Від спікера з любов’ю

Арсеній Петрович до початку нового політичного сезону підготував усім великий сюрприз. Це нова, модернізована система «Рада-3», яка дозволяє не на словах, а на ділі реалізувати конституційний принцип «один депутат — один голос». Запрацює нова система через 2—3 тижні — розробники ще не встигли провести її сертифікацію.

Тепер під час голосування депутатський палець увесь час повинен бути на сенсорній кнопці — інакше система не спрацює. Заліпити кнопку жуйкою або будь-якою іншою речовиною не вийде. Спікер запевнив журналістів, що кнопка реагує лише на безпосереднє тіло «кнопкодава». Щоправда, одному журналісту з довгими пальцями все-таки вдалося «проголосувати за того хлопця». Але ця обставина спікера не дуже засмутила. Яценюк віджартувався, що, мовляв, іноді корисно буває проголосувати «за». Потім додав, що розпорядиться перенести кнопку «ще далі».

Як працюватиме нова система голосування, поки сказати дуже важко. Зрозуміло лише, що «спасибі» за це нововведення ніхто з депутатського корпусу Яценюку не скаже. З такою системою голосування є ризик, що Рада взагалі стане недієздатною.

Якщо пам’ятайте, коаліцію в повному складі ми спостерігали лише один раз, під час затвердження Тимошенко прем’єром. Причому видовище було не для людей зі слабкими нервами: Каськів пришкандибав на милицях, а Станіслава Довгого привезла машина «швидкої допомоги». Але все обійшлося. Тимошенко затвердили. І більше ми коаліцію в повному складі не бачили. Вона виявилася зброєю одноразового використання.

Та й у Партії регіонів є дуже поважні депутати, яких бачили в сесійній залі лише лічені рази. Не мільйонерська це справа — на кнопки натискати. Для цього в партії є спеціально навчені люди, які за одне голосування примудрялися натиснути 8—10 кнопок. Дуже часто можна було спостерігати таку картину: в залі сиділо 10—15 осіб, а на екрані висвічувалося «рішення прийняте».

І ось Яценюк вирішив все це змінити. Керуючись, ясна річ, благими намірами й конституційними нормами. Тільки от, на думку експертів, все це може обернуться і проти нього самого, і проти парламентаризму як такого.

— Це знущання хлопчика-відмінника над шкільними двієчниками-хуліганами, — так це назвав в розмові з «Днем» політолог Віктор Небоженко. — Депутати принципово не володіють своїм графіком, вони залежать від своїх фінансових схем і ніколи не можуть налагодити роботу, тому що вони йшли туди не займатися політикою, як це заведено на Заході, а шли займатися бізнесом. І в цій ситуації завжди буде проблема: пройде те чи інше голосування. Більш того, всі штабні аналітики радитимуть провідним фракціям зривати голосування, якщо не вистачає голосів. Ось що зробив Яценюк — ускладнив роботу парламенту та створив велику невизначеність. Тобто голосування можуть бути дуже яскравими, але випадковими. Це перше. Друге — зникає знамените українське ноу-хау, коли за прем’єр-міністра голосують підняттям руки.

Ця система, яку впровадив і розробив Яценюк, говорить про те, що депутати не вірять одне одному. І суспільство в цьому випадку не вірить, що це воля депутата, а не когось іншого. Це зниження престижу роботи депутата.

— Але в принципі в інших країнах також є подібні системи. Скажімо, в Аргентині поставили на крісло сенсорний датчик.

— Але ж ми живемо не в інших країнах. Я розповідаю, що може бути в нашій країні

— До речі, Яценюк прогнозує, що ця сесія буде «агресивною і видовищною». Якими є ваші очікування?

— Зараз вони почнуть з найскладнішого, а насправді, з найпростішого, чого взагалі не потрібно торкатися. Напевно, почнуть зараз із заяви щодо Грузії. І жоден законопроект не набере необхідної кількості голосів. Тобто вони почнуть з «поганого». Замість того, щоб спочатку поставити питання, яке не спричиняє роздратування, і поступово перейти до питань, що викликають гостру дискусію, вони починають навпаки — з «поганих» питань, які прямо не впливають на нашу ситуацію.

Мабуть, буде багато моделей бюджету. Це наш винахід. Буде від Секретаріату модель, від Тимошенко модель тощо. І нарешті, будуть численні експертні комісії щодо Жванії, антидержавної діяльності Тимошенко, імпічменту... І звичайно, це не можна назвати серйозною роботою. І десь до 1 листопада депутати думатимуть про майбутні канікули на грудень і Новий рік.

— А що буде з коаліцією? Зараз всі чекають рішення Конституційного Суду...

— При будь-якому рішенні Конституційного Суду, з огляду на його низький престиж і враховуючи технологічну складність формування будь-якої коаліції в Верховній Раді, навряд чи ми матимемо якісь зміни. Сенсацій не буде. Скажуть вони, що є коаліція або що немає коаліції — ми не побачимо серйозних драматичних змін

— Тобто патова ситуація триватиме й надалі...

— Так, до наступних щасливих новорічних канікул. Річ у тому, що парламент хоче вижити, він має політичну травму 2006 року достроковими виборами, тому вони хочуть залишитися в живих у конфлікті між Ющенком і Тимошенко. Тому робитимуть усе, щоб залишитися, і щоб ті «згоріли» в боротьбі за владу.

Якою буде ця сесія? Чи зможе парламент, як висловився Президент, працювати «раціонально»? Чи зможе рішення Конституційного Суду щодо легітимності коаліції вивести Раду з патової ситуації? Ці питання ми також поставили регіональним експертам «Дня».

КОМЕНТАРI

Віктор РАДЧУК, політолог і політтехнолог, м. Житомир:

— При всьому бажанні нова сесія Верховної Ради не запрацює навіть на якусь «трієчку». Тому що влітку набралося багато полемічних питань, які роздирають суспільство, їх накопичилося більш ніж достатньо. Сьогодні є очевидна проблема, що суспільство використовує парламент для виплеску емоцій замість того, щоб робити це поза його стінами. І це є примітивним засобом, невтішним показником стану громадянського суспільства. У парламенту повинні бути інші завдання — це всі розуміють, але нічого не роблять. Єдиним і очевидним раціональним моментом, який очікується в роботі Верховної Ради, вважаю нововведення голови Верховної Ради Арсенія Яценюка з кнопками для голосування. Але це скоріш технологічний аспект, і його явно недостатньо. Про раціональність у більш значному масштабі говорити не доводиться, хоча певні надії можуть залишатися. Конституційний Суд, як і решта державних інститутів, у очах як більшості громадян, так і тих, хто займається політикою професійно, став органом, який виконує замовлення певних політичних еліт. Тому сподіватися на його ефективність також не варто. Відтак його рішення з приводу існування коаліції може бути чисто ситуативним і може як спричинити розвиток подій по колу, так і підвищити напругу і протистояння у парламенті. Якщо КС визнає нелегітимною нинішню коаліцію, то нинішня більшість буде десь сперечатися, давати відсіч, намагатися якось вдосконалюватися або виглядати більш-менш пристойно. Але пристойною вона не може бути, бо її як такої немає. Протиріччя між членами більшості за останні місяці дуже поглибилися. Про єдність НУ-НС можна не говорити, тому що вона фактично поділилася власне на «Нашу Україну» і «Народну самооборону», причому остання відчуває певну окремішність, а ще є «Єдиний центр», який хай конвульсивно, але іноді нагадує про свою позицію. Тому визнає чи не визнає КС існування нинішньої правлячої коаліції, вона не є дієздатною, тобто суд не виведе її з патової ситуації. Щодо можливості ситуативної більшості, то були сподівання на те, що, наприклад, «народники» Володимира Литвина займуть більш «конструктивну» позицію. І був сплеск призначень на серйозні посади представників Комуністичної партії. Хоча, думаю, потенціал подібних оборудок вже витрачений — той, хто хотів щось отримати, своє отримав. І сьогодні вже видно, що повним ходом йде підготовка до нового виборчого політичного сезону, в якій задіяні всі учасники парламентського процесу. Думаю, що зараз ніхто напевне не скаже, які вибори відбудуться першими — президентські чи парламентські. Плюс сьогодні активізуються політичні сили на місцевому рівні, почалися активні приготування до виборів міських голів, які мають пройти через півтора року, бо їх у 2006 році обрали, згідно Конституції, на чотири роки. В той же час депутати місцевих рад обираються на п’ять років. У 2006 році вважалося, що подібна неоковирність буде скоро виправлена парламентом. Але зараз більшість політичних сил зацікавлена, щоб переобрання міських голів провести раніше, тому коригування законодавства мало ймовірне. І ми можемо отримати ситуацію, коли новий мер буде обраний, а депутатський склад на місцях залишиться попереднім, тобто, образно кажучи, виглядатиме так, що картоплю посадимо у січні.

Руслан ДЖАВАДОВ, політолог, Миколаїв:

— Гадаю, що майбутня сесія Верховної Ради буде останньою для цієї каденції. Парламентської коаліції на сьогодні фактично немає. Нову коаліцію навряд чи буде створено. А якщо й буде, що, підкреслюю, малоймовірно, то вона буде недовговічною. На жаль, якщо взимку будуть нові вибори, вони навряд чи істотно змінять ситуацію. Гадаю, що до парламенту сьомого скликання ввійдуть ті ж сили. Можливо, там з’явиться блок Черновецького, ПСПУ і СПУ. Але це малоймовірно. У новій Верховній Раді, найвірогідніше, збільшить своє представництво БЮТ, а НУ-НС — істотно зменшить. Що буде з партією Януковича — залежить від його команди. Судячи з усього, Партія регіонів має намір на нові вибори йти, серйозно посиливши ідеологічну складову. Адже саме для цього ПР видає свою газету «Время Регионов». Медіа-холдинг створюють і комуністи. Така структура є в Соціалістичної партії. Вона показала свою ефективність у зв’язку з виборцями (соціалісти називають це соціальними комунікаціями).

Загалом майбутня сесія парламенту очікується дуже напруженою. Жару до вогню піддає конфлікт на Кавказі. Це буде додатковим детонатором у залі Верховної Ради.

Про раціональну роботу Верховної Ради говорити не випадає. Нинішній склад парламенту не зможе організувати раціональну роботу — в них інші цілі (велика частина депутатів працює лише на себе та свої клани). Повинен зазначити, що нинішня пропорційна виборча система Верховної Ради себе не виправдовує. Про це говорить багато хто. І це стосується не лише Верховної Ради. Та ж ситуація і на місцях: виборці зовсім не знають своїх депутатів у місцевих радах. Депутати не підзвітні виборцям. А так не повинно бути. Завершуючи свої думки, хочу зазначити, що Україну чекає дуже важка осінь. І в плані політичному, і в плані економічному.

Віктор ПУШКІН, професор, директор Інституту гуманітарних проблем Національного гірського університету, Дніпропетровськ:

— У можливість раціональної роботи Верховної Ради я не вірю. Все свідчить про те, що новий політичний сезон почнеться зі з’ясування відносин між провідними політичними силами. Адже кожний блок чи партія, передусім, переслідують свої власні цілі. При цьому не потрібно забувати, що попереду президентські вибори і кожна зі сторін виходитиме саме з цієї обставини. Тим часом, конкретних і невідкладних справ у Верховної Ради більш ніж достатньо, наприклад, досі не вирішене бюджетне питання, що не має прецеденту в історії незалежної України. Депутати, як ми пам’ятаємо, пішли у відпустку, не затвердивши поправки, які пропонувалися урядом. За цей час у самій Верховній Раді провели ремонт, поставили нові кнопки для голосування — здавалося б, сідай і працюй, але конструктивна робота навряд чи вийде. Патову ситуацію могли б змінити дострокові парламентські вибори, проте в них ніхто не зацікавлений. Навряд чи потрібно чекати змін і від ухвали Конституційного Суду. По-перше, це усього лише розв’язання питання де-юре, по-друге, воно залежить від позиції Секретаріату Президента і з ним можуть не рахуватися депутати. Гадаю, що свою роботу Верховна Рада почне з обговорення подій у Закавказзі, а опозиція розкритикує Президента, який зайняв прогрузинську позицію. Дискусія напевно вийде за межі парламенту, але в самій Верховній Раді конструктивної роботи, на жаль, як і раніше не буде.

Валерій ДАНИЛЕВСЬКИЙ, політолог, Донецьк:

— Я важаю, що, на жаль, слова Президента про раціональну роботу парламенту в життя не втіляться. Принаймні, найближчим часом: добрими намірами, як відомо, вимощена дорога до пекла, тому нічого хорошого нам сесія Верховної Ради поки не принесе. Тому я більш схильний до критичної оцінки, яку висловив Арсеній Яценюк, який заявив, що, скоріше за все, протистояння в парламенті ще більше загостриться і президентські перегони почнуть вже відбиватися й на роботі парламенту. Конфлікти заглиблюються між усіма політичними силами: події в Грузії, російсько-грузинська війна тільки посилили протиріччя. На мій погляд, Наша Україна — Народна самооборона вимагатиме консолідованої політичної оцінки цих подій, а Партія регіонів вже висловила протилежну думку, і вже на цьому грунті можуть виникнути нові протиріччя.

Що ж до рішення Конституційного Суду, то, на мій погляд, він визнає коаліцію чинною й узагалі визнає конституційність існування парламентської більшості, однак навряд чи це рішення розв’яже всі проблеми Ради. На жаль, ефективність цієї більшості, мабуть, буде така сама, як і до канікул — тобто ніяка. Максимум, на що вона буде здатна — це вмовити опонентів підтримати й проголосувати за якісь свої законопроекти. Отже, в новому політичному сезоні можна чекати лише нових політичних домовленостей. А в іншому я не бачу ніяких перспектив для Верховної Ради, і, на мій погляд, цієї осені наш парламент ще більше нагадуватиме арену політичної боротьби, що загострилася.

Володимир ПРИТУЛА, керівник громадського комітету з моніторингу свободи преси в Криму:

— Звичайно, хотілось би, щоб парламент запрацював раціонально, щоб рішення Конституційного Суду сприяло цій роботі. Але, на жаль, це малоймовірно, оскільки починається нова президентська виборча компанія і вся логіка дій і зусилля політичних сил, усі ресурси будуть спрямовані на це.

На конструктивну роботу залишається лише сподіватися. Але, вірогідніше за все, наші політики знову намагатимуться переформатувати парламентську більшість із залученням блоку Литвина та інших груп політиків. З одного боку, це робитимуть колишні «помаранчеві» сили, з іншого — «біло-сині».

Прогнозувати щось дуже важко, оскільки наша політична еліта малопрогнозована.

днак найгірше, що Україна перебуває в досить складній політичній та економічній ситуації, яка є дуже несприятливою для України, і навіть міжнародна обстановка не вельми сприяє поліпшенню становища України. Тож нині дуже важлива консолідація всіх політичних сил в Україні. А цей розбрат дуже шкодить. Треба зрозуміти, що на кону нинішнього історичного етапу стоїть сама державність України.