Росія намагається паразитувати на міжнародних судах

Російська Федерація заявила про подання проти України скарги до Європейського суду з прав людини. Вона стосується майже усіх подій російсько-українського конфлікту, починаючи з Майдану. Звісно, в «російському баченні». РФ у скарзі вимагає від ЄСПЛ, за правилом 39 Регламенту суду, «негайно відновити постачання прісної води в Крим». Основна практична мета цієї міждержавної скарги для фахівців очевидна — відтермінувати рішення ЄСПЛ у міждержавних правах проти РФ та «згладити» для окупантів їхні політичні та правові наслідки, вважає український експерт з міжнародного права Борис Бабін. Він також вважає, що Росія ніколи б не пішла на такий ризикований для себе крок без низки факторів.

Останнім часом відбулося істотне посилення власного лобі агресора в Раді Європи. Також це повний розвал «зсередини» російською агентурою за шалені нафтодолари правоохоронних органів України, які працюють з питань конфлікту, особливо — щодо Криму, який тривав останні чотири роки. І окреме сумне питання — це нескінченна епопея з виборами судді ЄСПЛ від України. Наразі ми слабкі у Раді Європі як ніколи, та Росія це знає й багато для цього зробила. Окремих тактичних завдань, а саме — відтермінування рішень у справах проти Росії, цей крок агресора дійсно може досягти. Але решта залежить від усіх нас.

З іншого боку, Росія також подала до Міжнародного суду ООН меморандум у справі «Україна проти Російської Федерації». Ініціатором у цій справі була українська сторона, відповідний позов Україна подала ще у 2017 році. Росія подала до суду ООН — у відповідь на позов України. Як зазначають у російському МЗС, РФ — перша в історії країна, яка зобов’язана надати пояснення за двома претензіями щодо порушень двох конвенцій ООН. У контрмеморандумі російська сторона заперечує фінансування терористів на Донбасі та постачання їм зброї. Крім того, РФ хоче оскаржити доводи України про те, що Росія організовувала кампанії культурного знищення спільнот кримських татар і українців із моменту окупації Криму.

«ПЕРЕХОДИМО У КОНТРНАСТУП!» — А ВІН ЗАХЛИНУВСЯ

У Криму з поданням цих позовів торжествують. Вірний ідеологічний охоронець інтересів влади, очільник Громадської палати Криму Олександр Форманчук заявив, що «вперше за 7 років ми не просто подали скаргу, а переходимо від оборони до контрнаступу». Однак безглузді позови Росії до України в міжнародних судах свідчать про те, що сьогодні для Росії сам процес суду, а головне — можливість отримати трибуну міжнародного суду для висловлення всіляких нісенітниць і брехні! —  важливіший від його передбачуваних результатів, тому Росія буде судитися під різними приводами довго і нудно, паралельно поширюючи у світових ЗМІ різні побрехеньки про Україну.

Разом із тим «контрнаступ» Росії відразу ж захлинувся, ще навіть не розпочавшись. Європейський суд з прав людини відхилив запит уряду Росії про застосування тимчасових заходів у рамках міждержавної скарги на Україну. Йдеться про вимогу до України припинити блокування надходження прісної води до Криму і обмеження прав національних і мовних меншин. Про це на своїй сторінці в Facebook написав заступник міністра юстиції України, уповноважений у справах ЄСПЛ Іван Ліщина. За його словами, суд відхилив прохання російського уряду про застосування так званого правила 39 — тимчасових забезпечувальних заходів, які Росія просила накласти на Україну на час розгляду скарги.

Постійний представник Президента України в Автономній Республіці Крим Антон Кориневич назвав російську скаргу в ЄСПЛ на Україну за «водну блокаду Криму» «пропагандистським ходом». Тепер російська влада Криму заявила, що готуються подати проти України позов «через збитки, заподіяної півострову водною блокадою» після перекриття Північно-Кримського каналу. Як заявляв голова російського парламенту Криму Володимир Константинов, перш ніж звертатися до міжнародних інстанцій, підуть позови в російські суди. Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба в інтерв’ю Радіо Свобода заявляв, що відновлення подачі дніпровської води в Крим по каналу можливо тільки після його деокупації. У той же час моніторингова місія ООН в Україні наполягає на тому, що з урахуванням анексії Кримського півострова «Росія несе основну відповідальність за стан справ у Криму».

ЩЕ ОДНА «ЮРИСДИКЦІЙНА ПАСТКА»

Однак подання цих позовів свідчить, що Росія буде довго чіплятися за Україну, бо без історії України, земель, економіки, ресурсів та народу Росія відчуває себе неповносправною.

Кандидат юридичних наук, експерт з міжнародного права Олексій Плотніков на сайті «Асоціація реінтеграції Криму» заявив, що російські позови до ЄСПЛ — це «юрисдикційна пастка». Росія давно й активно заявляє про нібито порушення Україною міжнародних зобов’язань через припинення водопостачання до Криму. Російські діячі зверталися до Верховного комісара ООН з прав людини із заявами про те, що Україна нібито позбавила кримчан доступу до питної води. Таке звернення виглядало трохи дивно в світлі висновків того ж Комісара 2017 року про те, що саме Росія як держава-окупант «зобов’язана за допомогою всіх наявних у неї засобів забезпечити дотримання достатніх стандартів гігієни та громадської охорони здоров’я, а також постачання населення продовольством і надання йому медичної допомоги».

Не досягши успіху в Женеві, російські посланці спробували свою вдачу у Відні. У березні 2021 року представник РФ в ОБСЄ обвинуватив Україну в «спробі геноциду» через припинення водопостачання по Північнокримському каналу. У тій самій промові вперше були озвучені статті Європейської конвенції з прав людини, які, за твердженням Росії, порушила Україна. У трохи розширеному вигляді той самий набір статей увійшов у російську скаргу до Страсбурга.

У ЄСПЛ існує давня і багата практика, відповідно до якої, в разі, якщо одна держава контролює частину території іншої держави, то саме контролююча держава несе відповідальність за дотримання прав людини на такій контрольованій території. У такому випадку говорять про «екстратериторіальну юрисдикцію» держави. Так, у справі «Луізіду проти Туреччини» ЄСПЛ визнав відповідальність Туреччини за дії підконтрольних нею де-факто органів влади Північного Кіпру. У справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» ЄСПЛ зазначив, що відповідальність держави настає незалежно від того, чи вона контролює територію «через збройні сили держави-члена, або через підпорядковані їм місцеві адміністрації».

Окупація частини території не знімає з держави, частина території якої окупована, відповідальності за стан дотримання прав людини на цій території.

Тепер спробуємо подивитися на ситуацію очима російських заявників. Принципова позиція Росії полягає в тому, що Крим нібито «став невід’ємною частиною її суверенної території» в березні 2014 року внаслідок так званого «кримського референдуму». Це виключає для Росії можливість посилатися в ЄСПЛ на стандарт справи «Ілашку», оскільки позитивні зобов’язання можуть існувати в держави лише щодо власної непідконтрольної території, а не щодо території інших держав. Територіальний принцип юрисдикції за Конвенцією ставить Росію перед вибором: або Росії слід прямо визнати Крим територією України, або Україна в якийсь спосіб здійснює контроль над Кримом після 2014 року, та цей спосіб слід довести. Обидва варіанти не виглядають реалістичними через політичні міркування влади Росії.

В ООН ЗНАЮТЬ ПРО ПОРУШЕННЯ

Російські позови в міжнародні суди — не засіб встановлення справедливості, а засіб захисту Росії в наперед програшних справах. Росія намагається просто паразитувати на міжнародних судах. Чесно кажучи, Росії сьогодні треба думати не про «контрнаступи», а про врятування власної репутації, яка може бути загублена численними позовами з боку України. Наприклад, як розповідає експерт Борис Бабін, у серпні 2021 року наша Асоціація представила відповіді на анкету Спеціального доповідача ООН з питань свободи мирних зібрань та асоціацій пану Клеману Ньялетсоссі Вуль для його майбутньої доповіді, яка буде представлена на 50-й сесії Ради з прав людини. Повідомлення було присвячено ситуації зі свободою мирних зібрань і об’єднань у Криму.

Асоціація вказала у своєму матеріалі, що вплив військових криз, таких як російсько-український конфлікт, має вирішальне значення для неможливості реалізації права жителів Криму на мирні зібрання та асоціації. Незаконна спроба анексії Криму Росією у рамках російського-українського конфлікту є основним джерелом негативного впливу на збори та інші права людини.

Україна як держава подала відповідні заяви до Європейського суду з прав людини; українські неурядові організації, в тому числі наша Асоціація, надають активну допомогу жертвам незаконних переслідувань за мирні зібрання та об’єднання, в тому числі членам незаконно забороненого меджлісу кримськотатарського народу і місцевих меджлісів в Європейському суді, а також Українській незалежній морській профспілці та Фонду досліджень і підтримки корінних народів Криму в судах України та в міжнародних структурах. Оскільки Росія незаконно охопила Крим своїм власним законодавством у сфері зібрань та організацій та створила на півострові власні «суди» й «поліцію», діючи відповідно до зазначених «норм», практична можливість використання будь-яких механізмів захисту прав людини в сучасному Криму відсутня.

Асоціація вказала доповідачеві ООН, що обмеження Росією можливості перетинати адміністративний кордон між Кримом та материковою частиною України зробило сильний негативний вплив на права на зібрання та інші відповідні права людини. У поданні також відображено негативний вплив повені в Криму, що стався в червні 2021 року, на права на зібрання та інші права людини. Ми вказали, що дана катастрофа була викликана слабкою й неправильною політикою «влади» Росії в сфері міського планування, управління відходами та водними ресурсами, що негативно вплинуло на ситуацію в Криму. Ми нагадали доповідачеві ООН, що активізм щодо кліматичної справедливості, в тому числі мирні зібрання та об’єднання, неможливі в сучасному Криму. 

Асоціація вказала у заяві, що поширеними способами обмеження цивільної активності в Криму стали повна заборона зібрань та громадських організацій, незаконні штрафи проти їх учасників та організаторів, а також утиски, включаючи арешти, рейди й «кримінальні справи» проти громадських активістів та блогерів, які закликають звернути увагу до змін клімату та водної кризи. У 2020 році ялтинська громадська активістка Людвіка Пападопулу отримала декілька «поліцейських» рейдів в її квартиру, пов’язаних з її екологічними та правозахисними публікаціями. У 2021 році «влада» Росії заявила про «кримінальну справу» щодо «міжнародного тероризму» та «екстремізму» проти деяких українських активістів і блогерів, в тому числі членів нашої Асоціації, які висвітлювали негативний вплив політики Росії на водну кризу в Криму.

Корінний кримськотатарський народ має в Криму представницький орган — меджліс з системою місцевих меджлісів. Всі вони були заборонені «владою» Росії в 2016 році як «екстремістські структури», та тепер у цього корінного народу немає ніякої практичної можливості чинити будь-який вплив на промислову, соціальну і військову політику Росії, яка викликала водну кризу в Криму, в ситуації зміни клімату. Ми поінформували доповідача про те, що російська «влада» в Криму не вжила заходів щодо запобігання або припинення расової дискримінації, ворожнечі, ксенофобії і пов’язаної з ними нетерпимості, з якими стикаються особи, переміщені в Крим та з Криму. Расова дискримінація етнічних українців та корінних кримських татар в Криму, в тому числі внутрішньо переміщених осіб, тепер підлягає розгляду в Міжнародному суді ООН.

Ми нагадали співробітникам ООН в заяві, що «влада» Росії витратила «бюджетні гроші» нібито на підтримку «національно-культурних автономій» в Криму, але ці кошти повністю розкрадаються через фальшиві «громадські організації», такі як «Союзи козаків» або «національні автономії» деяких лояльних до Росії та контрольованих Росією діаспор. Але корінні народи Криму, етнічні українці та традиційні етнічні меншини в Криму не мають практичного впливу на планування та реалізацію «бюджетних асигнувань» та не отримують відповідного фінансування. 

Асоціація нагадала спеціальному доповідачеві ООН, що його візит в Україну, включно з Кримом, сприятиме збору інформації та дозволить доповідачеві з перших рук отримати уявлення про ситуацію з правами на свободу мирних зборів і асоціацій в цьому регіоні. Також ми рекомендували Моніторинговій місії ООН з прав людини в Україні активніше відстежувати проблеми в Криму і порушення прав людини, що здійснюються «владою» Росії у зв’язку з цим питанням, говорить Борис Бабін.