Як передбачити дії Росії?

Нещодавно один із експертів «Дня», колишній завідувач відділу політичних стратегій Національного інституту стратегічних досліджень Максим Розумний очолив Центр досліджень проблем Російської Федерації. Нагадаємо, даний центр було утворено Указом Президента України ще в жовтні 2015 року.

Тож яка мета та напрямки роботи даного Центру? В якому напрямку рухається путінська Росія? Як має діяти Україна? Про все це «День» поспілкувався із Максимом РОЗУМНИМ:

- Події останнього часу показали, що ми повинні краще розуміти Росію, її політику, наміри, стратегію. Для цього її потрібно вивчати, знати внутрішньоросійські реалії, її зовнішньополітичну діяльність на різних напрямках. На цій основі моделювати, прогнозувати і виробляти найбільш ефективну політику стосовно РФ в різних сферах взаємодії, починаючи з конфліктних сфер, закінчуючи тими, у яких є потенціал іншого формату відносин, можливості співіснування з Росією.

Поки ми знайшли 10 людей і маємо розпочати роботу: визначити поле, методи досліджень, способи реалізації результатів, співпраці з різними органами влади, в першу чергу із Президентом і його підвідомчими службами – АП, РНБО. Проблематика Росії дуже широка і велика, тому, залежно від того, як вона розгортатиметься і як складатиметься ситуація, наш Центр еволюціонуватиме.

Зараз Центр існує у складі Національного інституту стратегічних досліджень. Це виправдано з організаційної та інтелектуально-пошукової точок зору, оскільки сьогодні в НІСД зібраний серйозний дослідницький потенціал, налагоджено міжгалузеву взаємодію між дослідниками оборонної, інформаційної політики, економіки, внутрішньополітичних процесів. Оскільки у Центрі планується міждисциплінарний підхід, то Інститут для нього є зручним і плідним середовищем.

- Чи не запізно створюється Центр? Оскільки російська агресія продовжується вже 2 роки.

- В період підготовки агресії не випадково були ліквідовані державні інститути, які займалися подібною проблематикою – Інститут міжнародної безпеки, який виростав із Інституту українсько-російських відносин. Фактично ми відновлюємо ту дослідницьку структуру, яка створювалась і формувалася в Україні.

- Тож як би ви охарактеризували сьогоднішню траєкторію розвитку Росії?

- Сьогодні Росія входить в період внутрішньої кризи – соціально-економічної, політичної, ідеологічної, світоглядної, технологічної. Але вона підготовлена, із певними стратегічними напрацюваннями, метою яких є збереження при владі нинішньої владної корпорації. Операція «русская весна», нове позиціонування Росії, означене у 2007 році у «мюнхенській промові» як «нове протистояння з Заходом», нові претензії РФ на геополітичну суб’єктність «особливого зразка» - це частина даного антикризового плану, який реалізовується з 2012-2013 рр.

Слід очікувати консервацію наявного політичного режиму, світоглядних установок, форм господарювання у Росії. У російської еліти є надія, що західна цивілізація, і насамперед ЄС, зазнаватимуть більших руйнувань і уражень кризами, ніж РФ, яка переходить у стан облоги і консервації. Її стратегія – у провокуванні і формуванні хаосу, кризових ситуації по периметру і в зоні власних національних інтересів на пострадянському просторі і в ЄС. На цьому тлі і відбувається консолідація правлячого режиму і збереження ресурсного потенціалу. На цю стратегію Україна має реагувати найближчим часом.

- На скільки вистачить «запасу міцності» РФ, зважаючи на міжнародну ізоляцію, зниження цін на нафту та санкції?

- Насправді, «запасу міцності» може вистачити надовго у зв’язку зі швидкістю і динамікою сучасних процесів, перехідним періодом «шоку» від дій РФ, який відчуває протягом останніх 2 років Захід і який розтягнеться на найближчі кілька років.

«Запас міцності» обумовлений багатьма чинниками. По-перше, закриті режими інакше реагують на соціально-економічні проблеми, ніж відкриті демократичні ліберальні системи. Будь-який авторитарний режим – від Муаммара Каддафі до Кім Чен Ина – для світоглядних і політичних аспектів його функціонування соціально-економічні труднощі не справляють детерміністичний вплив. За допомогою ЗМІ можна управляти країною, в якій стає гірше жити. Тим більше, що РФ в період правління Путіна виробила доволі гнучкі і сучасні методи управління громадською думкою і суспільними настроями.

Основний аспект цієї міцності – легітимність влади, яка є доволі значною в РФ. Без великих потрясінь, війни і переворотів цей запас може бути достатнім, щоб пережити кризовий період у середньостроковій перспективі.

- А як щодо більш ліберального крила російських еліт, які цивілізовано та вигідно для себе співіснували із Заходом?

- Якщо говорити про еліти, які мають у розпорядженні ресурс, сконцентрований режимом Путіна, то вони мають кагебістсько-кримінальне походження. Для них нормальна взаємодія із Заходом не є значною цінністю. Є частина підприємницької еліти, ліберальної інтелігенції, але вона має все менше причетності до розподілу основних ресурсів.

Але дана взаємодія в якихось аспектах неминуче буде відновлена найближчим часом – на це вказують багато чинників навіть навколо врегулювання кризи на Донбасі та анексії Криму. Якщо спеціально не стимулювати європейські еліти щодо адекватної оцінки російської агресії, вони дуже швидко еволюціонують до визнання права Росії та еліт функціонувати й надалі у тому ж стилі.

- Тож як має діяти Україна? Вочевидь, будучи пасивними та реактивними, ми не дочекаємось падіння путінського режиму.

- В нинішній ситуації скоріше Росія чекає виснаження України – у неї для цього набагато більше підстав. РФ входила у кризовий період із усвідомленням своїх інтересів і процесів, які відбуваються. А Україна входила у «коматозному стані», без усвідомлення, стратегії і управління. Ми в значному мірі залишаємося у цьому стані. Набуття суб’єктності і стратегічності у нас відбувається досить складно.

У нас немає жодної альтернативи західному вектору – ми маємо приєднатися до західної цивілізації за будь-яку ціну. Будь-яке повернення у статус невизначеності, «сіру зону», означатиме серйозні втрати, бо Україна повністю маргіналізується. Потрібно використати шанс на партнерство із Заходом, стати його частиною, засвоївши відповідні соціальні, політичні і економічні стандарти. І лише в цій іпостасі взаємодіяти із Росією на нових засадах.