Синдром втраченого імунітету

В останній пленарний день своєї роботи, 4 квітня, нинішні депутати Верховної Ради піднесли сюрприз «братам меншим» — скасували недоторканність депутатів місцевих рад. Щоправда, точніше буде сказати, — дещо змінили процедуру притягнення місцевих депутатів до відповідальності. Так, згідно з ухваленим законом, справу проти депутатів місцевої ради може бути порушено Генеральним прокурором України, його заступником, прокурорами Криму, областей, Києва та Севастополя. Запобіжний захід у вигляді взяття під варту або домашній арешт може бути застосований проти депутата лише у судовому порядку.

Міністр внутрішніх справ Юрій Луценко, який неодноразово нарікав на «пов’язані» депутатською недоторканністю руки правоохоронців, відразу ж поспішив привітати з прийняттям закону і колег, і органи прокуратури та 296 народних депутатів, які голосували за це рішення. Останніх він привітав телеграмою. Втім, в інтерв’ю, які роздаються з нагоди «знаменної події, що на неї довго чекала правоохоронна система України», міністр не забував обмовлятися, що недоторканність скасовано лише наполовину, і більшою мірою відповідальність за покарання тих, хто переступив закон, лежить на прокуратурі та судах. «Усі вони (місцеві депутати) будуть майже рівними перед законом, і якщо не підведе прокурорська та судова система, то можуть відбутися швидкі оперативні дії», — підкреслив голова МВС.

На місцях же, хоч і вітають (принаймні на словах) рішення парламенту, про що свідчать і нижченаведені коментарі, водночас зазначають, що воно запізнилося. Оскільки до місцевих рад за списками партій та блоків уже пройшло чимало зваблених недоторканністю особистостей iз нечистими руками та совістю.

Як розцінюють «подарунок» старших колег новообрані депутати місцевих рад? І чи допоможе скасування недоторканності органам міліції та прокуратури ефективніше боротися зі злочинністю? Про це й у тих i у інших запитували кореспонденти «Дня» в регіонах.

Сергій КУНІЦИН , депутат Верховної Ради Криму:

— На жаль, ми наполегливо опираємося тому, щоб вчитися на власних помилках. У середині 90-х років депутати кримської Верховної Ради вже були одного разу захищені депутатською недоторканністю, й це призвело тоді до криміналізації всього суспільства. Здавалося б, що цього було достатньо, щоб ніколи більше не надавати права недоторканності депутатам місцевих рад, проте депутати Верховної Ради вирішили знову «пограти» в недоторканність, хоча з самого початку було зрозуміло, що це рішення неправильне й повинне бути відмінено.

Воно вже призвело до сумних наслідків. У депутати різних рівнів ринулися люди, які прагнули прикритися у своїх справах правом недоторканності й використати її для лобіювання свого бізнесу. Справу довершила пропорційна система виборів, про яку ми з самого початку говорили, що вона не повинна застосовуватися на місцевому рівні. Адже криміналітет отримав ідеальну можливість «сховатися» в списках, і, голосуючи за партію, люди іноді не знали достеменно, хто в списку. А якби відомі всім «авторитети» йшли на вибори за мажоритарною системою, хто б за них голосував? Я думаю, що в такому випадку багато які б навіть не ризикнули виставляти свої кандидатури. Ці дві помилки народних депутатів дорого обійшлися суспільству — значно зниженi рівень і якість обраних місцевих рад, що ще кілька років даватиметься взнаки.

У період виборів деякі несумлінні політичні сили, розуміючи, що виборці засуджують наявність депутатської недоторканності, картинно оголошували, що вони, мовляв, відмовляються від права на недоторканність, деякі навіть писали відповідні заяви. Хоча це був відвертий обман виборця, адже така «добровільна відмова» не мала за собою ніяких правових наслідків, і норма закону про недоторканність усе одно розповсюджувалася навіть на «депутатів, які відмовилися» від неї.

Сподіваючись на депутатську недоторканність, кримінальні кола розвернули в Криму справжню війну за владу, і в республіці фактично відновилися політичні вбивства. Крім Анатолія Симоненка, фактично обраного головою Мирнівської селищради Сакського району, був по-звірячому вбитий кандидат у депутати Феодосійської міськради й Верховної Ради Криму Микола Баришев. За нез’ясованих обставин загинула ректор Сімферопольського iнституту економіки й права Наталя Панова. У нас є підстави вважати, що кримінал сьогодні в Криму намагається підім’яти під себе офіційні органи влади й те твердження, яке існує, що «в Криму перемогла кримінальна революція» не позбавлено ґрунту. Нам хочуть знову нав’язати Крим середини 90-х, коли півостровом правили бандити, а влада їздила на бандитські сходки.

Я думаю, що навіть немає питання про те, чи варто було відміняти депутатську недоторканість, тому що кожному зрозуміло, що її введення було великою політичною помилкою. Тепер потрібно діяти в правовому полі також твердо й послідовно, як і тоді, коли кримські ОПГ були розгромлені. Внаслідок помилки парламентаріїв із депутатською недоторканістю вони зараз намагаються відродитися, і справа честі правоохоронних органів автономії, Президента країни, керівництва Криму звернути особливу увагу на ситуацію на півострові й виправити той провал, до якого призвело це необдумане рішення парламентаріїв.

КРАЩЕ ПІЗНО, НІЖ НІКОЛИ

Ігор БОГАТИРЬОВ , новообраний депутат Дергачівської міської ради (Харківська область):

— У принципі я проти недоторканності, адже чого депутату боятися, якщо він чесна людина? Недоторканність породжує можливості для розкрадання, для лазівок, у яких депутати-злочинці ховаються від закону. І таких зараз немало. За свою долю з прийняттям цього закону я не турбуюся. Звичайно, проти незахищеного депутата можуть влаштувати провокацію, але рано чи пізно правда відкриється. Можливо, треба було зробити так, щоб депутат мав якісь захищаючі його повноваження під час безпосереднього виконання депутатських обов’язків, наприклад, під час якихось своїх розслідувань. Решту часу депутат має бути, як і всі інші члени суспільства, рівний перед законом. Водночас, я скептично ставлюся до розв’язаності рук правоохоронних органів щодо депутатів. Адже саме їм найбільш вигідно, щоб злочинність була і щоб їм приносили гроші на відкуп. Прийняття закону тільки додає їм більше можливостей «заробити» гроші, оскільки, в реальності, всі добре знають, хто і чим на місцях займається, хто і як краде, в кого чесний капітал, а в кого не дуже. Якби людину хотіли притягнути до відповідальності, то знайшли б швидко і докази, і способи.

Думаю, що дуже відсоток розкриваності злочинів не збільшиться. Ті, хто позбавляється депутатської недоторканності, й може потрапити під караючий меч правосуддя, вже потурбувалися про «дружбу» з правоохоронними органами. На кримінальну відповідальність депутатів, у разі здійснення ними злочину, можна буде надіятися лише, коли наші суди та прокуратури стануть непідкупними. Адже були такі випадки, коли на місцях районна прокуратура «розкручувала» справу, а Генеральна — закривала. Набагато простіше посадити мужика, який украв мішок картоплі, аніж того, хто вкрав завод і заздалегідь потурбувався про свою безпеку.

Микола ВОРОНА , депутат Хмельницької обласної ради:

— Так збіглося в часі, що одного дня одержав дві новини. Перша — про те, що мої повноваження депутата обласної ради продовжаться. Друга — про відміну недоторканності депутатів місцевих рад. Маю щире моральне задоволення як від першої, так і від другої новини. Бо, нарешті, буде покладено край різним припущенням щодо того, що в місцеві ради «йдуть» лише, аби затулитися мандатом від можливої кримінальної відповідальності. Що й казати, такі припущення щодо деяких осіб побутують у народі. Про це багато говорилося й писалося в період складання партіями та блоками списків кандидатів у депутати.

Шкода лише, що парламентарії проголосували за цей закон аж тоді, коли наші виборці сказали своє слово. Однак, як кажуть, краще пізно, ніж ніколи. Може, колись і про себе не забудуть.

Особисто я обирався вперше депутатом обласної ради на мажоритарному окрузі ще тоді, коли про недоторканність не йшлося. Цей закон було ухвалено пізніше. Отже, обирався, аби робити корисні суспільству справи. Хоча, мабуть, не всі йдуть у депутати з такими намірами. Адже депутатам Хмельницької обласної ради доводилося розглядати питання про згоду на притягнення до кримінальної відповідальності деяких наших колег. Аргументи й факти прокурора справляли на них незабутні враження, однак завжди більшість голосів «своїх» зважала віддати до рук Феміди підозрюваних. «Спрацьовували» звичайні й до певної міри зрозумілі почуття корпоративної солідарності...

Олександр ЖУПАНОВ , депутат Вінницької міської ради від «Нашої України»:

— Я це рішення сприйняв позитивно. Я також депутат двох попередніх скликань і ніколи не користувався правом недоторканності. Як працював раніше, так і буду тепер. Так і повинно бути, щоб і депутат, і виборець були в однакових умовах.

Тамара КРИВОВЯЗ , депутат Вінницької міської ради від Партії регіонів:

— Виборці обирають депутата, вбачаючи в ньому законотворця, захисника людських чеснот, тому скасування недоторканності — рішення справедливе. Більше того, свято вірю, що депутати нового скликання йшли на вибори не для того, щоб отримати імунітет недоторканності. Але це рішення, все-таки, необхідно було застосувати для депутатів усіх рівнів.

Андрій РЕВА , депутат Вінницької міської ради від СПУ:

— Я дуже задоволений цим рішенням. Мені подобається, що тепер порушити справу проти депутата місцевої ради може тільки Генеральний прокурор або ж прокурори областей, і на самих депутатів місцевих рад не будуть перекладати цю відповідальність, що я спостерігав під час попередніх скликань. Узагалі, цього рішення вимагав час і суспільство. Якщо говорити про рівність усіх перед законом, то це абсолютно правильне рішення, але якщо зважати на те, що депутат — це не просто громадянин, а людина, яка представляє виборців, то він повинен мати певні гарантії, що з ним, у разі чого, просто так не розправляться.

Андрій СТЕЦЬКІВ , депутат Львівської міськради:

— Якби рішення Верховної Ради про зняття недоторканності з депутатів місцевих рад було прийняте раніше, ми б однозначно отримали якісніший депутатський склад. Не будемо лукавити, чимало людей кинулося в боротьбу за депутатський мандат не в прагненні чесно й відкрито працювати, а в бажанні захистити чи себе, чи то свій бізнес, чи щоб приховати свої неблаговидні вчинки. А до органів місцевого самоврядування мали прийти люди високих моральних якостей, бо збільшені повноваження місцевих рад надають право розподілу бюджетних грошей, також ще багато чого «цікавого» для людей корисливих. І саме можливість бути притягнутим до кримінальної відповідальності може стати на заваді нечесності та хабарництва, негідних учинків. Уже зараз поновлено в області справи одразу щодо 20 — 25 депутатів місцевого самоврядування. Так і має бути: порушив закон — відповідай!

На мою думку, це цивілізоване рішення має стати поштовхом до подальших кроків — зняття недоторканності з депутатів Верховної Ради й реформи судочинства. Ми часто беремо за зразок європейську спільноту, а там депутат є недоторканним у стінах парламенту й безпосередньо під час виконання своїх депутатських обов’язків. Поза тим усі його обов’язки та права, означені Конституцією, не мають містити нічого, що варто приховувати. Або ти, депутат, — особа публічна й відкрита, або обирай для себе інший шлях.

Ще минулого року народні обранці Львівщини одними з перших в Україні докладали зусиль до того, щоб причетні до фальсифікації під час президентської кампанії відповіли перед законом. Тоді вони створили прецедент, давши дозвіл на притягнення до кримінальної відповідальності колишнього начальника Обласного управління внутрішніх справ Олега Сала. Місцеві депутати, пікети громадських активістів також неодноразово закликали парламент до зняття недоторканності. І ось, нарешті, після виборів це здійснилося, хоч трохи й запізно.

Ігор МАРШАЛОК , депутат Дублянської міської ради Жовківського району на Львівщині:

— Такого шаленого ажіотажу, як було цього року на виборах до місцевих рад, ще не було. На голову селищної ради претендувало інколи до десяти осіб. До деякої міри це зрозуміло — в селі це чи не єдина оплачувана посада, а тут ще й депутатська недоторканність! Люди знали, що вони можуть отримати важелі й серйозний вплив на розподіл, розпродаж земельних ділянок, а земля навкруги Львова дорого коштує. І тому, коли прийшла звістка про зняття депутатської недоторканності з депутатів місцевих рад, чого гріха таїти, дехто замислився, а дехто полегшено зітхнув, бо, можливо, це зніме певною мірою частину напруження при вирішенні життєво важливих для селян питань. Звичайно, для людей нечесних це не стане панацеєю, однак змусить багатьох діяти в межах закону.

Мене здивувало, що на останньому засіданні обласної ради депутати відхилили подання обласної прокуратури одразу на п’ятьох районних депутатів, сільських чиновників, які займалися хабарництвом і зловживали службовим становищем, мовляв, суми мізерні... Тому, звичайно, позитивно ставлюся до зняття депутатської недоторканності не лише для депутатів «ланкою нижче», але й для всіх. Хоча розумію, що для цього потрібен час, необхідно внести відповідні зміни до Конституції. Та зробити це потрібно — задля України, її народу, нашого міжнародного статусу.

Наталія МАКСИМЕЦЬ , депутат Луганської міської ради нового скликання:

— У депутати я потрапила за списками КПУ — політичної сили, яка не один рік виступала за скасування депутатської недоторканності. Людині, яка займає активну громадянську позицію, недоторканність не потрібна — адже вона завжди на виду, будь-яка влада побоїться що-небудь незаконне зробити проти неї. Протягом багатьох років із приводу доцільності такого роду преференції велися активні дискусії. Одні політики гучно підтримували цей інститут, а нишком просто робили «темні» справи: скуповували землю, недоплачуючи до бюджету, акумулювали за копійки активи найбільш перспективних державних підприємств. Усе це не заважало їм де-юре бути в опозиції проти «режиму Кучми». Коли вони самі захотіли стати представниками нової, «демократичної» влади, то відразу на своїх політичних прапорах зобразили вимогу відмінити статус недоторканності для всіх «слуг народу». Ми бачимо, що від декларацій народні депутати нині перейшли до справи, але чомусь вирішили почати не з себе, «рідних», а з депутатів місцевих рівнів. Така вибірковість має наслідки, адже «імунітет» необхідний якраз там, де виразники інтересів територіальної громади прийшли не за подальшими благами, а дійсно вирішувати проблеми конкретних населених пунктів. Особисто мені боятися нічого через такий «подарунок» Верховної Ради — я пішла у владу за тим, щоб мати більше інструментів впливу на життя рідного міста, прагнучи зробити його кращим саме для простих людей. Безкарності обраних більше не буде, й це вже реальний факт! На мою думку, колеги по депутатству стануть боятися не міліції, а поступово почнуть зважати на чинне законодавство. Або ж оригінальничати в хитруванні — іншого просто не дано…

Борис КОЛЕСНІКОВ , голова Донецької обласної ради:

— По-перше, депутатської недоторканності як такої немає й не було, а був особливий порядок залучення депутатів місцевих рад до кримінальної відповідальності. За його допомогою депутати могли як завгодно захиститися від міліцейсько-прокурорської банди, яка править країною майже 90 років. Проблема не в депутатській недоторканності, а в корумпованості й мафіозності людей у погонах. Ось хто дійсно має недоторканність, так це генеральська верхівка силових відомств.

Ігор ЖИТИНСЬКИЙ , секретар Донецького обкому КПУ, обраний депутатом Донецької обласної ради:

— Якби в нас було цивілізоване суспільство, я був би двома руками за скасування депутатської недоторканності. Проте в наших умовах іще не відомо, добре це чи погано. Просто ми не знаємо, хто дорветься до влади і хто буде призначати своїх наступників на керівні посади в області. Може вийти «палиця з двома кінцями». Адже ні для кого не секрет, що наші правоохоронці — як флюгер: куди вітер віє, туди й повертаються, хто перебуває при владі, під того і працюють. І якщо до влади прийде криміналітет, то не факт, що міліція на догоду йому не почне «мочити» опонентів.

Хоча, звичайно, з мого погляду, в цьому рішенні ВР більше позитивних моментів, аніж негативних. Це все ж підвищить відповідальність депутатів за все, що вони будуть робити, і за всі рішення, які вони будуть приймати.

МІЛІЦІЇ РОЗВ’ЯЗАЛИ РУКИ ЛИШЕ НА 40%

Микола КАРЯКА , начальник Луганського міського управління УМВС України в Луганській області:

— Як діючий полковник української міліції, можу сказати: зі скасуванням недоторканості для місцевих депутатів, 250 тисяч наших співвітчизників іще більше почнуть поважати закони. Для мене очевидно одне — всі без винятку громадяни України рівні в питанні їхнього дотримання, чи то слюсар, чи парламентарій. У їхньому життєвому статусі є відмінності, й вони досить істотні, але обидва мають однакову відповідальність у юридичному плані. Важливо інше: чи зуміють правоохоронці кваліфіковано довести провину людини, виявивши склад злочину в його діях, чи ні. Платники податків вимагають від нас стояти на варті Закону, не більше того. Тому жодного політичного підтексту в останньому рішенні народних депутатів, мовляв, органам розв’язали руки, шукати не варто. Розмови про те, що зараз в обласних управліннях МВС й облпрокуратурах будуть створюватися спільні групи, які займуться ревізією кримінальних справ, порушених відносно депутатів, — не що інше, як звичайна поствиборна риторика. З усією відповідальністю заявляю — нічого такого не буде! Міліція покликана охороняти людину від зазіхання на її права та свободи, нічим іншим вона займатися не буде, хоч як би хто цього й хотів. У правовій державі ніхто з правоохоронних органів не в праві займатися свавіллям. Про це сказано в Конституції, так вважає й нинішній її гарант — Віктор Ющенко. На цю посаду мене призначив саме він, тому я буду неухильно виконувати волю Президента.

Віктор ШЕМЧУК , прокурор Автономної Республіки Крим:

— Якби депутатська недоторканність не була введена навіть на такий короткий час, то і якість обраних рад була б вищою і, можливо, не загинули б кримські кандидати в депутати Анатолій Симоненко й Микола Баришев. Упевнений, що правоохоронні органи вітають те, що Верховна Рада України відмінила недоторканність депутатів місцевих рад, оскільки тепер законність буде міцнішою, а нам і нашим колегам буде легше залучати до відповідальності винних у різних правопорушеннях, у тому числі й у здійсненні злочинів.

Це рішення парламенту України дозволяє нам працювати в правовому полі, не роблячи ні для кого винятків. Так сьогодні вже в полі зору прокуратури знаходяться 31 депутат рад. Їх буде притягнуто до відповідальності згідно з законом за корупцію, хабарництво, перевищення службових повноважень, а також за зловживання в земельній сфері. Раніше, до скасування недоторканності, по всіх цих справах ми ходили з представленнями в селищні ради, міськради й Верховну Раду Криму, просили дозволи на притягнення їх до відповідальності, і хоча порушення були очевидними, але депутати зовсім не завжди давали згоду. І багато депутатів, які здійснили правопорушення, залишалися безкарними. Це розбещувало суспільство. Так, із 31 випадку ми отримали згоду на притягнення до відповідальності лише на 7 депутатів.

У виробництві прокуратури є справи, які зберігаються в архівах протягом останніх років. Ми підходитимемо обережно, адже скасування недоторканності не означає, що завтра ми будемо затримувати цих людей. Будемо чинити лише згідно з законом, але уникнути відповідальності не вдасться нікому. Так, кримінальну справу, яку свого часу було порушено проти мера Ялти Сергія Брайка за порушення в земельній сфері, буде повторно вивчено. Вона була припинена, оскільки депутати Ялтинської міськради не погодилися з притягненням мера до кримінальної відповідальності. Яке це буде рішення, я не готовий іще сьогодні сказати, але те, що на це рішення ніхто не давить, окрім закону, ми сприймаємо як поновлення правової справедливості.

Також затримано підозрюваних у здійсненні вбивства переможця виборів голови в селищі Мирному Сакського району. Їм інкримінується злочин, передбачений статтею 115 Кримінального кодексу України. Наразі справа знаходиться у виробництві прокуратури Криму. Сьогодні зрозуміло, що смерть Симоненка пов’язана з його діяльністю як кандидата на посаду селищного голови. Слідство показує, що його замовили конкуренти.

Я вважаю, що цей урок, а також урок Криму середини 90-х років, коли саме депутатська недоторканність стала однією з причин розгулу місцевих ОЗУ, повинен бути добре засвоєний нашими законодавцями. І в нашій країні більше не буде спроб введення депутатської недоторканності.

Василь ДРЕМЛЮГА , начальник обласного управління УМВС України у Вінницькій області:

— Прийняття закону про скасування недоторканності депутатів місцевих рад мною сприймається двояко. З одного боку, є певні поступки, а, з іншого, нічого не змінилось. Якщо говорити про попередні чи запобіжні заходи, такі, як затримання, то, звичайно, міліція тут отримала певну свободу відносно депутатів, які раптом перейдуть межу закону. Але десь на 60% вони, все-таки, залишились захищеними. У тому плані, що питання порушення, наприклад, кримінальної справи — це компетенція прокуратури, а в деяких випадках і суду. За великим рахунком ці люди (депутати місцевих рад) залишаються в тому ж статусі, в якому були й раніше.

Іван МЕЛЬНИЧУК , прокурор Хмельницької області:

— Лише впродовж останніх шести місяців органами прокуратури Хмельницької області порушено 26 кримінальних справ стосовно депутатів районних, селищних, сільських рад. За шахрайство з фінансовими ресурсами, зловживання службовим становищем, грубі порушення законодавства про працю, умисне ухиляння від сплати податків тощо. Відповідно до змін до Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», на притягнення «слуги народу» до кримінальної відповідальності, його арешт або застосування до нього заходів адміністративного стягнення потрібно одержати згоду місцевої ради за поданням прокурора. Лише в одній із цих 26 справ щодо депутата сільської ради одержано таку згоду.

Рішення про відмову ради, переважно, ухвалюють без належної мотивації. Наприклад, депутат Волочиської райради, перебуваючи на посаді голови правління агропідприємства, шляхом підроблення документів незаконно одержав 181 тисячу гривень кредиту й не повернув ці гроші. На жаль, депутати «пожаліли» свого колегу.

Підтримую позицію парламентаріїв, які, відмінивши недоторканність, водночас передбачили виважений підхід до депутатів місцевих рад, а саме: справи щодо них повинен порушувати тільки прокурор області.

Однозначно, після того, як зміни до закону про недоторканність набудуть чинності, дамо, як кажуть, хід раніше порушеним справам. За умови, що перед законом усі рівні, боротьба зі злочинністю та правопорушеннями буде ефективнішою. Тепер депутати самі показуватимуть приклад законослухняності всім громадянам.