Віктор МЕДВЕДЧУК: «Усе залежить не від пропрезидентської позиції як такої, а від її змісту»
Обрання Віктора Медведчука свідчить передусім про успіх фракції СДПУ(о). Причому, враховуючи компактність соціал-демократичної фракції порівняно з немаленькими Рухом і НДП, які не дістали місць у керівництві, успіхом досить значним.
Відзначимо, що досвід роботи ВР попереднього скликання показав: віце-спікери практично не мають реальних важелів управління та впливу. Проте, такий жорсткий торг за ці, здавалося б «номінальні» місця, дає змогу передбачити, що повноваження заступників можуть бути істотно розширені. Цілком вірогідно, що досвідчений юрист В.Медведчук матиме до таких змін найбезпосередніший стосунок: не числом, а вмінням.
Слід відзначити, що кандидатура голови Спілки адвокатів, радника Президента і заступника голови СДПУ(о) фігурувала практично в усіх конфігураціях віце-спікерського «пакету». Вірогідно, однією з причин цього є вміння Віктора Володимировича знаходити спільну мову з різними політичними силами. Не випадково саме цю якість залишатися «своїм» у будь-якій команді вважали головною й ті, хто свого часу говорив про Медведчука, як про найперспективнішого кандидата на пост спікера. Нам здається, що ця властивість характеру заступника голови ВР досить повно відбилась у наведеному нижче інтерв’ю.
— Вікторе Володимировичу, чи можна після обрання керівництва з упевненістю стверджувати, що у ВР є всі передумови для формування лівоцентристської більшості?
— Ні, я не бачу підстав для таких тверджень. Позаяк є сьогодні «Лівий центр» й інформація про те, що до об’єднання СПУ/СелПУ може приєднатися «Громада», але говорити про приєднання до них СДПУ(о) поки що не доводиться. Я не вбачаю нічого спільного між ідеологічною позицією партії і проблемою об’єднання.
— Чи можна в такому випадку говорити загалом про формування сталої парламентської більшості?
— Також ні, й ви це бачите з результатів голосування при виборах керівництва ВР, коли за голову ВР було віддано 232 голоси й 270 — за заступників. Це свідчить про ситуативну більшість, створену для розв’язання певних питань. Думаю, що в майбутньому постійну більшість можуть створити, хоча говорити про це з точки зору реального прогнозування не варто.
— Відразу після обрання керівників ВР (до складу якої не потрапили представники НРУ) Рух заявив про свою опозицію до парламентського керівництва. Враховуючи, що Рух перебував на пропрезидентській позиції, чи зможе фракція перейти від декларативної опозиції до практичної, блокування проходження указів Президента, приміром?
— Якщо відверто, я не хотів би прогнозувати діяльність тієї чи іншої фракції. Так, я чув у ЗМІ заяву Руху про те, що вони перейшли в опозицію до керівництва ВР. Це їхнє право. Як вони будуватимуть роботу з іншими фракціями, у чому реально втілиться в життя їхня опозиційність залежить тільки від фракції Руху. Думаю, що коли політична сила бере на себе відповідальність і заявляє, що вона перебуває в опозиції, то за цими словами повинні йти реальні кроки. Вони, гадаю, можуть бути як реальними, так і умовними.
— Наскільки ефективна указотворча діяльність Л.Кучми у плані реформування економіки з вашої точки зору — як радника Президента з питань податкової політики? І ще: Є.Марчук, даючи оцінку деяким указам Л.Кучми сказав, що «ті, хто готував такі суперечливі нормативні документи, «підставили» Президента...»
— Думаю, що Євген Кирилович не мав на увазі конкретних осіб, позаяк над підготовкою проектів економічних указів працювали, передусім, податкова адміністрація й відповідні служби КМ i АП. Говорити, що цими указами Президента «підставили», я не став би. Загалом кроки, зроблені Президентом у цих указах, я підтримую. Хоча, як юрист, можу сказати: вони, безумовно, мають недоліки. Слід аналізувати детально кожен указ і говорити про те, наскільки він є ефективним засобом для зміни економічної ситуації. Виходячи з досвіду ВР 13-го скликання, можна стверджувати, що саме питання зі сфери податкового регулювання на законодавчому рівні викликали найзапекліші дискусії, а законопроекти, які розглядалися, часом змінювалися до невпізнанності або загалом не приймалися. Тим часом питання наповнення дохідної частини бюджету необхідно вирішувати. Президент змушений був піти на ці кроки. Я далекий від думки, що вони є ідеальними.
— Вікторе Володимировичу, багато депутатів сьогодні стверджують, ніби обрання керівництва ВР підтвердило остаточний розкол коаліції правоцентристських фракцій. Можливо, ми станемо свідками розпаду НДП й переходу частини депутатів в інші фракції, приміром в СДПУ(о). Чи велися переговори з мажоритарниками НДП, котрі вже відкрито висловлюють бажання залишити свою «недієспроможну» фракцію?
— Ми таких переговорів із представниками інших фракцій не ведемо, виходячи з етичних міркувань. Коли в когось із депутатів виникне бажання перейти в СДПУ(о), ми із задоволенням їх приймемо. Можу сказати, що декілька чоловік, котрі є представниками НДП, справді виявили бажання ще до початку роботи ВР працювати в нашій фракції. Але з різних причин вони сьогодні у фракції НДП. В НДП, крім тих, хто пройшов у мажоритарних округах, є члени партії і не думаю, що вони залишать фракцію. Говорити про події радикального характеру — розпад НДП чи стовпотворіння охочих вступити в СДПУ(о) — не маю підстав.
— Як ви вважаєте, чи пошириться патерналістське ставлення Президента до фракції НДП на СДПУ(о), враховуючи можливість зростання її впливу й вашу роботу в керівництві ВР?
— Це питання не до мене, а до Президента. Він формуватиме свою думку про можливості тієї чи іншої фракції та про перспективи спільної роботи самостійно. Та як на мене, Президент не виділяє ту чи іншу фракцію, у нього рівне ставлення до всіх політичних сил, представлених у парламенті. Такою й повинна бути позиція глави держави, на мій погляд.
— Вікторе Володимировичу, ви не вважаєте, що СДПУ(о), виступаючи у блоці правоцентристських сил, зарекомендувала себе як пропрезидентська фракція і дискредитувала себе?
— Ми не вступали ні в які блоки: була лише певна координація спільних дій — договору чи угоди про альянс не було. Стосовно дискредитації — я так не вважаю, позаяк сьогодні стати на шлях реформування нашого суспільства, виходу його з економічної кризи — тобто на позиції, на яких сьогодні стоїть Президент України — не є негативним. Я так вважаю, як народний депутат, і аналогічна позиція в мене як в одного з керівників партії.
— Але партія СДПУ(о) на грудневому з’їзді заявила про свою опозицію до iснуючої влади...
— Про конструктивну опозицію. Це означає, що недоліки, яких більше ніж досить, ми критикуємо, і міркуємо, як сьогодні запропонувати план виходу з економічної, соціальної та політичної кризи. Отже про те, що пропрезидентська позиція — це щось негативне, я не говорив би, і не робитиму цього. Бо все залежить не від пропрезидентської позиції як такої, а від її змісту.
— І що собою представляє цей зміст? Поки що дуже важко з цим розібратися...
— А це ви побачите, коли ми прийдемо безпосередньо до ухвалення законодавчих актів. Тобто коли йтиме обговорення законопроектів у залі, й ми підтримуватимемо одні й заперечуватимемо інші — отоді з’ясується, які ми бачимо виходи з економічної кризи і наскільки вони збігаються з позицією Президента й уряду.
— Якщо уряд раптом матиме інше бачення реформування економіки, чи підтримуватимете ви відставку Кабінету Пустовойтенка?
— Якщо ми будемо вбачати вихід з економічної кризи в одному, а уряд — в іншому, ясна річ, ми не будемо згодні з таким урядом...
— Як ви оцінюєте долю уряду: дедалі виразнішими стають розмови про його неминучу відставку восени?
— Прогнозів тут не може бути. Це питання вже обговорювалось у травні, й ВР своїм рішенням зняла його розгляд на I-й сесії. Чи постане питання про відставку уряду на II-й сесії — залежить від результатів діяльності уряду.
— Які з фракцій зацікавлені у відставці уряду?
— Мені це невідомо.
— Повертаючись до теми обрання заступників голови ВР... Наскільки відповідають дійсності запевнення ряду лідерів фракцій, нібито О.Ткаченко давав «розписки», обіцяючи запропонувати кандидатури заступників із тих, хто за нього голосував? Особисто у вас була така розписка?
— Уперше про це чую. Мені невідомо про будь-які зобов’язання О.Ткаченка стосовно висування кандидатур на посаду заступників голови ВР.
— Як ви вважаєте, партійність спікера може вплинути на хід президентських виборів?
— На сьогоднішній день є заява О.Ткаченка про те, що він не має наміру брати участь у президентських виборах 1999 року. Стосовно партійної позиції — усі керівники ВР — члени політичних партій. Але використати свою посаду в партійних інтересах, особисто для мене, є аморальним і протиправним. Так само, думаю, вважають й О.Ткаченко, й А.Мартинюк. Ми можемо використати свій вплив для обстоювання своїх інтересів — політичних, особистих — тільки за рахунок особистого голосування. Тобто використати свій особистий голос народного депутата України.
— Свого часу один із лідерів «Громади» висловив думку, що Президенту слід побоюватися не стільки конкурента-спікера, скільки лідерів фракцій як суперників у президентській гонці. Ви згодні з таким твердженням?
— Президенту слід не побоюватися, а пам’ятати, що разом із ним у виборчій кампанії 1999 року братимуть участь керівники деяких парламентських фракцій. Як люди, котрі мають політичний авторитет у нашій країні.
— Чи не буде тепер СДПУ(о) змушена підтримувати Л.Кучму на президентських виборах, маючи власного кандидата на цей пост?
— По-перше, наша партія не робила й нічого не робитиме змушено.
По-друге, лише найвищий орган партії — з’їзд — може визначити позицію СДПУ(о) на виборах у жовтні 1999 року.
По-третє, ми сьогодні підтримуємо реформаторські кроки та прагнення глави держави вивести країну з економічної кризи.
По-четверте, твердо переконані: сьогодні необхідно думати не про виборчий марафон, який почнеться лише через рік, а про те, що нині повинен зробити кожний політик, та чи інша політична сила для поліпшення ситуації у країні, підвищення рівня життя, розв’язання соціальних проблем суспільства.
