Віктор Янукович підписав «мовний» закон

Діалог відбувся. Наслідки?

Днями Віктор Янукович зустрічався з українською інтелігенцією, щоб разом обговорити скандальний мовний законопроект. Наразі він перебуває у нього на розгляді. На аудієнцію із главою держави, яка тривала понад дві години, до Криму, в президентську резиденцію у Форосі, прилетіли екс-президент України Леонід Кравчук, ректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка Леонід Губерський, письменник Іван Драч, директор Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України Микола Жулинський, директор Інституту української мови НАН України Павло Гриценко, директор Національного музею Тараса Шевченка Дмитро Стус і ще кілька представників української інтелігенції. Також на зустріч завітали радник Президента України Ганна Герман та міністр культури України Михайло Кулиняк.

У розмові з інтелігенцією Віктор Янукович висловив своє занепокоєння ситуацією, що склалася довкола «мовного» законопроекту, та ініціював створення спеціальної робочої групи при Кабміні, яка системно напрацьовуватиме законодавчі ініціативи щодо застосування мов у країні. Увійти до складу цієї комісії Янукович запросив усіх учасників цієї зустрічі, а також... авторів законопроекту Вадима Колесніченка і Сергія Ківалова.

«Я працюватиму з цією групою, і Кабінет Міністрів працюватиме таким чином, щоб ми у вересні мали можливість прийняти зміни до цього закону», — цитує Віктора Януковича офіційний сайт Президента. Утім, переконати Януковича накласти вето на законопроект Колесніченка — Ківалова інтелігенції, схоже, так і не вдалося.

Якими аргументами учасники зустрічі переконували Віктора Януковича, «День» поцікавився у Миколи Жулинського та Івана Драча.

«Скажу відверто, я мав великі сумніви в доцільності того, чи варто взагалі їхати на цю зустріч і переконувати Президента не підписувати законопроекту «Про засади державної мовної політики, — каже академік Микола ЖУЛИНСЬКИЙ. — Чи варто говорити йому про очевидні речі, що, набувши чинності, закон призведе до дуже серйозних проблем у нашій країні, а потім зрозумів, що потрібно використовувати будь-яку можливість для запропонування позитивного виходу із ситуації, що склалася. А вихід полягає в тому, що в такій редакції на «мовний» закон Президент повинен накласти вето, а натомість ініціювати створення окремого закону про українську мову як державну. Це зробили, наприклад, поляки. У Польщі 1999 року було ухвалено закон «Про польську мову», а вже потім, 2005 року, законодавчо врегулювали особливості функціонування мов етнічних меншин. У них закон передбачає можливість застосування додаткової мови як регіональної в муніципалітетах, де проживає не менше 20% представників певної національної меншини. Це європейська норма. Чому в нас пропонується 10%? У тій самій Росії, на яку дуже орієнтується Партія регіонів, ухвалено федеральний закон «Про державну мову Російської федерації» ще 2005 року. Я наголосив на цьому, а потім виступає Лариса Скорик і заявляє, що нам не потрібно розглядати питання про прийняття закону про державну мову, бо з нас, мовляв, сміятиметься увесь світ. Після цих слів я відчув, що майбутнє «мовного» закону відоме наперед, задовго до зустрічі. У мене склалося враження, що Президент підпише цей законопроект. Він емоційно висловився, що дійсно стурбований «мовною» ситуацією, що шукає виходу з неї, але вихід не в тому, щоб накласти вето на законопроект, а, радше, підписати його і потім внести доповнення. Учасників зустрічі підсолодили «пігулкою» про те, що обов’язково буде ухвалено програму підтримки та розвитку української мови, що буде взято до уваги низку наших пропозицій щодо вдосконалення мовної політики, зокрема, розроблено державну цільову програму повноцінного функціонування мови і навіть створено окремий орган з питань реалізації державної мовної політики. Хоч такий орган в Україні уже існував: коли я був в уряді, то ми його створили ще на початку незалежності України. Він, до речі, непогано функціонував, але потім був ліквідований. В Україні ухвалювали багато необхідних програм щодо захисту мови, але, як завжди, на це не вистачало ні коштів, ні державного контролю за виконанням.

Тобто, з одного боку, припускаю, що Президент підпише «мовний» законопроект, бо його схвалила провладна Партія регіонів. Власне, це й обіцяли регіонали під час минулої передвиборчої кампанії, відповідно, Віктор Янукович ніби змушений виконати обіцяне. З іншого боку, ініційованими заходами і нашою зустріччю він робить реверанс у бік так званих демократичних сил та українських патріотів — мовляв, бачте, я ж пропоную доопрацювати закон, ухвалити програму підтримки української мови, створити спеціальний орган в органах центральної влади, який відстежуватиме державну мовну політику. Президент хоче, щоб зміни до закону були внесені ще цією Верховною Радою. Він запевнив, що говоритиме з усіма політичними силами, представленими в парламенті, щоб вони внесли зміни до закону — і таким чином вселили спокій в Україні».

«ВІРЮ, ЩО ЗНАЙДЕМО МОЖЛИВІСТЬ ПОЛІПШИТИ МОВНУ СИТУАЦІЮ»

Іван ДРАЧ, письменник:

Програма максимум змінити філософію законопроекту. Потрібно відійти від претензій на тотальний перегляд усього «мовного» законодавства, а лише сприяти розширенню офіційного вжитку російської мови та мов інших національних меншин у регіонах, де це суттєво для громадян. У цьому законопроекті варто скоротити загальний перелік областей, де можуть запровадити офіційні регіональні мови, зокрема, шляхом підвищення «регіонального» порогу з 10% до 25—30%. Власне, це практика європейських країн. Однозначно нам потрібно посилити гарантії вживання української мови. Замість принципів «або — або» запровадити принцип «та — та», щоб чиновники паралельно вживали українську та регіональну. Також у ході внесення змін до законопроекту необхідно врахувати, що в межах східних та південних областей, де переважають громадяни, які вважають рідною російську мову, існують менш численні за населенням, але значні за територіальною площею сільські регіони. А там завжди розмовляли українською. Відтак варто передбачити, щоб регіональний статус російської мови по області в цілому не поширювався на органи місцевого самоврядування в селах і районних центрах.

Я пропонував Президентові зберегти чинні нині квоти присутності української мови на телебаченні та радіо, обов’язковості української мови в рекламі. Це слід робити з огляду на те, що російська мова — потужніший засіб комунікації, ніж українська, і, відповідно, ринок саме тому «обиратиме» російську як економічно вигіднішу. Також обов’язковим пунктом державницької політики має бути збереження української мови як основної в системі вищої освіти. Запровадивши у школах вільний вибір мови навчання, можна сподіватися, що українська мова вишів спонукатиме батьків віддавати дітей саме в україномовні школи.

...Ми просили Президента, щоб він не підписував законопроекту, а відклав на доопрацювання. Коли говорити про створену комісію, то очевидно, що автори законопроекту теж повинні бути в її складі. Інакше подальша робота перетворилася б на перетягування каната. Ми робили би одне, а вони — інше. А так, коли зберемося на розмову з цими скандальними людьми, можна буде швидше до чогось домовитися. Загалом у мене склалося оптимістичне враження від зустрічі. Вірю, що знайдемо можливість поліпшити «мовну» ситуацію в Україні.

Р.S. Учора, коли верстався номер, стало відомо, що Президент України Віктор Янукович підписав Закон №5029-VI «Про засади державної мовної політики».