У Бразилії, Єгипті, на Чукотці...

За десять років існування ракетно-космічної галузі України її фахівці здійснили 65 пусків ракетоносіїв і вивели на навколоземну орбіту 123 супутники — такі дані на прес-конференції в Дніпропетровську, присвяченій Міжнародному дневі космонавтики, навів учора генеральний конструктор КБ «Південне» Станіслав Конюхов. За його словами, це свідчить про серйозні досягнення в космосі України, що поступаються сьогодні лише США та Росії. Ювілейний рік українського ракетобудування й космонавтики, сказав С. Конюхов, було відзначено рядом знаменних подій. Передусім підписанням угоди про співпрацю в космосі між Бразилією та Україною, яка передбачає в найближчому майбутньому запуски супутників ракетоносієм «Циклон-4» з бразильського екваторіального космодрому Алькантара. Не менш істотним проривом став виграний Україною тендер на розробку й виготовлення першого єгипетського супутника дистанційного зондування Землі, в якому наші ракетники «обійшли» конкурентів із Франції, Англії, Італії, Росії та Південної Кореї. Випередити їх, за словами С. Конюхова, українським конструкторам вдалося завдяки 40-річному досвідові роботи, конкурентним цінам на продукцію, а також тому «заділу», що вже був, — роботам над супутником подібного класу, що були профінансовані інноваційним фондом країни. Запуск єгипетського супутника «конверсійним» ракетоносієм «Дніпро», створеним на базі бойової стратегічної ракети СС- 18, заплановано на 2004 рік.

Говорячи на цю тему, генеральний конструктор КБ «Південне» не зміг не відзначити ще одну знаменну подію — ліквідацію в лютому поточного року на Павлоградському механічному заводі останньої бойової стратегічної ракети СС- 24, що була в Україні. «Тепер ми не лише неядерна, але й «безракетна» у військовому розумiннi держава», — констатував С. Конюхов, мимохідь відзначаючи невеселі перспективи павлоградських ракетників, що залишилися без роботи. — Проте ми повні оптимізму. КБ «Південне» існує, живе й працює». Зараз дніпропетровські конструктори працюють над створенням ракетоносія «Маяк» відповідно до нової космічної програми України.

І все ж головним своїм досягненням за роки незалежності в КБ «Південне» вважають участь у міжнародному космічному проекті «Морський старт». Дату першого пуску ракети «Зеніт-3SL» з плавучої платформи в Тихому океані — 29 березня 1999 року — С. Конюхов згадує, за його визнанням, з особливим почуттям. Таким чином, Україна змогла не лише зміцнити свій ракетно-космічний «імідж», але й отримати кошти на фінансування галузі. Тим часом, конкуренцію «Зенітові» вже через декiлька років, говорить С. Конюхов, може скласти більш могутній ракетоносій, що створюється компанією «Боїнг», «Дельта-4». Лишень за п’ять років з подібною ракетою на міжнародний космічний ринок може вийти й Китай. «Уже зараз, — продовжує генеральний конструктор КБ «Південне», — ми створили з компанією «Морський старт» і «Боїнгом» спільну компанію, щоб тримати перспективні проекти в одних руках і регулювати цей ринок «зсередини». Поки ж що «комерційний космос» дає Україні 100 млн. доларів щорічно.

Значну вигоду для нашої країни С. Конюхов бачить у створенні першого вітчизняного телекомунікаційного супутника. Вартість цього проекту — 140 млн. доларів — для України «не величезна, але й чимала». Однак, якщо врахувати, що за оренду каналів на чужих супутниках зв’язку минулого року українці заплатили 9 млн. доларів, наступного заплатять — 18, а 2005-го вже 68, то витрати на створення супутника окупилися б лише протягом п’яти років. Цю ідею, за словами генерального конструктора, вже підтримали в Держкомзв’язку, керівники деяких телеканалів, не виключено також підтримку і Міноборони.

Цікаво, що дніпропетровські конструктори, що колись створили незатребуваний потім модуль для посадки космонавтів на Місяць і радянський «космічний човник», досі працюють над проектами майбутнього. Один із них для України, де неможливо побудувати власний космодром, обіцяє цілком відчутну вигоду. Йдеться про проект так званого «повітряного старту», коли ракету в космос запускають з літака. «У нашої країни, — зазначив С. Конюхов, — є наймогутніший у світі літак Ан- 124 «Руслан». Він зможе доставити на висоту в 12 кілометрів 60—70 тонну ракету із супутником на борту». Проблема полягає, на думку фахівців, лише в технічних аспектах самого запуску — скидання контейнера з ракетою на парашуті та її старту в повітрі. При цьому в України є й твердопаливні ракети, з якими літак може не лише стартувати, але й сісти в разі неполадок.

Не розлучаються дніпропетровські конструктори також з ідеєю «човника» — космічного літака. Принаймні, — повідомив С. Конюхов, — конструкторське бюро «Південне» нещодавно відкрило своє невелике представництво в Брюсселі, для того «щоб був контакт із європейським і французьким космічними агенціями», де цікавляться перспективними проектами і є можливість взяти участь у їх реалізації.

Проте в КБ «Південне» сьогодні не втрачають можливість підзаробити грошей і на землі — конструюють тролейбуси з низькою посадкою для зручності інвалідiв, невеликі комбайни та вітряки з опріснювачами води для фермерських господарств. А нещодавно, наприкінці минулого року, вітроенергетичні установки потужністю 500 кіловат було відправлено на електрифікацію російської Чукотки. Її губернатор — знаменитий у минулому олігарх Роман Абрамович вирішив провести на крайній Півночі експеримент. Українські вітряки, на відміну від західних, йому сподобалися тим, що працюють навіть при 60 градусах морозу. Говорять, що коли все пройде гладко, «начальник Чукотки» обіцяє великий, майже космічний, контракт.

ДО РЕЧІ

Незалежній Україні у спадок від Радянського Союзу залишилася майже третина космічного промислового потенціалу. Сьогодні космічна галузь України є однією з ключових галузей національної економіки. До її складу входить понад 30 промислових підприємств, конструкторських бюро і науково-дослідних інститутів. Серед них всесвітньо відомі — дніпропетровські КБ «Південне» і «Південний машинобудівний завод»; харківські «Комунар» і «Хартрон»; київський радіозавод і «Київприлад», чернігівський завод «ЧЕЗАРА»; Євпаторійський центр управління і випробування космічних засобів.

На трьох зарубіжних космодромах — Байконур, Плисецьк та Сі Лонч — експлуатуються п’ять українських ракетно-космічних комплексів: «Циклон-2», «Циклон-3», «Зеніт-2», «Зеніт-3SL», «Дніпро». За 10 років українськими ракетоносіями здійснено 65 пусків і виведено на орбіти 123 космічнi апарати, 9 з них — вітчизняної розробки і виробництва. Створюється нова серія вітчизняних ракетоносіїв. Підприємства космічної галузі України беруть участь у 50-ти міжнародних комерційних проектах. Найважливіші серед них — «Морський старт», «Дніпро», «Циклон-4».

Герой України, помічник Президента України з питань авіації і космонавтики, перший український космонавт Леонід Каденюк стверджує: «Є робота, є замовлення, існують дуже серйозні договори, міжнародні угоди, підписані з іншими країнами, — з Росією, з США, з Бразилією».

Відповідаючи на запитання агентства Інтерфакс-Україна, чи буде коли-небудь в Україні другий космонавт, Л. Каденюк підкреслив: «Буде і другий, і третій, буде і загін космонавтів. Але, на жаль, є основна проблема — це недостатнє фінансування. Всі проблеми — від цієї проблеми». За словами Л. Каденюка, у 2001 році на вітчизняну космонавтику було виділено близько 70 млн. грн. (майже 13 млн. доларів), у 2002 — «трохи більше». У той же час він відзначив, що у США минулого року на космонавтику було виділено близько 13 млрд. доларів, тобто в тисячу разів більше.

Перший вітчизняний космонавт нагадав, що зараз перед українською космонавтикою стоїть завдання побудувати науковий модуль, який уже в 2003 році потрібно пристикувати до Міжнародної космічної станції, яку вже збирають на орбіті. Однак через дуже невелике фінансування вирішення цього питання «затягується на невизначений час». «Якби модуль було побудовано, тоді була б і потреба у загоні космонавтів», — сказав він.

Л. Каденюк також повідомив, що у новому парламенті збирається залишитися безпартійним, але у той же час планує вступити до фракції блоку «За Єдину Україну!», за підтримки якого він балотувався.