Російська агресія в документах

При цьому найкращими доказами, разом із фотографіями, свідченнями очевидців та заарештованими десантниками», що «заблукали», є власноруч складені російськими офіційними органами документи. Такі матеріали зовсім не обов’язково здобуваються за допомогою хакерських атак, як, припустімо, горезвісні «плани Суркова». Інколи російські чиновники самі викладають документи в соцмережі, або військовослужбовці діляться із знайомими текстами власних скарг чи наказів. Багато цікавого можна взяти із судових рішень та експертиз.

Я вирішила пробігтися основними документами, які потрапили до мене особисто за останні роки роботи. Звичайно, це лише дещиця, проте вони є наочною ілюстрацією вельми характерних рис сучасної Росії, до того ж викладених мовою офіційних паперів, а не журналістських статей. З їхньою допомогою можна показати, зокрема:

1.

Рівень репресій і безглуздість приводів для кримінального переслідування. Сюди належать, безумовно, вироки російських судів, обвинувальні висновки та лінгвістичні експертизи, що стали основою більшості сумнозвісних «справ за репости». З них можна дізнатися, що, виявляється, висловлювання своєї думки та знання законодавства є підставою для призначення психіатричної експертизи (справа Антона Подчасова), а критика влади — це кримінальний злочин. Саме таке формулювання звучало в обвинувальному висновку прокурора у справі матері-одиначки з Єкатеринбурга Катерини Вологженінової: підсудна виявила негативне ставлення «до влади в Росії, до політичного курсу сучасної Росії, до президента Росії як до першої особи й уособлення влади в Росії». Задля справедливості варто зазначити, що суд вилучив з вироку звинувачення, що стосуються особисто Володимира Путіна.

Не менш страшним злочином є, цитую, «діалог, тобто обмін думками» і спроба переконати інших людей у правильності своєї думки — з цього ж обвинувального висновку. Особливо неприйнятним для російської влади є, якщо громадяни сміють при цьому ще й виявляти емоції.

Далі, усі громадяни Росії, або принаймні москвичі, на думку ФСБ, — окупанти. Це «одкровення» взято з лінгвістичної експертизи в справі Вологженінової, підготовленої «експертом» ФСБ Світланою Мочаловою. У своєму висновку в справі Мочалова звинуватила Катерину в тому, що та розпалює ненависть до росіян, до «російськомовного населення ДНР і ЛНР» і до москвичів, яких експерт у погонах виділила в окрему націю. Висновок про це було зроблено на підставі плаката «Смерть московським окупантам!». Виходить, «росіяни» й «окупанти» в очах правоохоронців  — це синоніми. Суд визнав експертизу прийнятною і компетентною.

Вирок і обвинувальний висновок — це фактичне документальне свідчення того, що Слідчий комітет, ФСБ, прокуратура, а слідом за ними й суд здійснюють всіляку підтримку та захист бойовиків і терористів, які воюють на території сусідньої країни, не лише від обов’язкового кримінального переслідування, а навіть від обивательської критики. Зокрема, прокурор зазначила у своєму висновку, що Вологженінова «намагалася сформувати негативне ставлення до добровольців з Росії, які воюють на боці ДНР і ЛНР», офіційно цим продемонструвавши ставлення російської прокуратури до найманців, які поїхали до чужої країни, аби вбивати її жителів. Таке ж саме формулювання було і в обвинувальному висновку, зробленому на підставі матеріалів ФСБ, де Катерину звинувачували в «збурюванні ненависті й ворожнечі до представників влади в сучасній Росії, до добровольців з Росії, що воюють на боці ополченців зі сходу України».

2.

Окремі документи можуть завсвідчити не лише присутність російських військ на Донбасі, а й певні пікантні подробиці їхнього перебування там. Йдеться, приміром, про документ, що його передало мені серйозне джерело навесні 2016 року. У ньому наводиться звернення російських військових до начальника Військової академії Генерального штабу Збройних сил РФ (з копією для заступника Генпрокурора і начальника Головного управління кадрів Міністерства оборони РФ Горемикіна) щодо неналежної поведінки командувачів військ країни-агресора Тимофєєва та Бушуєва.

Текст листа розпочинається словами: «Звертаються до Вас бойові офіцери Центру територіальних військ Південного військового округу, які вкотре, не роздумуючи, виконали наказ Президента Росії та Уряду і продовжують виконувати спеціальне завдання на території України. Сумлінно й чесно виконуючи свій офіцерський обов’язок, з усією відповідальністю заявляємо, що і генерал Тимофєєв, і полковник Бушуєв, є ганьбою російської армії і негідні перебувати в лавах генералів та офіцерів Збройних Сил Російської Федерації».

Досить зворушливо автори описують, як заради кар’єрного зростання Тимофєєв «пішов по трупах». «За рік свого бездарного командування, найбільш укомплектована й боєздатна 3-я окрема мотострілецька бригада 1 АК (м. Горлівка) втратила понад половину особового складу і 35% бойової техніки. Загинули найкращі бійці, як з погляду військового професіоналізму, так і з врахуванням їхнього патріотизму і переконань у правоті свого свідомого вибору за приєднання Донбасу до Росії», — скаржаться окупанти. Також Тимофєєва звинувачують у просочуванні інформації про реальні персональні дані кадрових офіцерів російської армії та їхніх родичів.

«У свою чергу, полковник Бушуєв, який став посміховиськом для всього світу через свою природну дурість, чванливість, лінь і безпробудне пияцтво. Дурні витрибеньки Бушуєва під час служби у внутрішніх округах, знущання з підлеглих і символів державності Росії (сумнозвісне виконання гімну в протигазах), під час виконання спеціального завдання на українському Донбасі доповнилося численними прикладами його нехлюйства та ущербності», — йдеться у тексті. Далі російські військовослужбовці зізнаються, що «понад місяць цей «полководець» фактично перебуває під домашнім арештом, оскільки вони не могли довірити йому керівництво військами і вимушені були виводити із запою».

Окрім бойових втрат, на рахунку згаданих генералів виявилися «втоплені на полігоні чотири БМП», «втрачений БПЛА, фактично переданий українським військовикам», і якісь «ковбойські історії з викраденням командно-штабного БТР місцевого міністра оборони», які, на жаль, не розписані в документі детальніше. Одне слово, окрім доказів російського перебування на Донбасі, лист став чудовим приводом посміятися.

3.

Частина документів, навпаки, має гранично серйозний характер, і з їхньою допомогою можливо навіть спростувати і запобігти якимсь провокаціям з боку Росії. Приміром, у серпні 2016 року Кремль вперше використав фейкові звинувачення проти так званих українських диверсантів, звинувативши їх спочатку в стрілянині на кордоні окупованого Криму, а потім у підготовці терактів на півострові. Українські військові експерти небезпідствано побоювалися, що провокація може стати виправданням нового витка агресії Москви, цього разу — з боку окупованого Криму. Отже, розвінчати цю брехню в очах світової спільноти на той час було надзвичайно важливо.

Саме тому не можна недооцінювати докази, які підтверджують, що стрілянину на кордоні окупованого Криму влаштували п’яні військовослужбовці-контрактники, проте аж ніяк не «українські диверсанти». Їх на своїй сторінці в «Фейсбук» виклав радник колишнього «губернатора» Севастополя Сергія Меняйла Едуард Журавльов, додавши при цьому:

«Щодо вчорашнього кіпішу на кордоні. Гра триває. Якось на рівні інтуїції дедалі більше погоджуюся з версією, що військовослужбовці— контрактники, перегрівшись на сонці, влаштували пролиття вогняної води зі стріляниною по бойових товаришах і пішли в самохід зі зброєю».

При цьому Журавльов додав цікавий документ — фотокопію орієнтування, розісланого начальникам територіальних управлінь МВС по «республіці Крим» від 7 серпня. У тексті йдеться, що на території міста Армянська за скоєння тяжкого злочину розшукують п’ятьох осіб, вдягнених «у камуфляжну форму, на камуфляжі містяться шеврони із зображенням прапора Російської федерації».

4.

І як фінальний акорд екскурсії російськими документами можна навести нещодавній відгук УФСБ Челябінської області у справі «ополченця ДНР» Філіпа Венедиктова зі зворушливим позивним «Філя». Російський суд, а слідом за ним і ФСБ, визнали «Філю» терористом, погодившись з аргументами СБУ, і на цій підставі відмовили йому в наданні тимчасового притулку.

«Як випливає з адміністративної позовної заяви, влада України переслідує Венедиктова Ф.В за вчинення ним злочинів терористичного характеру (ч.1 ст.258-3 Кримінального закону України). У зв’язку з цим вважаємо, що Венедиктов Ф.В, бажаючи отримати тимчасовий притулок, фактично намагається ухилитися від кримінального переслідування, а не з мотивів, поданих у визначенні «біженець» статті 1 Закону», — йдеться в тексті відгуку.

Звісно, само по собі визнання терориста терористом є похвальним, проте скидається на те, що мотивами цього вчинку є не розкаяння перед Україною і не бажання дотримуватися законів чи надати допомогу колегам із СБУ. З огляду на непрямі ознаки, повернення з Донбасу тих, хто скуштував крові, звик вбивати і бойовиків, які розчарувалися в допомозі Москви, стало для Росії наразі серйозною проблемою. Російські силовики не раді навіть власним громадянам, що повернулися з розв’язаної ними війни, і тим паче, не мають наміру впускати на територію країни поранених і розлючених радикалів з українським громадянством. Найпростішим способом позбутися «Філі», який на лихо своїх господарів вижив на Донбасі і дістався аж до Уралу, стало посилання на українські закони, які він багато разів порушив.

Проте кумедність ситуації в тому, що, коли дотримуватися логіки Челябінського УФСБ, терористами слід визнати також згаданих вище генерала Тимофєєва і полковника Бушуєва, а також всіх, хто підписав скаргу на цих «доблесних» полководців. І, навпаки, експерт із сусіднього з Челябінськом УФСБ по Свердловській області Мочалова має негайно визнати своїх челябінських колег русофобами, що «збурюють ненависть до добровольців, які воюють на боці ополченців зі сходу України».

Поки що колізії в російських документах ще не призвели до того, аби чекісти і військові почали заарештовувати одне одного, проте рівень негативу з боку бойовиків, які «прозріли», до Росії, яка зрадила їх, дедалі зростає. Відомий сайт «Русская весна» вже вибухнув гнівною статтею щодо позиції ФСБ, називаючи її придатком СБУ. І поки що залишається лише гадати, яким чином російська влада спробує впоратися з радикалами, яких самі роками накачували войовничою пропагандою.