«Своєю байдужістю ми гальмуємо розвиток суспільства»

З першого дня, коли в Херсоні люди почали виходити на Євромайдан, одинадцятикласниця Настя ПОЛЄВІК щовечора — серед когорти найвитриваліших мітингувальників. Спочатку приходила без батьків, але згодом своєю впертою позицією дівчина привела на площу Свободи й маму. Кореспондент «Дня» поцікавився, що мотивує Настю виходити на акції протесту.

— У своїй школі я бачу пасивність до подій, які зараз відбуваються в країні. Про це мало говорять, навіть вчителі. Якось дівчина, яка вчиться на «відмінно», спитала в мене, що таке Євросоюз. Для мене така позиція дуже дивна, незрозуміла, — розповідає Анастасія. — Сьогодні йдеться про шлях, яким Україна рухатиметься далі. Своєю байдужістю ми гальмуємо розвиток суспільства. Саме тому, як на мене, українці мають голосно заявляти про своє прагнення до євростандартів. Я побувала в кількох країнах Європи і на інших континентах. Там для багатьох мати кілька авто і власний будинок — це норма, а в нас вважають багатством. Це неправильно, адже ми не повинні зациклюватися на матеріальних здобутках. Варто насамперед змінювати систему управління в державі, підхід до людей. І ці протести — один із шляхів до змін. До речі, кілька тижнів тому я говорила з друзями про революцію. А коли почула в новинах про рішення уряду, дуже розчарувалася. Потім побачила реакцію людей у Києві і дізналася, що в Херсоні теж є Євромайдан. Вирішила обов’язково прийти. І навіть якщо найближчим часом Угоду про асоціацію з ЄС не буде підписано, а уряд не піде у відставку, влада вже відчула енергію спротиву, незадоволення мільйонів, з якими вона змушена буде рахуватися. Особливо це стосується нашого міста, адже Херсон завжди вважають спокійним, аполітичним. Але ці сотні людей, переважно молодь, яка виходить на площу Свободи щодня, вже є прикладом того, що ми не спимо, ми хочемо змін. Та якщо влада продовжуватиме ігнорувати людей чи застосовувати до них фізичну силу, тоді опозиційні політики мають взяти на себе відповідальність і показати, що в них є чіткий план подальших дій. Якщо цього не буде, люди розчаруються і почнуть розходитися. Але як би там не було, я виходитиму на Майдан, доки стане сил.