Як утиснути коаліцію у новий формат?

Політична криза, до якої вкотре призвели українські політики, не узгодивши реальний стан справ у країні, власні можливості, амбіції та забаганки, досі не розв’язана. Попри бажання Президента сформувати уряд вже 29 березня, із цим, як і багатьма іншими планами «покращення», парламентарі прострочили. В результаті перемовин у стінах парламенту у вівторок народні депутати так і не змогли домовитись з приводу нової більшості у Верховній Раді. Тож наступна дата - четвер, 31 березня, коли планується голосування за нового прем’єр-міністра.

Причиною ж того, що політики вкотре забарилися, знов є проблема розміру амбіцій політичних сил та небажання знаходити консенсус у складних умовах. Проблемою є й те, що на сьогодні кілька суб’єктів парламенту бажають позачергових парламентських виборів - «Самопоміч», «Батьківщина» і «Опоблок».

Проте на сьогодні у владних колах розглядається кілька варіантів коаліції, основою яких є союз «Блоку Петра Порошенка» та «Народного фронту», сумарна кількість депутатів яких складає 216 депутатів. А у кулуарах вже як про даність говорять, що новий уряд очолить Володимир Гройсман, який мріяв про прем’єрство після парламентських виборів, але другий результат «Блоку Петра Порошенка» зруйнував його надії. Та, щоб це втілити, потрібно практично сформувати нову коаліцію. Тож варіант №1 - набрати мінімальну необхідну кількість із 226 депутатів за допомогою союзу БПП, НФ та позафракційних парламентарів. У підтвердження цього вчора у пресі повідомили, що народний депутат Ірина Суслова погодилася увійти до складу «Блоку Петра Порошенка». Також було поширено чутки, що того ж вдалося досягти із Павлом Кишкарем і ведуться перемовини про вхід у БПП із Ганною Гопко. Проте Гопко спростувала інформацію про себе: «Не вступаю в жодну фракцію... Позафракційна».

Так чи інакше, на Банковій вже традиційно розписали владну «шахматку» можливого нового Кабміну, яка з’явилася у ЗМІ. На посаду першого віце-прем’єра розглядається голова АП Борис Ложкін або його заступник Віталій Ковальчук, віце-прем’єра з гуманітарних питань - нинішній міністр соціальної політики Павло Розенко. Сам же Мінсоцполітики планують віддати соратнику Володимира Гройсмана за його мерства у Вінниці Андрію Реві. До речі, міністром Кабміну пропонують зробити Володимира Слишинського, який також був заступником Гройсмана у Вінниці, а нині  виконує обов’язки керівника апарату Верховної Ради.

Віце-прем’єрство з євроінтеграції записали за колишнім директором організації «Ялтинська європейська стратегія» олігарха Віктора Пінчука та заступником голови комітету у закордонних справах Іванною Климпуш-Цинцадзе. Віце-прем’єром з регіонального розвитку залишається Геннадій Зубко, міністром АПК має стати нинішній голова профільного комітету Тарас Кутовий. Мінфін пропонують віддати колишньому віце-прем’єру Словаччини Івану Міклошу (проте він, на відміну від завзятих грузинів та литовців, не готовий відмовлятися від словацького громадянства). На Міністерство енергетики претендують кілька кандидатів - Володимир Демчишин, Ігор Насалик та нинішній заступник міністра економіки Юлія Ковалів (колишній менеджер холдингу UMH Group Сергія Курченка). Міністерство інформації продовжить очолювати Юрій Стець, який неодноразово «йшов у відставку» та заявляв про те, що міністерство виконало свої обов’язки. У Міністерство культури планують повернути «голос Майдану» Євгена Нищука. Державну фіскальну службу пропонують очолити депутату від БПП Ніні Южаніній.

Що ж до представництва «Народного фронту», то попри те, що Яценюк йде у відставку (хоча і висловився, що не покине посаду до голосування за новий уряд), за фракцією залишається МВС (Арсен Аваков) та Міністерство юстиції (Павло Петренко). Також пропонується замінити діючого міністра освіти Сергія Квіта на представника НФ, голову Комітету з питань науки і освіти Лілію Гриневич.

Керівництво ж парламенту планують передати Андрію Парубію, а посаду першого віце-спікера - голові Комітету з питань європейської інтеграції Ірині Геращенко.

Цікаво, що у даній «шахматці» Міністерство екології і природних ресурсів знов планують віддати фракції «Батьківщина», яка вже делегувала скандального Ігоря Шевченка. В той же час із «Батьківщиною» досі продовжуються перемовини про коаліцію, оскільки її лідер Юлія Тимошенко висунула свої вимоги щодо участі: прийняти 18 законопроектів, серед яких зниження ренти на газ, мораторій на продаж сільськогосподарської землі до 2020 року, створення тимчасової слідчої комісії з перевірки обґрунтованості підвищення тарифів житлово-комунального господарства. Тимошенко також заявила, що «Батьківщина» не претендує на жодні посаді в уряді. «Ми будемо перевіряти кожну кандидатуру, яка йде на посади міністрів, на будь-які інші посади, і будемо публічно заявляти, чи є зв'язок з кланами у цього чергового чиновника або міністра чи немає», - зазначила вона.

Також у ЗМІ лунає інформація про те, що «Батьківщина» може отримати посаду віце-спікера Ради, на яку претендує вкрай непублічний нинішній голова Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Андрій Кожем’якін

Що ж до коаліційних перемовин із «Радикальною партією», то публічно за свою участь фракція вимагала відмови від надання «особливого статусу» Донбасу та відмови від підвищення пенсійного віку. Проте, як повідомляють у ЗМІ, непублічна умова була більш приземленою - посада спікера для Олега Ляшка. А щоб вимоги звучали більш переконливо, РПЛ остаточно - вже юридично - вийшла із коаліції «Європейська Україна», відкликавши свої голоси під угодою.

Останній член колишньої коаліції - фракція «Самопоміч» остаточно відмовилася брати участь у новій парламентській більшості та підтримувати уряд Гройсмана. «У зв'язку з тим, що ніхто не збирається говорити про серйозні реформи в Україні, зокрема про закон про пропорційні вибори за відкритими списками, ніхто сьогодні не збирається говорити, що треба обрати нову ЦВК і Генерального прокурора, ми не бачимо можливості повернутися в коаліцію взагалі», - цитують ЗМІ голову фракції Олега Березюка.

Тож яка перспектива у нового формату коаліції? Які помилки допускаються політиками під час її формування? Коментує «Дню» політолог, директор соціологічної служби «Український барометр» Віктор НЕБОЖЕНКО:

- З технологічної точки зору при формуванні нової коаліції та уряду робляться дуже великі помилки. В усьому світі в парламентських республіках в очільника Кабміну та голови парламенту у роботі повністю протилежні завдання, незалежно від їхньої політичної приналежності. Голова уряду має спиратися на консолідовану та зрозумілу парламентську коаліцію і зацікавлений у солідарності, щоб ця коаліція підтримувала його законопроекти. А голова парламенту зацікавлений у конфлікті між різними групами, щоб постійно маневрувати, оскільки саме це дає можливість йому проводити голосування. Тому Володимир Гройсман на посаді голови Верховної Ради мав завдання стравлювати політичні сили і мати певний результат при голосуванні. Так він і робив - то висував законопроекти, які були вигідні «Опоблоку», і голосував із залишками урядової більшості, то об’єднував урядову більшість тощо. Але на посаді прем’єра він матиме інше завдання, тому він опиниться у ситуації, коли не матиме власної коаліції і власної групи, тому що депутати пам’ятатимуть, як він їх стикав лобами. Над ним почнуть знущатися лідери БПП - Луценко, Березенко, Кононенко - хлопці, які спробували владу та гроші. Президент пообіцяв «гасити» ці конфлікти, але так не буде, оскільки депутатам потрібно голосувати.

По-друге, у нас чотири гілки влади: президентська - на чолі з Петром Порошенком, парламент, уряд та олігархічна влада - це 10-15 людей, велика сила яких не включена до Конституції, але ми не можемо робити вигляд, що це їх не стосується. Олігархи теж шукають собі місце за нової конфігурації влади, і те, що вони впливають на усі перемовини, є ще однією помилкою формування уряду. Тож через те, що у нас група олігархів впливає на українську політику, жоден результат урядових перемовин не буде сприятливим для України. Класичний приклад - злет та падіння Міхеїла Саакашвілі, який стикнувся і отримав конфлікт із олігархами, тому Президент не може йому допомогти. Тому ми приречені на невдале рішення, ким би не був новий прем’єр.

По-третє, деякі суб’єкти можливої коаліції хочуть парламентських виборів, як «Батьківщина» і «Радикальна партія», у яких зараз покращились рейтинги. Їм дуже вигідно виходити на рівень популізму, проводити передвиборчі кампанії, а не голосувати у парламенті.

Президенту потрібна коаліція як конституційний акт, оскільки вона має підписати угоду, щоб не проводити позачергові вибори, але йому не потрібно, щоб вона голосувала - він проводитиме закони завдяки технічній «ширці» із «Опоблоком». Він зробив уже два великих подарунки Кремлю та ОБ - віддав їхнім людям виграш в Одесі і Кривому Розі. Таким чином Порошенко зробив все, щоб їх заспокоїти. Більше того, ставилося питання про передачу української окупованої території у персональне управління Бойка і Ахметова - після цього «Опоблок» голосуватиме на будь-яке прохання Президента. Тож сьогодні основна проблема для Петра Порошенка - як зняти Яценюка.

Новій коаліції і уряду я прогнозую максимум півроку роботи. «Народний фронт», втративши свого прем’єра Яценюка, робитиме все, щоб коаліція не працювала. Вони намагатимуться повернути свої позиції і свого прем’єра. Але у Президента вже є голоси «Опоблоку».