Успішне АТО: ми здатні!

Очевидно, рішення про відновлення активної фази антитерористичної операції Президенту далося нелегко. Анонсоване звернення Петра Порошенка на 22 годину 30 червня (після закінчення режиму припинення вогню) затягнулося на чотири години. Перед цим багато консультацій і переговорів — з керівниками депутатських фракції, звичайно, силовиками, а також лідерами західних країн і навіть президентом країни-агресора Путіним. Більшість українського політикуму виступала за рішучі кроки. Кремль, зрозуміло, і на диво його союзники в Європі — по іншому не назвеш Меркель і Олланда, які знаючи про посилення бойовиків (чисельно і зброєю з Росії) і великі втрати з боку української армії — за продовження «перемир’я». Але Порошенко прийняв рішення, яке від нього вимагало українське суспільство.

У соціальних мережах новину сприйняли позитивно. Але і спокушатися не треба. Тримати на контролі владу — головна задача. У зоні АТО одразу почалися активні дії. За повідомленням можновладців та військових журналістів, українська армія наносить авіаційні та артилерійські удари по базам і опорним пунктам бойовиків. Йдуть повноцінні бойові дії із використанням важкої техніки і зброї з обох боків. За час одностороннього припинення вогню з боку України бандити через відкриті ділянки кордону суттєво посилили свої позиції. Ціна очищення Донбасу від терористів тепер буде вищою.

Від Президента також очікували введення військового стану. Але ні попереднє тимчасове, ні нинішнє керівництво держави не наважується на такий крок. Хоча про необхідність введення воєнного стану експерти казали давно. Підстави були і є. Ще місяць тому в інтерв’ю Укрінформу екс-глава СБУ, колишній прем’єр-міністр, міністр оборони і секретар РНБО Євген Марчук, говорячи про підстави воєнного стану, зазначив, що «наразі відкриту збройну боротьбу проти державного суверенітету і територіальної цілісності України ведуть воєнізовані структури, організовані зокрема за державного сприяння з боку іноземної країни — Росії».

Аргументація проти воєнного стану: «Народні депутати вимагають запровадження воєнного стану. За цією войовничою риторикою, є така в мене підозра, криється спроба пеленою ура-патріотизму затуманити проблему дострокових виборів, які в умовах ВС проводити заборонено...», — написав у «Фейсбуці» політтехнолог Олег Медвєдєв. Контраргументація. «Згідно з законом, воєнний стан може бути введено на два місяці. Але Президент може його скоротити по ходу операції, якщо для цього будуть підстави», — підкреслив у згаданому інтерв’ю Євген Марчук.

Ще одне дуже болюче питання, яке сьогодні стоїть перед Порошенком — кадри. «На цьому тижні Президент внесе ті кадрові пропозиції для посилення силового блоку, які парламент повинен підтримати», — сказала учора повноважений Президента з мирного врегулювання конфлікту на Донбасі Ірина Геращенко. Виходячи з попередніх заяв в ЗМІ, мова йде про заміну начальника Генштабу, міністра оборони та призначення віце-прем’єра, який координуватиме в уряді правоохоронну і оборонну сфери. Хоча до цього переліку можна додати і голову Держприкордонслужби — брата Володимира Литвина — Миколу Литвина. У Президента про це поки мовчать, але суспільство вимагає.

«Наступними логічними кроками має бути зміна начальника Генерального штабу Куцина, міністра оборони Коваля та голови Державної прикордонної служби Литвина, — пише у ФБ редактор «Цензор.НЕТ» Юрій Бутусов. — Заміна Куцина на генерала, який постійно знаходиться в бойових порядках частин (а це з наших командувачів або Муженко або Хомчак), а Литвина — на офіцера, який воює на східних кордонах, було б абсолютно виправданим кроком, який би довів усім нашим воїнам — потрібна перемога, а не апаратна спритність. Литвин — це просто кричущий символ брехні та аморальності».

Про поновлення АТО, воєнний стан, кадрові питання — в інтерв’ю з військовим експертом Інституту Євро-Атлантичного співробітництво Ігорем КОЗІЄМ.

 — Ігоре, як ви оцінуєте останній крок Президента про закінчення одностороннього перемир’я?

— До цього рішення, до нинішньої фази АТО, я, як громадянин, не розумів, що ми робимо. Але, на щастя, Президент прийняв єдине правильне рішення, адже затягувати цей процес було некоректно як по відношенню до держави, так і до простих громадян, які цього чекали. Зараз нам треба об’єднатися довкола дій Президента і максимально сприяти його ініціативам щодо вирішення проблем в зоні АТО. Але постає інша проблема — чи готові наші чиновники піти до кінця та виконати все те, що вони повинні робити без вказівок згори?

— Якраз зараз гостро стоїть проблема кадрових змін, насамперед, мова йде про міністра оборони, начальника Генштабу, також говорять про голову Держприкордонслужби. Як мають вирішувати ці питання?

— Про звільнення Миколи Литвина у владі поки не говорять, хоча у суспільства виникало дуже багато претензій, що пов’язано із корупцією у Прикордонній службі. Сьогодні посада віце-прем’єра, який опікуватиметься оборонним блоком, досі є вакантною. Щодо міністра оборони, то я з самого початку не був прихильником призначення військової людини на адміністративну посаду. Михайло Коваль досяг певних військових результатів, однак треба просуватися далі у розбудові Збройних сил та очищенні апарату як такого.

Сьогодні призначення мають відбуватися публічно. Якщо Президент хоче призначати когось на конкретну посаду, він повинен брати повну відповідальність за цих осіб, якщо добре їх знає, а якщо він в них не впевнений — нехай виносить кандидатури на публічне обговорення. Ті призначення, які робилися поспіхом у зв’язку із агресією Росії, є неостаточними та недостатньо правильними, адже існують проблеми різного характеру, зокрема із корупцією. Якщо це не враховувати нам, це врахує Росія, посадивши цих людей на гачок та знову створивши «п’яту колону».

Треба розуміти, кого ми призначаємо на посади, — яке за цими людьми минуле. І це треба робити за рахунок журналістів, бо саме вони мають багато матеріалів та інформації про цих людей. Робити огульні призначення на посади в секторі безпеки і оборони ми не маємо морального права.

— Як ви оцінюєте позиції українських військових на Донбасі, адже бойовики суттєво посилилися останнім часом? Скільки нам потрібно часу, щоб очистити схід від терористів?

— Наші силовики здатні провести цю операцію, і у мене немає сумнівів, що їм вистачить ресурсів для її успішного виконання. Але як довго це відбуватиметься та чи не пошириться ця зараза на інші регіони, важко оцінити. Цю війну партизанською не назвеш, адже народ у своїй більшості не підтримує терористів. Люди побачили, що вони мають справу зі звичайними бандитами, які прийшли в Україну ззовні. Бойовики ховатимуться, прикриватимуться цивільним одягом, дітьми та жінками. Але нам під силу навести порядок на Донбасі.

— Як думаєте, чому Президент не наважився ввести воєнний стан на сході?

— У рамках АТО вистачає достатньо повноважень, щоб остаточно поставити крапку в питанні тероризму. Якби було необхідно введення воєнного стану, його б ввели. Воєнний стан з практичної точки зору був би вигіднішим для військових, однак є інший чинник — зовнішній, який не можна не враховувати. Саме тому, думаю, Президент і прийняв рішення проводити операцію у заявленому форматі.

— Після поновлення АТО і заяви української сторони про знищення терористів, які ви очікуєте дії з боку Росії та її бойовиків?

— Важко сказати, що в голові у Путіна. Але все залежить від того, як ми відстоюватимемо власні інтереси. Треба менше дивитися, що робить Росія, і розібратися зі своїми проблемами, тоді і РФ ставитиметься до нас по-іншому. Варто зміцнювати державу та її обороноздатність, яка руйнувалася корупцією. Саме з корупції розпочалася торгівля посадами та званнями, після цього сталися відкриті зради. Все це було закладено в системі, і фахівці про це відверто кричали, однак ніхто до них не прислухався, адже було взято чіткий курс — зруйнувати Українську державу як незалежну.

Взагалі, чим більш потужно та згуртовано буде проведено АТО та усунено наслідки війни на Донбасі, тим кращими будуть результати. Треба враховувати всі моменти: житло людей, їхнє забезпечення, робота та повне знищення залишків бойовиків, які прийшли до нас із Росії.

— Як відомо, паралельно ведуться переговори з представниками самопроголошених ДНР та ЛНР, в яких беруть участь екс-президент Кучма і голова його Адміністрації Медведчук. Як ви оцінюєте такий крок і участь в них названих прізвищ?

— У мене участь цих людей викликає подив. Я не виключаю, що Медведчук туди потрапив через Меркель за допомогою Путіна. Але чому саме Меркель вирішила висунути цю персону — наскільки свідомо вона робила цей вибір, та як такі питання сьогодні вирішуються в Європейському Союзі?

Це не ті персони, які повинні представляти народ України на перемовинах. Можливо, Президент зробив для себе «крок ввічливості» у відповідь: ви приводите на переговори терористів — отримайте зрадників. Але наскільки вони зможуть досягти дієвого результату? Ми досі не побачили будь-якої користі від цих переговорів. Це багато про що каже.

Важливо зрозуміти, сьогодні ведеться дуже серйозна гра — чи бути незалежності нашої держави.