Рух: дискусію продовжить з’їзд

Ще до появи Руху на політичному горизонті збори «неформалів», з яких потім вийшла вся новітня демократія, відрізнялись від зборів офіційних організацій тим, що дискусія не припинялася взагалі. Звична фраза «припинити обговорення», що з полегшенням сприймалась аудиторією на профспілкових чи комсомольських зборах, устами «неформалів» просто не вимовлялася. Кожен був лідером, кожен мав свою думку з усіх питань. Саме це, а не вигадана кимось і видана за народну приказка про двох українців і трьох гетьманів, спричинила регулярні розколи у демократичних організаціях, до яких звикли, як до зміни пори року. Поступово інтерес стали являти збори, на яких розколів не було.

Йдеться не про численні «форуми» організацій, що являють собою лише організовану масовку заради оформлення прийнятих у вузькому колі рішень. В цьому сенсі маємо те ж саме, що колись у КПРС, коли суперечки відбувалися у настільки високих сферах, що до низів не доходили навіть чутки, а тільки якесь легке відлуння. А так всі були «за».

Наступний з’їзд партії має визначитись із керівними органами Руху, а в перспективі із тими, хто представлятиме партію у наступному парламенті. Відомий посил про те, що з’їзди виграє той, хто їх проводить, є універсальним і стосується всіх організацій. В тому числі і Руху. Про наявність у рухівців різного бачення перспектив партії було відомо заздалегідь. Почали формуватися кілька груп впливу, викристалізувавшись врешті у тих, хто вважає за доцільне зберегти головою Руху Геннадія Удовенка, і тих, хто проти.

Аби з’їзд проголосував за переобрання нинішнього голови партії, більшість делегатів мали б представляти кілька західних областей, що і було б на практиці, аби делегати обирались від зареєстрованої кількості рухівців в області. В такому випадку керівництво партії можна було б сміливо переносити до Львова, де і завершилася б згодом славна історія першої демократичної організації країни. Розуміючи це, частина керівництва партії запропонувала забезпечити квоту представництва на з’їзді від кожної області. Саме навколо цього і була суперечка, що завершилася у результаті голосування поразкою західняків. Це зовсім не означає, що з’їзд Руху пройде тихо і без гучних суперечок. Можливо, на з’їзді суперечка буде вже не навколо персоналій, а про принципову позицію Народного Руху України у нинішній політичній ситуації. Зваженість і неквапливість — це добре, але прийде таки час визначатися. Може, і добре, що за дискусією про особисте члени керівного органу Руху так і не встигли грунтовно поговорити про своє місце у політичній боротьбі, що набирає обертів. Тим цікавішим буде з’їзд.

КОМЕНТАР

Олександр ЛАВРИНОВИЧ, народний депутат:

— Центральний орган партії вийшов на серйозну розмову щодо найбільш гострих питань партійного життя. Те, що найгостріші питання розглядалися спокійно і аргументовано, свідчить про здатність партії виробляти позицію шляхом дискусії. Відчувалося, що є загальне вболівання за спільну справу, а в таких умовах, з розумінням власної ролі суперечки завжди дають позитивний результат, із критики робляться висновки. Суперечки йдуть між різним баченням шляхів, а не між особами, припинилось нарешті звичне для націонал-демократів самоїдство. Я не був весь час присутній на Проводі, але те, що відбувалося у моїй присутності, дає підстави для оптимізму.

— Як би ви прокоментували заяву Тараса Чорновола про вихід із перламентської фракції Руху?

— Я б назвав це намаганням людини завжди діяти, виходячи із найвищих моральних засад, не приймаючи компромісів, які видаються хибними. Подібна поведінка не завжди керована логікою і досвідом. Бо для того, аби насправді завжди бути на висоті моральних принципів, слід знати дуже багато, володіти величезним обсягом інформації. Якщо ж знати лише частину всієї правди і багато про що не здогадуватись, то навіть найчеснішим вчинком можна спрацювати на чиюсь користь, на протилежний результат, навіть про це і не підозрюючи. Я не можу давати оцінку заяві Тараса Чорновола. Він повинен визначатися сам.

— Чи відчули ви настрій керівництва Руху щодо акцій протесту, які тривають зараз у Києві і в регіонах?

— Настрій один — жодного разу ніхто навіть не натякав на можливість підтримання Рухом акцій, ініційованих соціалістами і підтримані Собором, Рухом Костенка, іншими організаціями. Організатори акції не є тою опозицією, яку можна підтримати, бо вони в опозиції не тільки до Президента, а і до уряду, до державних інтересів країни. А це — різні речі.