Рух буде підтримувати на ділі лівого кандидата Кучму

Як багаторічний учасник національно-демократичного руху на Черкащині, хотів би поділитися досвідом і своїми міркуваннями щодо ситуації в НРУ.

Я прийшов у Рух з Демократичної партії, членом якої був з 1990 року. Я вважав, що повинен підсилити НРУ як єдину політичну силу націонал-демократичного спрямування, що подолала 4% бар’єр на парламентських виборах 1998 року. Те, що Рух був дуже зацентралізованою організацією, для мене не було несподіванкою.

На чолі Руху в обласних організаціях на той час уже були професійні партійні функціонери. Поточна робота вимагала від голови партії В’ячеслава Чорновола акумулювання значних коштів. Фінансування партій дуже складне завдання. Можна сказати — ахіллесова п’ята. Уважно відслідковуючи зміни в ідейних переконаннях самого В’ячеслава Максимовича, я зробив висновок, що перед ним в останні 2-3 роки стояла дилема: або, жертвуючи політичними переконаннями, зберегти централізовану структуру НРУ, яка вимагала значних коштів на своє утримання, які через нерозуміння державою та бізнесовою елітою було діставати дедалі важче, або втратити вертикаль влади в Русі, запропонувавши партії ліберальний сценарій розвитку. Схиляючись більше до першого шляху, В.М. пішов на значне зближення з Президентом Кучмою.

Зрозуміло, що найбільш потужні організації НРУ, такі як Львівська, в яких налічувалося десятки тисяч членів, стали протестувати проти методів керівництва, де «верхи» давили «низи». Запропонувавши демократичні зміни до статуту, львів’яни сподівались на підтримку інших обласних організацій. Але належна процедура обговорення змін до статуту рухівській «вертикалі» була невигідна й, по суті, провалена нею.

Далі — більше, значна частина парламентської фракції НРУ стала домагатися усунення п. Чорновола з посади голови партії. Рухівські «низи» сподівалися, що такі дії направлені на демократизацію НРУ, тон якої задали львів’яни, і підтримали Рух на чолі з Ю.Костенком. Паралельно з цими подіями відбувалося висунення кандидата від НРУ на посаду президента. В’ячеслав Максимович Чорновіл, напевне, з причин, які я навів вище, прагнув висунути пропрезидентську кандидатуру Геннадія Удовенка. Рух як потужна правоцентристська партія висуває кандидатуру, яка поступиться в другому турі Л.Кучмі у боротьбі проти «червоного реваншу». Такий сценарій не влаштовує значну частину рухівських низів, які усвідомлюють всю лівизну політики Л.Кучми, яка, що очевидно, приведе до втрати державності. Подальший розвиток подій в Україні навколо виборів президента показав, що та частина Руху, яка підтримувала ідеї демократичних змін до статуту і не підтримувала чинного Президента, помилилася.

Підтримуючи Рух на чолі з Ю.Костенком, ми сподівалися повернутися до ідеї змін у рухівському статуті. Раніше за підтримку Ю.Костенка мене виключили з Руху — по суті, за... інакомислення! Однак жодних змін до статуту запропоновано не було. Я живий свідок історії НРУ на Черкащині: скільки енергійних рухівців, талановитих організаторів виключені з Руху внаслідок недемократичності процедур. Чого варта процедура виключення з партії без згоди первинного осередка. Навіть в КПРС така згода передбачалася. Новоутворена частина НРУ на чолі з Ю.Костенком поспішно висунула його кандидатом у президенти. На сьогоднішній день Рух як партія попав у трагікомічну ситуацію. Є два Рухи, які не визнають одне одного і в той же час напередодні президентських виборів вони, по суті, тяжіють до єдиного реального кандидата — Леоніда Кучми. Рух буде підтримувати на ділі лівого кандидата Кучму і виступати проти міфічного «червоного реваншу». Хто сумнівається в лівій орієнтації Леоніда Даниловича, нехай відповість на запитання: який обсяг приватних зарубіжних інвестицій в Україну, і чому західний інвестор в Україну не йде? Адже в Україні працелюбні люди, й праця їхня найдешевша в Європі. На останніх зборах керівників політичних партій, які будуть підтримувати Л.Кучму, прем’єр Пустовойтенко закликав обидві частини Руху до підтримки нині чинного Президента. Змушений визнати, що порада прем’єра цілком слушна. Поки що ні рядові рухівці, ні їхній електорат не можуть навіть під мікроскопом розгледіти опозиційність до чинного Президента обох частин Руху.

У мене склалося враження, що «костенківці» не думали долати кризові явища в партії, як це свого часу задекларували. Обидва Рухи виявились абсолютно однаковими.

Що, на мій погляд, можна було б зробити для подолання кризи не тільки в Русі, але й в інших партіях? Половину депутатів ВР ми вже обираємо за списками політичних партій, але до цього часу діяльність партій як суб’єктів виборчого права не визначена законодавством. У законі про партії обов’язково повинно бути передбачене фінансування партій, які є парламентськими. Інакше, і це показує досвід, політичні партії стають під патронат узурпаторів державних фінансів. Політичні партії в Мін’юсті повинні реєструватися не тільки на основі їхніх програмових засад, але й статутів. Партійні статути, які порушують основні конституційні права громадян, повинні бути скориговані. Участь у політичних партіях повинна заохочуватися державою, оскільки така участь є основою розбудови політичної системи держави. Не бачу жодних підстав допускати в партійних статутах процедуру виключення з партійних лав.

На мою думку, держава повинна виступити каталізатором політичної структуризації суспільства, яка, по суті, є приводним механізмом ефективної політичної влади в державі.