Спільними зусиллями ми, нарешті, примусили політиків змагатися в програмах
Якщо стислість — сестра таланту, то час — друг соціолога. Для того, щоб провести якісне опи тування громадської думки і, головне, якісно й точно обробити отриману інформацію, необхідний не день, не два, не три... А нині, у період виборчої кампанії, у соціологічній сфері спостерігається не просто помітне пожвавлення — ажіотаж: соціологічні контори ростуть, як гриби після дощу, каже науковий керівник фонду «Демократичні ініціативи» Ірина Бекешкіна. Однак кількість соціологічних служб — аж ніяк не означає якість. Пані Бекешкіна вважає, що замовниками багатьох соціологічних досліджень є політики, які платять за музику для того, щоб почути приємну для себе пісню, тобто, ніби результати ніби громадської думки «підкоректованої», звичайно ж, під себе, коханих. Але що найсумніше в цій історії, констатує Ірина Бекешкіна, так це те, що преса озвучує результати неіснуючих соціологічних досліджень, що проводяться неіснуючими соціологічними центрами й озвучуються невідомими в соціологічних колах країни «соціологами». У результаті потенційний виборець чує цифри, взяті «зі стелі». Благо, у всьому цьому соціологічному каламбурі радує те, що, як стверджують фахівці, мислячі українці, здійснюючи вибір, орієнтуються на власні знання та інтуїцію, а не всілякі рейтинги, дослідження і фокус-групи. Знайти вихід із соціологічно- виборчого лабіринту спробувала допомогти «Дню» Ірина Бекешкіна.
— Пані Ірино, 21 партія, зі ста із зайвим зареєстрованих Мін’юстом, бере участь у нинішній виборчій кампанії. Минулого року кількість учасників виборчого марафону налічувала 45 учасників. Зменшення кількості політичних гравців — це, на ваш погляд, позитивна чи негативна тенденція?
— Ну, це, звичайно ж, із перебором (21 партія. — Авт. ), оскільки реально в майбутній парламент пройдуть чотири — максимум п’ять партій. До речі, у випадку, коли інших не підтримують, взагалі виникає запитання, навіщо вони йдуть на вибори? У будь-якому випадку, 21 партія — це краще ніж 45, однак гірше, якби було вісім.
— Як у такому випадку пояснити парадокс: розчарування в нинішніх депутатах і знову голосування за них же. Суспільство, треба вважати, не хоче змін?
— Знаєте, насправді люди вважають за краще обирати серед чогось уже відомого. Ось, якщо, скажімо, мені не подобається якась партія, а я все одно не голосуватиму за кота в мішку. Тобто люди голосують за тих, від яких хоч би знають чого можна чекати.
— Ви недавно охарактеризували бізнес у політиці лицемірством, мовляв, політики кажуть, що пішли з бізнесу заради, скажімо, депутатства, а насправді ж залишаються з головою в ньому. А як викоренити цю традицію подвійних стандартів?
— Так, безумовно, інакше як лицемірством це не можна назвати. Адже знаєте, річ у тім, що людям не подобається в бізнесменах те, що ми називаємо олігархатом: коли вони починають використовувати владу у своїх власних інтересах. А сам по собі бізнес, якщо це нормальний бізнес... адже це не кримінал, вірно? Але бізнес повинен бути відкритий. Ми повинні знати, що цей, скажімо, політик має такий і такий бізнес, тоді буде дуже легко проконтролювати, лобіюють вони власні інтереси у Верховній Раді, чи ж ні.
Щодо запитання про зміну ситуації, я гадаю, що відсторонити бізнесменів від влади відносно легко. Досить лише зобов’язати депутатів виконувати трудове законодавство. Це їхня робота, за яку вони отримують чималі гроші. Вони повинні особисто голосувати, брати участь у пленарних засіданнях парламенту. Адже вам, як журналісту, не платитимуть зарплату, якщо ви не виконуватимете своїх обов’язків, адже ж правда? А чому ж тоді платимо депутатам, незрозуміло.
«ВИПУСКАЙТЕ БЕРЛАГУ»
— Oдразу після старту нинішньої кампанії ви заявляли про те, що в країні «розцвітає» лжесоціологія. У нас усе виходить несправжнє: криза штучна, експертне й журналістське співтовариство частково корумповане, соціологія також...
— Знаєте, як це називається? Це називається: випускайте Берлагу. Якщо пам’ятаєте, «Золоте теля»: «Черговий Берлага, пішов». Тобто абсолютно очевидно, що політичні партії наймають людей, які абсолютно невідомі в експертних колах. Ось, наприклад, той же Руслан Ткач (Руслан Ткач, директор ВСО «Моніторинговий центр. — Авт. ) закінчив Бердянський педагогічний інститут за спеціальністю «Учитель праці та інформатики». Абсолютно невідомо звідки він, пробачте, випірнув. Так, зрозуміла річ, що зараз будь-хто може орендувати залу і будь-що презентувати, питання не в цьому. Питання в тому, щоб oцю презентацію показав ЗМІ. Так ось, на презентації пана Ткача був лише один телеканал, однак, потрібно окремо підкреслити, що це був «1+1»! Увечері особисто побачила, що цей канал показав результати неіснуючої фірми й соціолога, який і не соціолог-то насправді. Більше того, «Телекритика» з’ясувала, що під цими рекомендованими соціологічними матеріалами часто підписуються неіснуючі в природі журналісти. Про що тут можна далі говорити?
— Про корумпованість соціологічного середовища, можливо?
— Ні, ну що ви, це якраз і не соціологи роблять такі «фокуси» в цьому випадку. Саме до соціології це не має абсолютно ніякого відношення. Це питання засобів масової інформації, які повинні надавати своїм глядачам, читачам, слухачам, об’єктивну інформацію. Однак нині часто, замість цього, ЗМІ годують аудиторію проплаченою інформацією. Якби в нас була нормальна соціологічна асоціація, вона б написала колективну заяву, що немає соціолога, наприклад, Руслана Ткача чи ні фірми імені Т. Г. Шевченка. зрозуміло, що назва, за задумом авторів, повинна викликати деякі асоціації з університетом, але ніякого відношення ця фірма до університету не має.
— А чому, пробачте, немає нормальної асоціації за 16 років незалежності?
— Асоціація-то є. Однак, пам’ятайте, після того, як виник гучний скандал із підміною результатів екзит-полів (під час президентської кампанії 2004), керівництво пішло у відставку. Тривалий час асоціація не працювала. Тепер працює, але в режимі суто професійного об’єднання, яке проводить конференції й так далі, однак місію громадської організації ця структура, на жаль, не виконує.
«ПОПУЛІЗМ ЗАШКАЛЮЄ»
— Згідно із законодавством, за два тижні перед виборами публікація будь-яких соцдосліджень заборонена. Це деякою мірою свідчить про те, що соціологія впливає на вибір. Разом із тим, експерти впевнені у зворотному. Політолог Андрій Єрмолаєв недавно заявив, цитую: «Часи, коли соціологічні дані були орієнтиром для суспільної свідомості, пішли безповоротно, і зараз вони нічого не означатимуть під час формування суспільних настроїв перед виборами. Це, швидше, елемент міжелітних і штабних розбирань». Так ось, на ваш погляд, який реальний вплив соціології на вибір українців?
— Люди, які щось розуміють у політиці, більше схильні покладатися на власну думку, формуючи свої електоральні симпатії. Тільки два, максимум три відсотки виборців можуть змінити свою електоральну думку під впливом рейтингів. Це, по-перше. По-друге, Видрін свого часу дуже чітко зазначив, що, мовляв, так, усілякі рейтинги не особливо впливають на електорат, але вагомо впливають на спонсорів. Рейтинг, знаєте, це предмет гордості для політика. Це мені нагадує стадо мавп, коли самці виходять і демонструють у кого, пробачте, більший орган чоловічої гідності. Так і наші політики носяться зі своїми рейтингами.
— Ви недавно брали участь у дебатах на «5 каналі» як експерт. Обговорювалися виборчі програми партій. Чи не зашкалює програмний популізм у кампанії-2007?
— Зашкалює, це точно (сміється). З іншого боку, можливо, я беру на себе дуже багато, але все ж мені здається, що ми: громадськість, журналісти, експерти, спільними зусиллями примусили політиків все-таки змагатися в програмах. Ті питання, які розколюють електорат, узагалі не обговорюються, і вони, до речі, нецікаві. Але, на жаль, змагання програм вилилося в те, хто скільки пообіцяє народу. Тому популізм і зашкалює. Але в будь-якій виборчій кампанії, не тільки українській, завжди багато нездійсненних обіцянок. Я в згаданій вами програмі намагалася задавати політикам чіткі запитання, оскільки вони, на жаль, знову зводили рахунки один з одним, не говорячи, по суті. Але є письмові програми, які необхідно зберегти, законспектувати, а потім пред’являти рахунок. І в цьому свій позитив цієї кампанії, що все ж вони починають щось формулювати. Якщо пригадати торішні вибори, що запам’яталося? Запам’яталося те, що це було змагання лозунгів: «Справедливість є, за неї варто боротися», «Поліпшення життя вже сьогодні» і «Не зрадь Майдан». А зараз вони пропонують уже конкретні речі, хочa, потрібно зазначити, що ці речі бувають, м’яко кажучи, дивними.
— Наприклад?
— Ну, наприклад, якщо взяти програму Партії регіонів. Там чітко прописано, скільки отримуватиме студент різної форми акредитації за роками. Однак середня зарплата й прожитковий рівень у програмі не прописані.
«НЕ ЗДИВУЮСЯ, ЯКЩО ЕКЗИТ-ПОЛІВ БУДЕ ДЕСЯТОК»
— 56,3% громадян України вважають, що практично не мають засобів контролю над владою. Це дані дослідження громадської думки населення, що приводяться вашим фондом. 24,8% опитаних оцінюють свій вплив на нинішню владу як «досить слабкий». «Досить сильним» вважають свій вплив на владу 3,9% респондентів, 0,8% громадян оцінюють його як «дуже сильний» і 14,2% респондентам було важко відповісти на запитання. А як, власне, контролювати владу порадила б співгромадянам пані Бекешкіна?
— Вчитися потрібно.
— І з чого починати навчання?
— Для початку необхідно ставити їм конкретні запитання й потім, як хустку Фріди, постійно їх смикати їхніми ж обіцянками. Ось обіцяли, вибачте, а де мій кавун? Так ось, я свій кавун вимагаю. І це не жлобство, повірте, якщо він — кавун, мені призначений, він повинен бути моїм.
— Екзит-поли. У експертних колах побоюються, що й ця процедура може бути фіктивною, «під когось».
— Знаєте, я дійсно боюся, що екзит-поли нинішнього року також будуть «липовими». До речі, я не здивуюся, якщо їх буде десяток, аби, як то кажуть, давити масою.
ДОСЬЄ «Дня»
Ірина Бекешкіна — науковий керівник Фонду «Демократичні ініціативи», старший науковий співробітник Інституту соціології НАН України, кандидат філософських наук, соціолог зі стажем. Фонд, в якому працює пані Бекешкіна, спеціалізується на аналізі громадської думки, соціальних і політичних тенденцій, проведенні семінарів для журналістів і політиків. Також фонд «Демократичні ініціативи» один із перших після проголошення незалежності України став проводити екзит-поли під час виборів.
ДО РЕЧІ
Напередодні дострокових парламентських виборів тільки 28% виборців упевнені, що передвиборні гонки пройдуть вільно й чесно. Такі результати соцопитування оприлюднили вчора експерти фонду «Демократичні ініціативи» і фірми «Юкрейніан социолоджи сервіс». Разом із тим, 52% виразили впевненість у зворотному, ще 20% опитаних не визначилися.
Українці завжди скептично ставилися до того, що виборчі гонки проходитимуть чесно, а їхні підсумки підводитимуться справедливо, констатують експерти. Але таких очікувань фальсифікацій, як перед нинішніми достроковими парламентськими виборами, не було навіть напередодні президентських виборів 2004 року, зазначають соціологи. Зокрема, згідно з соцопитуванням, у повній або навіть відносній чесності підрахунку голосів упевнені тільки 27% населення. Разом із тим, 41% респондентів допускає, що результати можуть бути спотворені, а 19% вважають, що все буде обов’язково підтасоване. 22,3% опитаних заявили, що вони довіряють Центрвиборчкому. У той же час, 43,8% зазначили, що навпаки — не довіряють. Майже 34% важко відповісти.
Соцопитування проводилося 19 червня — 2 липня 2007 року. Методом інтерв’ю були опитані 2000 респондентів, які представляють доросле населення України у віці від 18 років. Опитування фінансувалося Міжнародним фондом «Відродження».
