Станіслав СТАШЕВСЬКИЙ: Сусіди нам допоможуть...

— Які наслідки, на вашу думку, матиме примикання кордонів ЄС до наших?

— Наближення кордонів Євросоюзу не повинно нас лякати, адже ми неодноразово декларували своє прагнення членства в цій організації. У плані масштабного розширення Євросоюзу до облаштування кордонів слід поставитись із підвищеною увагою. Зі сторони ЄС кордон облаштовано надійніше, ніж з протилежної. Сьогодні найпростіший шлях до Європи — через Україну, проблема нелегальної міграції як ніколи актуальна. Упорядковувати кордони має сенс тільки з обох сторін, для чого слід чимало попрацювати. Держави-члени Євросоюзу зацікавлені в цьому мало не більше, ніж сама Україна.

— Чи можливі вигоди зі стану «буферної зони»?

— Україна — сполучна ланка між Заходом і Сходом, посередник у багатьох значних міжнародних процесах. Безглуздо було б ігнорувати переваги цієї ролі. Водночас одним із наших основних стратегічних партнерів залишається Росія. Взаємоінтеграція наших економік була закладена ще за радянських часів, при розосередженні виробничих потужностей, виробничих сил, і сьогодні слід максимально використати цей потенціал. Тут актуальні дискусії навколо ПДВ. Розмови про те, що Росія в торгівлі з Україною повинна зменшити ПДВ-оберти, не завжди обґрунтовані. Адже ПДВ — це надходження до бюджету держави, за рахунок чого він і наповнюється. Підрахувати, які збитки матимуть бюджети наших країн при скасуванні ПДВ, нескладно. Наша мета — ринкові відносини на взаємовигідних умовах.

— Наскільки для нас може бути корисним досвід євроінтеграції інших пострадянських республік?

— Переймаючи цей досвід, слід пам'ятати, що прибалтійські республіки, Польща, Чехія, — усі вони мають свою специфіку, передусім економічну. Необхідно враховувати не тільки їхній позитивний, а й негативний досвід євроінтеграції, причому не тільки «країн-новобранців», а й давніших членів Союзу. Я не маю сумнівів у тому, що колишні радянські республіки та сусідні держави, які влилися до ЄС, усіляко допомагатимуть нам зробити те саме. Сусіди іноді ближчі, ніж родичі, вони поганого не підкажуть, хоча б тому, що вступ України до ЄС — також у їхніх інтересах.

— Проєвропейську спрямованість ми задекларували приблизно одночасно. Чому ж вони нас випередили?

— Умови вступу для всіх однакові. Держава-кандидат має відповідати стандартам Євросоюзу. На жаль, до України ще існують деякі претензії. Часом їх озвучують високопоставлені чиновники ЄС, СОТ, НАТО. Але з роками цей перелік змінюється та скорочується, що не може не радувати. На сьогодні список основних претензій такий: свобода слова й особистості, недосконалість судової системи, боротьба з корупцією, розвиток демократії. Питання економічного розвитку країни вже не стоїть так гостро, як ще кілька років тому. Економіка досить стабільна, навіть більше, темпи зростання нашого ВВП — одні з найвищих в Європі. За всіма економічними показниками стандартів Євросоюзу ми вже досягли. Закони, які були покликані забезпечити такий рівень прогресу, прийняті та чудово працюють. Примітно, що економічний розвиток деяких держав—давнішніх членів ЄС значно поступається нашому. Аналогічна ситуація з наданням Україні статусу держави з ринковою економікою. Необхідного рівня ми давно досягли, але об'єктивні політичні процеси заважають офіційному затвердженню цих досягнень. Такі тенденції, звісно, насторожують, але не варто драматизувати ситуацію. Головне наше завдання — не стільки формальне членство в ЄС, скільки повна відповідність усім стандартам цієї структури. Держава також має гідність, і вона не повинна про неї забувати.

— Тобто надання нам статусу країни з ринковою економікою — питання політичне?

— Безумовно. Багато політсил як зовнішніх, так і внутрішніх, на цьому спекулюють.

— Досвід прибалтійських республік свідчить, що напередодні їхнього офіційного вступу до ЄС ціни на основні продукти споживання там різко підвищилися. Чим чревата євроінтеграція для «маленького українця»?

— Ціновий стрибок прямо зі вступом до ЄС не пов'язаний. Немає такого правила, яке б зобов'язувало нові держави-члени Євросоюзу підвищувати ціни. Але навколо цього також грають політики. До речі, у нас зараз відбувається приблизно те саме. Подорожчання бензину пов'язують зі вступом до ЄЕП, який ще не відбувся. Адже простір як такий остаточно не сформовано, ми тільки ратифікували відповідний договір. Усе! Ще маємо розробити понад сотню документів і підзаконних актів, які б відповідали законодавству чотирьох країн- учасниць; створити виконавчий орган тощо. Конкретні кроки з економічного співробітництва будуть зроблені тільки наступного року. Але багато хто, проте, вважає, що провиною усім подорожчанням ЄЕП.

— Чи зазнають, на вашу думку, наші взаємовідносини з ЄС впливу ззовні, тиску третіх сторін?

— Звісно, наш діалог з ЄС може подекуди перетворюватися на розмову з великою кількістю учасників. Але тут важливо вчасно поставити запитання: з якою метою вони втручаються в наше співробітництво, які вигоди їм це принесе?

— Прокоментуйте, будь ласка, нещодавню заяву Леоніда Кучми, в якій містилася різка критика на адресу Євросоюзу.

— Президент вкотре підтвердив, що ми прагнемо до Європейського Союзу, але дуже справедливо зауважив, що сигнали у відповідь «з іншого берега» також мають надходити. Якщо Європа хоче бачити в нас стратегічного партнера й однодумця, то мусить робити кроки назустріч. Поки що сигнали у відповідь дуже слабкі. Природно, ми ставимо логічне запитання: припустімо, всі вимоги будуть виконані найближчими роками, — що потім? Якщо ЄС не може назвати конкретні терміни, то нехай хоча б озвучить позицію, згідно з якою питання про наше членство буде розглянуто за фактом виконання всіх вимог. Аналогічно розвиваються наші взаємовідносини і з НАТО та іншими міжнародними спільнотами.

— Чому ж нам не надсилають таких сигналів?

— Не обійшлося без політичної мотивації. Я часто повторюю, що тут, в Україні, ми постійно боремося не за щось, а проти когось. Так, наприклад, вибори в Мукачевому надзвичайно негативно позначилися на нашому міжнародному авторитеті. Навіщо ж давати підстави для сумнівів у власній демократичності? Створюємо проблеми, а потім мужньо їх долаємо. Хочу запитати: кому це вигідно?

— Деякі високопоставлені європейські чиновники заявляють, що у найближчі 10 років членство нам не світить…

— Упевнений, що такі заяви роблять у приватному порядку. Зрозумійте, офіційне членство — формальність, головне — досягнути стандартів ЄС в усіх сферах життєдіяльності. Ми є незалежною державою, розвиваємося, співробітничаємо зі своїми сусідами, мислимо європейськими категоріями. Україна — Європа, а не Азія, географічно та історично так склалося, і цього в нас ніхто не забере.

— Отже, сценарій Швейцарії та Норвегії, з їхньою глибокою інтеграцією, але без членства в ЄС прийнятний і для нас?

— Це надто радикально. Не маю сумнівів у тому, що рано чи пізно ми вступимо до ЄС. І з того, що цього досі не сталося, трагедію робити не варто.