Роль особистості в історії
Великий мовознавець Володимир Даль слово «особистість» пояснював досить просто, він говорив, що це самостійна особа або просто персона, тобто, він вважав, що кожна людина незалежно від віку чи статі, є особистістю. А слово «історія» він визначив як «слово, прийняте від древніх майже у всі європейські мови...» — як «побутописання, дієписання..., повість про події, про побут і життя народів».
І якщо об'єднати ці два поняття, то виходить, що всі ми з вами є особистостями і хочемо ми того чи ні, особистостями, котрі постійно перебувають у гущі історичних подій. А от яка гуща, давайте і розберемося.
...Петро I, Микола II, Володимир Ленін, Йосип Сталін, Микита Хрущов, Леонід Брежнєв.., Михайло Горбачов.., Леонід Кравчук, Леонід Кучма, — всіх цих людей об'єднує їхня керівна роль у той чи інший історичний період, на тій чи іншій історичній території, їхні імена навіки занесено в «повість про події... і життя народів».
А історія продовжується; і сьогодні, наприкінці 1999 року, і в майбутньому столітті, і в наступному; і в «повісті» будуть з'являтися нові імена, нові прізвища чи нові псевдоніми. Шкода тільки, що прізвищ ні мого батька, котрий відгарував п'ятдесят років за ідею і непомітно пішов з життя, ні мого сусіда Івана Литвинова, котрий продовжує і після пенсії гнутися через шматок хліба, там не виявиться. А залишаться їхні імена лише у файлах податкових адміністрацій під ідентифікаційними номерами та на скромних табличках заміських цвинтарів. Вони хоч і особистості, але ніби не зовсім — таких, як вони, як ми з вами, зазвичай, намагаються об'єднати в якесь одне поняття, щоб не витрачати зайвого паперу чи іншого інформаційного носія, зазвичай, нас називають народ або народні маси, а під час якихось виборів нас обзивають ще електоратом. Але це публічно. А в побуті нас кличуть ще простіше — бидло, хоча у словнику великого мовознавця такого слова немає. Напевно, не довелося Далю хоч раз в житті почути це чудове визначення, а то він його обов'язково заніс би у свій чудовий словник живої мови. Але і без нього ми дуже добре знаємо його значення. Вам не прикро за таку неповагу до себе?
Ми перетворилися на безмовну худобу, яку стрижуть, доять, запрягають і підганяють кудись, щось везти, нести, тягнути, але при цьому не випускають на пасовище і не ведуть до водопою.
З особистостей, з «людей» — вінців природи, нас перетворили на бомжів і жебраків; ринковиків від слова базар, які торгують речами з власних гардеробів; працівників, які мріють про власну зароблену плату, як про диво, а одержуючи її раз на півроку, голосно ковтати набіглу слину і улесливо усміхатися начальникам за їхнє щедре благодійництво; чоловіків і жінок, які переорієнтувалися від бажання одне одного — на бажання щось з'їсти.
Нас посадили в трюм величезних безмоторних і безвітрильних човнів, прикували до весел і наказали гребти, у той час, як керманич і палубна публіка під патроновану музику відшукують у непроглядному тумані острів чи то з «соціалістичним людським обличчям», чи то з «демократичним». Іноді вони заносять у трюм недоїдки від позавчорашньої вечері, підбадьорюють нас і запевняють у тому, що курс ми тримаємо правильний, що з курсу ми не звернемо, інакше човен може перекинутися, і що скоро ми вже припливемо остаточно. Нас заспокоюють, що ворожі надводні, підводні і повітряні засоби нападу, обпливають і облітають нас десятою дорогою, що оборона нашого судна перебуває під постійним особистим наглядом керманича і що він особисто, прямо з капітанської рубки, бере безпосередню участь у відгоні всіх об'єктів, які наближаються до нас. Причалювання до нашого борту суворо регламентовано і дозволено тільки тим суднам, які провели достатній переговорний процес за допомогою морської прапорцевої сигналізації або, на поганий кінець, якщо прапорці погано видно, за допомогою азбуки Морзе по радіо. Дозвіл отримують вибрані щасливчики винятково у двох випадках: для доставки «секонд хенд» і консервів, і для позичання нам грошей.
Хіба могли ми з вами уявити це вісім років тому?. При словах незалежність, свобода і демократія у нас радісно щеміло під ложечкою і ми мріяли, і ми вірили в ці слова. А що сьогодні?
У нас немає свободи: ні свободи слова, ні свободи вибору, у нас немає і демократії. Я не хочу повторюватися, бо прикладів з цього приводу вже наведено чимало. Але пригадайте хоча б те, як нас примушували віддавати голоси на підтримку нині чинного Президента — нам «пропонували» і ми підписувалися, ми не хотіли підписуватися — підписувалися за нас, а ми мовчали, і старий Президент першим став кандидатом у нові президенти. І ми собі це подарували, і знайшли собі виправдання: ми ж у трюмі, ми ж у кайданах.
А на завтра нам приготували нове випробування на «бидлість». Як заявив Є.Кушнарьов, вісімсот тисяч чи близько того «палубних» підуть у трюми збирати нові списки прибічників керманича, і не сумнівайтеся, що в руках у них окрім розграфлених листів і авторучок будуть і батіг, і миска курячого бульйону. Нам нададуть вільний демократичний вибір. Ми ж про нього мріяли, пам'ятаєте? Вибирай, або те, що в одній руці, або те, що в іншій. Нас не поважають. А самі ми себе поважаємо?
Пам'ятайте, адже окрім кандидата №1, були кандидати і №2, і №3, і... №15, і за них ми теж віддали мільйони своїх голосів. Але нас не поважають, тому не поважають і наш вибір і наших кандидатів, їх називають «так звані», тобто начебто не справжні, не з нашого човна.
А давайте так, щоб нас заповажали! Давайте наплюємо на догми. Хто це наказав нам бути народною масою чи, тим більше, бидлом? Ми самі дали право так себе називати і ми його забираємо! Тепер ми є індивідууми, особистості, творці історії. Що без нас Петро I, Леонід Брежнєв чи Леонід Кучма? Ми створили їм пам'ятники, нашими руками вписано їхні імена у «повість про події... і життя народів». Нас п'ятдесят мільйонів, невже ми не зможемо хоч разом, хоч по окремості вписати свої імена в нашу історію. Сумніваєтеся? Даремно!
Наша роль як особистостей у новітній історії нашої держави незаперечна і грандіозна, наша роль у нашій долі і долях наших дітей і внуків сьогодні у нас в руках. Повірте в себе і ні в кого більше, покиньте ви ці кляті весла і цей темний трюм, йдіть на палубу і особисто перевірте курс. Будьте впевнені, що саме наша з вами роль сьогодні найбільш важлива в історії, на відміну від особистостей, котрі вважають себе історичними.
«Історія пишеться сьогодні» — віщає нам урочистий голос з телеекранів і, що дивно, він говорить правду. Це дійсно так, але писати ж її хочуть за вже готовим сценарієм, і наша роль визначена головним державним режисером не як головна чи хоча б другого плану, а в масовці, рядовими статистами. Нас навіть не спитали, а куди ми хочемо, нам навіть не сказали, а які тут умови й оклади. Нас просто взяли і вишикували. Раніше за масовку давали трояк, зараз, напевно, не більше дадуть. Відчуваєте нашу ринкову вартість? Гідно?!
А нам кажуть: свобода вибору, реформи, демократія. До речі, ви ніколи не задумувалися, чому в нашій лексиці багато звичних слів поміняли на іноземні, просто взяли і нав'язали, а ми повторюємо, навіть не задумуючись про їхнє значення. Наприклад, слово «демократія» — грецьке слово, яке переводиться як — народне правління. Тепер я думаю вам зрозуміло, чому не просто — народовладдя (так теж воно перекладається), а демократія: просто сьогоднішні «демократи» при владі бояться влади народної, сподіваються: може не всі зрозуміють, що це таке і з чим його їдять; а звучить гарно.
А то, раптом, якщо кожний знатиме, ще попруть до стерна човном правити. І попремо, тільки, звичайно, всі на одному капітанському містку не вмістимося, але розуму вибрати одну людину — у нас вистачить. Нам же вистачило розуму не піти всім разом балотуватися в президенти, та й нашим нинішнім обранцям теж не відмовиш у кмітливості: змогли ж з чотирьох одного занарядити, а там до цих чотирьох може і ще хто підтягнеться.
Ми ж усі — історичні особистості і домовилися, що ролі свої в історії будемо вибирати самостійно, по розуму. І човник наш дірявий усім світом підлатаємо і вітрила поставимо, і двигун пристосуємо. Роботи всім знайдеться, і палубні без діла не залишаться, і керманичеві важко працювати доведеться більше від інших. І буде у нас тоді демократія, народовладдям звана.
Тільки от швидше б, а то не приведи Господи, потоне наш човен, а рятувальних жилетів нинішній керманич для нас не приготував. Нам би керманича передбачливішого треба. Знайдемо такого. Виберемо. Один мій старий приятель частенько заходить до мене на чай, і ми з ним сперечаємося про майбутні вибори: він, зазвичай, у ролі песиміста, а я оптиміста. Прийде він, сяде в куток і давай нудіти: все одно Президента не переоберуть — у нього влада, у нього міліція і СБУ, у нього гроші, у нього іноземні іміджмейкери і ЗМІ — як розкладку захочуть зробити, так і зроблять. І виходить за його словами, що краще, ніж на кухні, день 31 жовтня не провести.
— Найбільша помилка, — відповідаю я йому і всім тим, хто думає так само, — роль кожного з нас у майбутніх виборах багато разів вища за всі ті можливості, якими володіє нинішня влада, не забувайте про те, що особистості роблять історію, а не міліція і іміджмейкери. Особистості, — не забувайте про це ніколи, і залишайтеся ними завжди і за будь-яких обставин!
