Украдена перемога
Все моє покоління стикалося з пам'яттю про Велику Вітчизняну війну, починаючи з самого дитинства. По-перше, в мене дід загинув у 41-му під Москвою. По-друге, спогади батьків про те, як чекали весни: «Кропива з'явиться й ми вже знали — з голоду не помремо». Це святе. По-третє, два-три рази на тиждень йшли фільми про війну. Хтось із хлопців вибігав у двір і кричав: «По телеку кіно почалося». «Про що?» «Про війну!» І ми бігли дивитися кіно, про те, як наші без патронів і зброї героїчно перемагають фашистів. І не було нічого дивного в тому, що улюбленою нашою грою була гра «у війнушку».
З віком я зрозумів, що гра «у війнушку» була також улюбленою грою ЦК КПРС і радянського уряду.
— Чому треба стояти двадцять років у черзі на квартиру?
— Так яка страшна війна була, — пояснював уряд.
— Чому в магазинах нічогісінько немає крім засохлих карамельок і кільки в томаті?
— Ми перемогли фашизм і звільнили народи Європи, — пояснював ЦК КПРС.
— Чому переможені нами німці й звільнені нами народи Європи живуть незрівнянно краще за нас?
— Ви глумитеся над пам'яттю загиблих, — обурювалися вірні ленінці.
Полетів у космос Юрій Гагарін, американські астронавти висадилися на Місяці, було створено перші комп'ютери, а радянський народ продовжував жити за принципом: «Хліб є, війни немає, що ще людям треба!»
Відтоді мало що змінилося. Правда, одні комуністи стали «демократами», інші — залишилися «справжніми» комуністами. Але й ті, й інші як і раніше не соромляться спекулювати війною й перемогою. Вкраденою перемогою.
