«Я відмовляюся залишатися вашим колегою»,—

Очевидно, все-таки правильно кажуть: влада псує людей. Якщо ви, Леоніде Даниловичу, і не помітили цього за собою, то безліч людей, з якими я спілкуюся майже щодня, маючи такі фахові обов'язки, відкрито кажуть: Президент України більше зайнятий макіяжем власного іміджу, аніж життєвими проблемами пересічних потенційних виборців. І не вірте, будь ласка, Леоніде Даниловичу, тим доповідачам із Донбасу, які обіцяють внести вас на руках у президентське крісло на другий термін. У Донецькій області ви втратите набагато більше голосів, аніж отримаєте їх на свою підтримку. Не буду голосувати за вашу кандидатуру і я. І ось чому.

Десь у травні нинішнього року я отримав інформацію про те, що заступник губернатора Донецької області Сергій Третьяков затіяв аферу з легковими автомобілями. Інформація, як з'ясувалося пізніше, виявилася достовірною і спочатку викликала зацікавлення: як зміг «непрацюючий» (дивіться на комп'ютерну копію міліцейського документа) Сергій Третьяков купити два автомобілі, що дорого коштують, зареєструвати їх у Харцизькому МРЕО ДАІ Донецької області за один день? Звідки в «непрацюючого» заступника губернатора такі величезні гроші, і як йому вдалося обвести навколо пальця фіскальні органи та митників? Адже обидві машини доставлено через кордон: одна з Еміратів, а друга з Росії. Ураховуючи вимоги закону під час «розмитнювання» автомобілів, недешеву доставку однієї легкової машини в контейнері з далеких Еміратів, неважко підрахувати, що загальна сума придбаного до снаги навіть окладовi заступника губернатора області.

Я знаю Третьякова давно, майже десять років. Епізодично навколо імені цієї людини обов'язково спалахують скандали. Останній із них стався зовсім недавно, коли журналісти місцевих газет озвучили інформацію про те, що С. Третьяков змушує міського голову Харцизька сплатити з місцевого бюджету витрати на харчування команди екс-прем'єра уряду П. Лазаренка, що офіційно відвідав два роки тому Харцизький трубний завод. За добу перебування в місті команда нині каліфорнійського в'язня П.Лазаренка нібито проїла і пропила більш як десять тисяч гривень, із чим i досi не хоче погодитися міський голова Анатолій Ігнатенко.

Газета «Жизнь», співробітником якої я поки що залишаюся, не вплутувалася в те горезвiсне з'ясовування стосункiв, оскільки видання є офіційним органом облради і держадміністрації, і на критику начальства в нас накладено суворе вето — ось така демократія. Розумієте, Леоніде Даниловичу? Однак і залишити без уваги операції С. Третьякова з іномарками я не зміг: моя приватна заява із проханням розібратися пішла в Генеральну прокуратуру, а там, очевидно, не вважали за потрібне серйозно вивчити інформацію і відфутболили її в обласну прокуратуру Донецька. Відома схема з вашої, Леоніде Даниловичу, мовчазної згоди або внаслідок бездіяльності спрацювала чітко: підозрюваному в контрабанді і недекларуванні прибутків С.Третьякову звичайно ж допомагають вийти сухим із води і цього разу. Проте мені відомо, що в операції з автомобілями брали участь троє людей: С.Третьяков, колишній, а нині покійний харцизький прокурор Євген К. (він недавно розбився в автомобілі у стані, скажімо, не зовсім тверезому) і директор Харцизького Міськводоканалу Анатолій Єнін. Оскільки колишній прокурор уже не відповість за свої дії, С.Третьяков безпардонно і нахабно валить усю провину за контрабандне провезення великої суми валюти через кордон на загиблого, виставляючи його в ролі такого собі «багатенького Буратіно», щедрого на допомогу ближньому, а також виставляючи його людиною, для якої державний кордон завжди залишався прозорим. Це нахабна брехня, як і твердження в документі, що С.Третьяков «не працює», розрахована на наївних простачків, але ніяк не на серйозних правоохоронців.

У Донецькій обласній прокуратурі справу про сумнозвісні машини доручено розслідувати В'ячеславу Павлову. У мене немає підстав не довіряти цьому фахівцеві, але я чудово розумію його можливості: працює ж він, за великим рахунком, під «ковпаком» голови облради та губернатора в одній особі Віктора Януковича, який навряд чи захоче «здати» свого заступника С. Третьякова, дуже потрібного йому, а напевно і вам, Леоніде Даниловичу, на громадському посту ще й лідера обласної організації НДП. А з такими, з дозволу сказати, лідерами мені не по дорозі, оскільки їхні дії повинні більше цікавити Генеральну прокуратуру і Комітет із питань законодавчого забезпечення, правоохоронної діяльності і боротьби з організованою злочинністю та корупцією Верховної Ради України. Ви ж, Леоніде Даниловичу, як гарант і моїх конституційних прав не в змозі забезпечити їх дотримання. Інакше ви б не допустили сумісництво В.Януковичем двох посад: голови облради і губернатора, що суперечить Основному закону. І це не тільки моє переконання, тисячі людей на Донбасі дивуються та обурюються із приводу манкірування високими посадами на догоду потенційним голосам на майбутніх президентських виборах.

Верховна влада, як відомо, сильна своїм оточенням. У всі часи славу королеві робила челядь. Мені не подобається, Леоніде Даниловичу, ваше оточення в особі мого донецького начальства, і, напевно, цей відкритий лист вам стане лебединою піснею в моїй службі при обласній держадміністрації: ні губернатор, ні його заступники не потерплять, щоб сміття виносили з їхньої білокам'яної хати. Оскільки вже тепер мене «пресують», за словами мого головного редактора, і губернатор, і його заступник С.Третьяков. Слів немає, неприємно, але істина дорожча. Ось чому я не буду голосувати на вашу кандидатуру, Леоніде Даниловичу. За час вашого президентства на Донбасі аж ніяк не додалося демократичних інститутів хоч би у вигляді нормальних взаємовідносин між можновладцями і працівниками засобів масової інформації, зобов'язаними бути в опозиції до будь-якої влади. Без цього неможливий прогрес ні в політиці, ні в економіці будь-якої держави. Тому я публічно повертаю вам візитну картку із зворушливим написом, зробленим вами більш ніж п'ять років тому, якою я так і не скористався. І відмовляюся бути вашим колегою в загальному оточенні людей, про яких я розказав вище. Олександр ПОДОЛЯН, власний кореспондент газети «Жизнь», Донецьк

Про автора. У журналістиці майже 30 років. Починав роботу в газеті «Комсомолець Запоріжжя». Працював на Крайній Півночі. На Донбасі понад 20 років. У газеті «Комсомолец Донбасса», потiм в «Жизни» — із часів створення газети, тобто з 1991 року. Член Спілки журналістів України приблизно років із 20.