Усі пам'ятають, як прославляли Кравчука. Перед поразкою

ДНIПРОПЕТРОВСЬК

Справа Леоніда Ілліча живе і перемагає

На Дніпропетровщині в обстановці повного «одобрямсу», котрий воскрешає в пам'яті часи брежнєвського застою, йде зразково-показове висунення Леоніда Кучми претендентом у кандидати на посаду президента України. Так само, як трохи більше року тому трудящі області, ніби змовившись, висували кандидатом у депутати Верховної Ради Павла Івановича Лазаренка. Усього ж першого дня висунення, за словами глави облдержадміністрації Миколи Швеця, в області відбулося 62 зібрання, в яких брали участь близько 70 тисяч чоловік.

Не втомлюючи читача переліком трудових колективів, міст і весей, де проходили збори, варто відмітити два з них. Перші відбулися в Дніпропетровській міськраді, куди на засновницьку конференцію міської організації «Злагода» (а разом iз тим і на висунення Кучми) «за покликом серця» прибули всі великі й малі начальники Дніпропетровська. Вельми докладно висловився один з виступаючих, який перелічив заслуги Леоніда Даниловича перед Вітчизною. Як основний козир було пущено аргумент брежнєвських часів — «тільки б не було війни». Прозвучала і конструктивна критика «по-дніпропетровському» — Леонід Данилович мало інформує про свої славні справи по телевізор у !

Інші примітні збори пройшли в Дніпропетровському держуніверситеті, де колись навчався студент Леонід Кучма. І хоч на задніх рядах присутні хихикали над тим, що відбувається, люди в президії робили серйозні обличчя. Шквал сміху викликала та обставина, що в залі знайшовся-таки один студент, який демонстративно підняв руку «проти».

Не чутно поки про передвиборні ініціативи шумної й численної в минулому на Дніпропетровщині партії «Громада». Її лідер, колишній заступник голови облради Тетяна Полейко, повертаючись iз Києва, буквально за кілька днів до початку президентської кампанії... потрапила в автомобільну аварію і тепер перебуває на лікуванні в обласній лікарні імені Мечникова, де з травмами і пораненнями вже побували інші найближчі соратники Лазаренка.

ВIННИЦЯ

Зборам із висунення Л.Кучми допомагала мiлiцiя

У п'ятницю у Вiнницi збори громадськості, якi мали висувати претендентом у кандидати на посаду президента Леонiда Кучму, із самого ранку виявились пiд загрозою зриву. За двi години до початку перед входом до примiщення телерадiокомпанiї, де вони мали вiдбуватися, зiбрався численний пiкет (приблизно 200 осіб) представникiв лiвих сил із плакатами, написи на яких були вiдверто «антикучмiвськими». Натовп практично заблокував вхiд до будинку — навiть спiвробiтники телебачення не могли пройти в примiщення. Учасники зборiв потрапили до зали тiльки тодi, коли мiлiцiя створила живий коридор i пропустила всiх тих, у кого були запрошення.

А те, що вiдбувалось у залi, звичайно, мало спрямованiсть прямо протилежну. Звiсно, це були збори «простих громадян», якi люблять свого Президента i, зрозумiла рiч, не можуть уявити на цiй посадi нiкого iншого, крiм Леонiда Даниловича. Зрозуміло, органiзовувалися вони самi через iнiцiативну групу, очолювану головою обласного вiддiлення благодiйного фонду «Соцiальний захист» Василем Ковальчуком. I, звiсна рiч, вiд iменi «простих громадян» виступали голова обласної органiзацiї «Злагоди», ректор технiчного унiверситету Борис Мокiн, депутат обласної ради, голова однiєї з її постiйних комiсiй Неля Бабенко, голова обласної органiзацiї колишнiх полiтв'язнiв i репресованих Iван Пелюшенко, голова молодiжної органiзацiї СДПУ(о) Юлiя Саврацька.

Пiвторагодиннi збори закiнчилися майже одностайним «одобрямс»: понад 620 осіб проголосували за висунення Л.Кучми в претенденти. Не обiйшлося i без «косметичних» поправок, якi нiчого не вирiшували: 15 осіб утримались, 10 — проголосували проти.

IВАНО-ФРАНКIВСЬК

У прес-релізі заздалегідь було зазначено — «понад півтори тисячі іванофранківців»

Центр підвищення кваліфікації керівних кадрів, де відбувалися збори із висунення Леоніда Кучми кандидатом у президенти, в основному кишів студентами трьох місцевих вузів — Прикарпатського університету, Технічного університету нафти, газу та Медакадемії. Центральні місця в президії відповідно займали три ректори, що пильно стежили за своїми підопічними в залі, яких разом із викладачами та рідкісними вкрапленнями представників інших організацій (зокрема, працівників обласної бібліотеки) назбиралося аж 687 осіб. Організатори зборів, очевидно, розраховували на більшу кількість. У заздалегідь підготовленому прес-релізі попри акуратне закреслення прочитувалося вдвічі більше: «понад півтори тисячі іванофранківців».

Із доповіді проректора Прикарпатського університету Сергія Дерев'янка випливало, що, завдяки зусиллям Президента, живемо мало не в раю. Виявляється, в нас «спостерігається верховенство закону», Україна «за всіма ознаками... наближається до країни з ринковою економікою», і, що найцікавіше, Л.Кучма виконав основне завдання в соціальній сфері. Зокрема, «українська мова, завдяки виваженості президентської позиції є домінуючою в нашому суспільстві». Словом, передвиборна програма Л.Кучми, яка забезпечила йому «переконливу перемогу» під час президентських виборів 1994 року «в цілому виконана» (нагадаємо, що принаймні стосовно мови в Кучми була інша програма. — Ред. ).

Студентська аудиторія, більша частина якої зазвичай роз'їжджається в п'ятницю по домівках, що в навколишніх селах, сприймала ці речі абсолютно індиферентно і, здається, чекала лише одного — швидкого закінчення зібрання. Саме тому зал обірвав дружніми оплесками гендиректора «Прикарпатжитлобуду» Олександра Лучка, який надто довго зачитував біографію нинішнього Президента, проголосував за дострокове припинення виступів, і майже одностайно підняв руки за висунення пана Кучми претендентом у кандидати на президентський пост. Щоправда, навіть у непринциповій атмосфері загального «одобрямсу» знайшлося семеро осіб (один голос «проти» й шестеро утрималися), які вирішили не уподібнюватися натовпу.

РIВНЕ

Організатори особливо підкреслили, що всі прийшли добровільно...

Леонід Кучма ніколи не користувався на Рівненщині особливою популярністю серед виборців. Не став тріумфом Президента і його недавній візит у регіон. Нарівні з організованими «групами підтримки» на Рівненщині Леоніда Кучму зустріли пікети громадян, котрі вимагали від Президента серед іншого не висувати свою кандидатуру на другий термін.

Однак, незважаючи ні на що, в Рівненській області чотирнадцятого травня пройшли сімнадцять добре підготовлених зборів по висуненню Леоніда Кучми претендентом у кандидати на другий термін.

У залі міського Палацу дітей і молоді панувала атмосфера, що сильно нагадувала комсомольські збори десятирічної давності. Як особливо підкреслили організатори даної акції, «всі люди прийшли на збори добровільно». Справді, ніхто не протестував. Однак і особливого ентузіазму у присутніх автору помітити не вдалося. Це якось зовсім не було схоже на збори однодумців, котрі спеціально відпросилися з роботи (висунення почалося о другій годині дня в п'ятницю), щоб допомогти палко любимому Президенту ще один термін управляти державою.

ЗАПОРIЖЖЯ

Запорізький директорат розраховується з Кучмою за «борги»?

Виборчу кампанію у справі виборів президента країни в Запоріжжі першими розпочали прибічники Леоніда Кучми. 14 травня в актовому залі культурно-ділового центру «Байда» вони провели «збори виборців».

Заповнений наприкінці робочого дня зал «представниками всіх верств населення», організована суворо за запрошеннями і за заздалегідь підготовленими за всією формою списками реєстрація свідчила, що таку кількість «однодумців» не під силу було зібрати «ініціативній групі з семи чоловік». Відчувалося, що до «заходу» певною мірою доклали руку і «Злагода» з усіма її підрозділами, і керівники підприємств міста.

Ніхто не робив секрету з того, що буде висунуто кандидатом одного — «найгіднішого» претендента. На думку ініціативної групи, «котрий добре володіє політичною й економічною ситуацією, чітко уявляє подальші шляхи розвитку держави, добре відомий світовій громадськості». Інакомислення, м'яко кажучи, не заохочувалося. Тих, хто пройшов на збори без запрошень, але з паспортами і зі своєю думкою, переважно представників лівих сил і в основному людей немолодих, ніхто не збирався реєструвати і пускати в зал. Їм настирливо пояснювали, що вони мають право провести свої збори «хоч за Вітренко, хоч за Симоненка»... Після тривалих емоційних суперечок їх все ж було допущено в зал без права участі в роботі зборів; бути присутніми і слухати. Обурені таким ставленням люди намагалися відстоювати свої права виборців, але вплинути на хід сценарію не змогли. Ініціативна група, об'єднана «єдиною ідеєю», твердо йшла до наміченої мети.

Численна президія, котра складалася переважно з керівників великих промпідприємств і установ міста, теж грала не останню роль. З доповіддю виступив генеральний директор АТ «Мотор-Січ» В'ячеслав Богуслаєв, який, зокрема, зазначив, що «Президент бачить шляхи виходу з кризи і ми це підтверджуємо», «гостро і хворобливо реагує він на промахи і прорахунки», «він так високо підняв посаду Президента країни, за яку зараз починається запекла боротьба...», «Леонід Данилович iде на будівництва і в цехах багатьох наших земляків знає на ім'я, по батькові...». Іноді було незрозуміло: обговорюється кандидатура на посаду президента чи губернатора. Розказували про чотири його візити до Запоріжжя, як допоміг він відстояти «Запоріжсталь» від продажу акцій за копійки, як підписав указ про обласну антикризову програму, що дає додаткові повноваження регіону тощо. Складалося враження, що директори віддавали Кучмі «борги».

КОМЕНТАР

Чомусь ніхто не ставить запитання — який сенс висунення кандидата «від зборів трудящих»? За цією логікою, необхідно було б передбачити в законі й можливість «засунення». Уявляєте, колектив такий-то висуває, а інший, дізнавшись про це, — засуває назад (кожен колектив має лише один голос). Врешті-решт, у виборах беруть участь ті, кого висунуть більше разів, аніж засунуть. Абсурд? Так! Але й висунення «колективами» в 700 чоловік, які вперше і востаннє бачать одне одного (яке вже тут може бути обговорення, голосування і подібне) — також абсурд. Тому ставитися серйозно до таких заходів не можна. З іншого боку, до них треба ставитися дуже серйозно, тільки не в контексті виборів. Навіщо, наприклад, проводити стільки зборів, якщо для висунення досить одних? Навіщо демонструвати загальне «гаряче схвалення», якщо й демонстратори й учасники знають йому ціну? Очевидно, що мета (швидше за все усвідомлювана представниками влади чисто інтуїтивно) полягає в іншому — в зондуванні громадських настроїв, готовності суспільства проковтнути будь-яку гидоту, що підсовується режимом. І в цьому розумінні тотальне непротивлення народу «участі в брехні» є занадто сумним. Такий народ цілком гідний свого Президента. А загалом, феномен всенародної «кучміади» — це щаслива зустріч монархічної законодавчої норми і споконвічного рабства.