на відеокамеру. Була бійка і на одній виборчій дільниці у місті Люботині. Правоохоронці розслідують ці інциденти. Але, як сказав Микола Титов, вони не могли вплинути на результати виборів. А раз так — демократія торжествує. Хоч і з синяками та «червоним носом».

Крим «порожевів»

Поки працівники виборчкомів та партійних штабів малюють розграфлені «шахматки», де аналізують, де, хто і як переміг в округах та за партійними списками, одна цифра у кримському розкладі політичних сил просто кидається у вічі: при голосуванні за партійними списками кримські есдеки отримали 13 відсотків голосів, тоді як загалом в Україні вдвічі менше.

«Для кримських есдеків ці вибори були особливими: вперше за історію свого існування організація виходила на вибори самостійною політичною силою, — сказав для «Дня» Борис Васильєв, керівник партійного регіонального центру зі зв'язків із громадськістю. — І слід сказати, робота з партійного будівництва та створення сильної регіональної організації, а також той привабливий бренд, який створювався за останні два роки, не пропали даремно. Можна сказати, що об'єднані соціал-демократи в Криму на минулих виборах отримали високий результат».

До тих загальнопартійних відсотків потрібно додати, як мінімум, два депутатськi мандати, за які вели нелегку боротьбу Валерій Євдокимов та Володимир Воюш, яких висунули на партійному з'їзді кандидатами у народні депутати України. За попередніми підсумками, і той і інший перемогли в своїх округах. Крім того, перемога Сергія Брайка на виборах міського голови Ялти, — а він є активним членом партії, — має особливе значення, якщо враховувати, що Ялта — літня столиця України та й не тільки.

Позиції есдеків зміцнилися і у таких містах, як Судак, Красноперекопськ, Саки, де міськими головами стали ті, кого підтримала Кримська партійна організація. Про результати виборів до місцевих рад говорити поки рано, остаточні результати не готові, але й у цій частині есдеки, судячи з того, що вони висунули понад тисячу кандидатів до рад усіх рівнів, нічого не втратять. При цьому Борис Васильєв відзначив одну особливість виборчої кампанії. Цього разу серед кандидатів до місцевих рад було на диво багато молоді, у більшості своїй студентів та недавніх випускників вищих навчальних закладів. Більшість із них, що, проте, не дивно, вибори програли. Але програли, зайнявши при цьому на фініші другі місця. Треба враховувати і дуже гостре напруження боротьби, і великий, близько дванадцяти чоловік, «конкурс» на одне місце, і значний досвід та солідність суперників. І ці другі місця — великий успіх початківців політиків — може, не менш важливо, ніж ті 13 відсотків. Попереду ще не одні вибори, досвід нинішніх, напевно, знадобиться.

Кримські соціал-демократи мають намір, — поділився Васильєв планами організації, — побудувати роботу з молоддю таким чином, щоб їхній інтерес до прикладної політики не втрачався, а щороку зростав. Треба вчити і виховувати таких політиків, які з гідністю сприймають і перемоги, і поразки. На запитання, як він оцінює характер нинішньої виборчої кампанії, з урахуванням свого чималого досвіду участі в подібних баталіях, Борис Васильєв відповів так: «Нічого подібного я ще не бачив. Народ намагалися перетворити в стадо, намагалися його принизити. Люди цілими сім'ями йшли на голосування з рішучістю змінити своєю участю щось у цьому житті. І те, що їх чекало на дільницях, — це дійсно дуже принизливо. Влада показала, що за її зовнішньою респектабельністю і лоском ховається дрімуча безцеремонність і хамство стосовно простих і довірливих людей».

Другим неординарним фактом кримських виборів є те, що Крим зовсім не є «червоним» регіоном, як уже намалювали його на картах. Загалом Верховна Рада Криму оновилася на 70 відсотків. У семи округах, у тому числі й у 25-му окрузі, де всупереч рішенню суду балотувався Леонід Грач, за твердженням Голови Центрвиборчкому Криму Івана Полякова, підсумки виборів будуть визнані недійсними. «Блок Грача», який формувався для «тотальної» перемоги на виборах, — а Леонід Грач стверджував, що він приведе разом із собою 60 депутатів-комуністів! — цього завдання не вирішив. Навіть разом із Леонідом Грачем, за попередніми підсумками, до Кримської Верховної Ради обрано поки всього 25—28 членів «блоку Грача». Одночасно сумарно кандидати від «Команди Куніцина» та блоку «За єдину Україну!» становлять групу не менш ніж у сорок депутатів. Таким чином, залежно від того, як вони побудують між собою відносини у майбутньому парламенті, залежить успіх його роботи: будуть вони і далі конфліктувати, чи знайдуть спосіб організувати ефективну роботу.

Луганськ: депутати «за договором»

За підсумками виборів, у Луганській області знову лідирують комуністи (їх підтримали 39,74 відсотка виборців): Луганщина не може позбутися ярлика «комуністичного заповідника». На початку березня соціологи Східно-Українського національного університету провели опитування майже 6 тис. жителів області, результат якого був явно не на користь комуністичної ідеології. Свою агітаційну передвиборну кампанію комуністи вели дуже мляво. Рейтинг комуністів ще тримається за рахунок частини жорсткого електорату, що не бажає міняти свої десятирічні політичні пристрасті. На думку соціологів, левова частка виборців глибоко розчарувалася в комуністах в основному через народних депутатів від Компартії, які представляють у Верховній Раді Луганську область. Проте...

Другу позицію займає в області блок «За єдину Україну!» (14,69 відсотка) і третє місце — СДПУ(О) (9,44 відсотка).

Луганський виборчий блок «За єдину Україну!» в передвиборній кампанії прийняв принцип колективної відповідальності за людей, що йдуть у владу. Ставлення до кандидата в народні депутати формувалося на основі його політичної орієнтації та уявлення власної ролі в законодавчому органі країни. Якщо кандидат приймав умови, блок укладав із ним договір. Такий прагматичний підхід викликано тим, що багато нинішніх народних обранців від Луганської області забули про свої обіцянки перед людьми і в регіоні майже не працюють. Юридичної бази такі договірні відносини не мають, але, як пояснив керівник координаційної ради блоку «За єдину Україну!» в Луганській області Валентин Дзонь, йдеться про пошук форми, яка б підвищила відповідальність людей, делегованих у владу. Запропонована форма договірних відносин між політиками і виборцями прийнята не всіма.

Найбільш активну участь у виборах взяло сільське населення. В окремих районах регіону на вибори пришли близько 85 відсотків виборців, в основному віддавши свої голоси Компартії та блоку «За ЄдУ!»

Драматичною була боротьба за посаду луганського міського голови. Серед претендентів на цю посаду було двоє «опальних» мерів — Олексій Данилов і Анатолій Ягоферов, яких у різний час депутати міськради зняли з посади. В судовому порядку було підтверджено порушення закону. Проте Данилов і Ягоферов знову пішли на вибори, склавши серйозну конкуренцію секретарю Луганської міськради Володимиру Пристюку, що також побажав зайняти головне крісло міста. Останнього активно підтримує керівництво області, отже, в основних конкурентів Пристюка на фініші передвиборної гонки з'явилися, м'яко кажучи, прикрощі.

Луганчани, що прийшли на виборчі дільниці, не побачили в списку Данилова і віддали свої голоси за полковника СБУ Євгена Бурмаченка. Вчора, коли верстався номер, хто став мером Луганська, відомо ще не було.