У справі «Ткаченко проти Долганова» поки переміг закон
Дводенний судовий поєдинок між Олександром Коцюбою, представником голови Верховної Ради Олександра Ткаченка, та його опонентами з Національної телекомпанії України закінчився перемогою Коцюби. Як «День» уже повідомив, суддя Шевченківського райсуду м. Києва Зінаїда Антошина, вислухавши аргументи сторін, ухвалила рішення: дії президента НТКУ Вадима Долганова, що не пустив у ефір запис із поздоровленням спікера народу України з Днем незалежності, є неправомірними. Суд зобов'язав Долганова проінформувати про це рішення суду в ефірі передачі УТН.
На першому судовому засіданні захисники Вадима Долганова — Віктор Козін і Володимир Дівак — поруч із представником Ткаченка Олександром Коцюбою виглядали, скажемо так, блідо. Олександр Павлович неспішно заганяв їх у юридичні кути, звідки вони ніяк не могли вибратися без додаткової допомоги. На друге засідання суду рятувати становище з'явився особисто сам Вадим Опанасович і негайно перейшов у атаку. Він зажадав приєднати до матеріалів справи «звернення від канівських виборців», прийняте на сесії Канівської райради за місяць, 24 вересня (!), яке засуджує створення «блоку чотирьох». На що Коцюба абсолютно резонно відповів, мовляв, дана політична заява третіх осіб не має ніякого значення для справи, що розглядається.
Ще Вадим Опанасович несхвально відгукнувся про замітку в газеті «День», де О. Коцюба в інтерв'ю з вашим кореспондентом назвав Долганова державним службовцем. Виявляється, на ствердженні, що президент Національної телекомпанії України держслужбовцем не є, було побудовано один із ключових бастіонів захисту Долганова. Бо в цьому випадку деякі обов'язки держслужбовців, приміром, такі, як підкорення вимогам керівника однієї з гілок влади, на нього ніби не поширюються. Й захист Долганова надовго занурив суд у юридичну казуїстику: чи є службовець державної організації — держслужбовцем? На це Коцюба відповів, що оскільки Долганова на посаду президента НТКУ призначив Президент України своїм указом, то він, без варіантів, є держслужбовцем і зобов'язаний підкорятися керівнику законодавчої гілки влади.
Далі В. Долганов всерйоз цікавився, що таке «телетранФсляція», намагаючись використати елементарну друкарську помилку для того, щоб збити позивача з пантелику і т.iн., і т.п. Тим більше варто відзначити витримку судді Зінаїди Антошиної. Тільки раз, вислухавши чергову заяву відповідача, вона зазначила:
— Вадим Долганов повністю використав трибуну суду для власної прес-конференції. Він навіть дивився в телекамери, а не в бік судді. Але рішення-то приймати нам.
До речі, й по ходу справи, й у своєму заключному слові президент НТКУ постійно збивався на розгляд політичної підоснови справи — в його розумінні. Мовляв, у своєму не випущеному в ефір зверненні О. Ткаченко хотів використати Національний телеканал і День незалежності для пропаганди себе як кандидата в президенти. Вочевидь, це йому підказує його власний досвід іміджмейкерства на користь Л. Кучми, яким УТ-1 займається щодня, щогодини — до двох третин ефіру тих же УТН присвячуючи діянням Леоніда Даниловича на терені розрізання стрічок по всій Україні... Пан Долганов, мабуть, через відсутність більш серйозних аргументів на захист власних посадових порушень, навіть взявся аналізувати політичний шлях свого опонента по судовому процесу — О. Коцюби. На відміну від нього, О. Коцюба жодного разу не перейшов на критику політичних переконань свого противника, він вимагав одного: дотримання закону. Й лише в заключній промові сказав:
— Якщо навіть голова Верховної Ради не може домогтися оголошення своєї точки зору на державному телебаченні, то що можна сказати про права звичайних громадян?
Отже, суд виніс рішення на користь О. Ткаченка. Суддя Зінаїда Антошина зуміла відділити Основний Закон держави від свавілля й поставила Конституцію вище за наші багато в чому ще недосконалі підзаконні акти. Звісно, Вадим Опанасович оспорюватиме цей вердикт у судах більш високих інстанцій. Крім того, в позовній заяві О. Ткаченка він побачив моменти, що зачіпають його власну честь і гідність, і збирається подати зустрічний позов на голову Верховної Ради.
