Як військовим самим себе прогодувати?

Кожна армія має свій маркетинг. У зарубіжних арміях (стабільних і забезпечених державою) маркетингова діяльність зводиться, в основному, до реклами, яка привертає увагу громадськості до проблем армії, а також з метою комплектування її лав гідним поповненням. З цією метою створюються спеціалізовані маркетингові підрозділи для зв’язку з громадськістю і т.п.

У наших жорстких і скрутних умовах (пов’язаних з перехідним політико-економічним станом суспільства і становленням ринкових відносин), маркетинг у армії набуває іншого змісту і форм. На перше місце виходить позиція виживання, розрахована на довгий період. Фінансові можливості держави обмежені. Держава не спроможна забезпечити життєдіяльність армії у всіх напрямках на сто відсотків. Зараз якщо армія хоче допомогти державі і народу її утримувати і забезпечувати, повинна не чекати, а діяти. Армія має можливості бути не тільки «замовником», а й «постачальником» комплексу виробництв і послуг цивільним організаціям і приватним особам. Отже, розглянемо кілька позицій.

Візьмемо, наприклад, можливості штатного ПМХ (пересувного механізованого хлібозаводу), який є у дивізії, і зробимо деякі розрахунки. 4 печі (ПМХ) здатні протягом доби «видати на-гора» до 12 тонн житнього хліба і до 87 тонн білого. Проведемо розрахунок по випіканню житнього хліба. У перерахунку на кількість хлібин (з урахуванням того, що одна армійська хлібина важить 1,7 кг) виходить 7058 штук. У перекладі на цивільні комерційні мірки (вага хлібини коливається від 600 г до 1 кг; для розрахунку візьмемо середню вагу 800 г). Виходить приблизно 15 000 хлібин. Загальна вартість випеченого за добу хліба становитиме 12 000 гривень. Якщо піч працюватиме на місяць 25 календарних днів (з урахуванням вихідних, ремонту, профілактики печей), то вийде прибуток — 300 000 гривень. Помножимо цю цифру на 12 місяців у році, одержимо 3 600 000 гривень. Підрахуємо приблизні витрати по основних показниках: 1) вартість житнього борошна; 2) вартість дизпального (печі працюють від двох електростанцій, які використовують дизпальне); 3) оплата праці фахівців; 4) транспортні й амортизаційні витрати. Амортизаційні витрати складуть на рік — 1 614 000 гривень. Прибуток становитиме (3 600 000 — 1 614 000) = 1 986 000 гривень або майже 0,5 млн. доларів. Так, необхідна сміливість і якоюсь мірою комерційний ризик, щоб розконсервувати ПХМ і розпочати справу. Але якщо врахувати те, що армія в мирний час витрачає великі кошти на закупівлю хліба у цивільних хлібопекарнях, то вигода вийде велика. Маючи на увазі те положення, що більшість військових частин у мирний час кадрованого складу, випеченого хлібау буде достатньо і для забезпечення внутрішніх потреб, і для комерційної діяльності.

Не можна нехтувати й соціально-економічним аспектом. З’являються сотні нових робочих місць (обслуга ПХМ, хлібні магазини, точки, ятки тощо), безробітні дружини, діти офіцерів і прапорщиків отримають можливість працювати, що, безумовно, зміцнить сімейний бюджет військовослужбовців і морально-психологічний клімат у військових колективах. З’являться реальні можливості допомогти власним ветеранам війни, учасникам бойових дій, чорнобильцям (продаж хлібних виробів цим категоріям за зниженими цінами тощо). А в майбутньому військове шефство над будинками сиріт, інвалідів, людей похилого віку підніме суспільний імідж армії на нову висоту. Армія не тільки отримуватиме, а й даватиме.

Ми розглянули тільки один вид запропонованої комерційної діяльності, а їх десятки. На наш погляд, доцільними видами (суб’єктами) комерційної діяльності можуть стати: здача в оренду автогаражів і автопарків, транспортні перевезення; здача в оренду техніки (кранів, бульдозерів, автомашин, землерийних машин тощо); створення ремонтно-обслуговуючих майстерень (для автотранспорту); можливості підсобних господарств (особливо свинарників і комплексів великої рогатої худоби), спеціалізовані магазини по продажу вживаного військового і супутнього асортименту; робота кафе (і для цивільних осіб); можливості медичних установ (платне обслуговування цивільного населення); оренда порожніх будівель і приміщень; оренда тирів (навчання і проведення стрільб для зацікавлених організацій); робота автокласів (навчання водінню цивільних осіб); робота клубів (кіно, відеозали, художні секції); робота спортивних залів (оренда, секції); оренда їдалень (наприклад, у вечірній час, у якості кафе або приміщень для проведення заходів); послуги друкарень, консалтингові послуги хімічної, інженерної, фінансової служб; можливості соціально-психологічних служб (тестування, психодіагностика, аутотренінг); послуги майстерень по ремонту і пошиттю одягу і взуття тощо. Хотілося б підкреслити й те важливе положення, що всі структури перебуватимуть на територіях, які охороняються, що відіграє важливу роль у наш час.

Для вирішення цих нагальних завдань необхідна правова база: спеціальні накази, положення, інструкції, розпорядження МО, начальника тилу й озброєння армії, які дозволяють, регламентують, розширюють, стимулюють і гарантують проведення відповідної комерційної діяльності. Причому це має бути саме блок наказів, що враховують всі можливості, варіанти та дії. Якщо не буде довершеного блоку, а між наказами будуть часові рамки, справжнього діла не буде. Все буде знову у «режимі очікування». Це по-перше. По-друге, треба створити певну структуру маркетингової служби армії. Ієрархія має бути чіткою від МО до батальйону включно. По-третє, якщо всю комерційну діяльність покласти на і так переобтяжені плечі нині діючих працівників тилу, то діло загине у зародку. Їм потрібні помічники — фахівці, котрі знають ринкові відносини. Такими помічниками — військовими маркетологами можуть, повною мірою, стати випускники факультету тилу Одеського інституту Сухопутних військ. Це на перших порах. А далі можна в структуру цього учбового закладу (факультету тилу) нарівні з відділеннями ПММ, продовольства, речовиків, створити учбову групу, що готує військових маркетологів. По-четверте, питання маркетингової діяльності треба органічно включати в перспективне, у річне планування економічної та господарчої діяльності, а також в поточне планування військових частин і підрозділів. По-п’яте, комерційній діяльності надати статус малого бізнесу, і не обкладати її податками два-три роки, дати правові можливості отримання кредитів у комерційних банках. А найправильніше, для цього треба створити свій власний комерційний банк Міністерства оборони для цих цілей. По-щосте, переглянути положення Конституції України і закону «Про підприємницьку діяльність», які забороняють військовослужбовцям займатися підприємницькою діяльністю. По-сьоме, комерційну діяльність розглядати як основну базу для запровадження в армії альтернативної служби.

Створення маркетингової служби — це стратегія виживання армії. А.Чандлер визначив, що «стратегія визначає структуру». Йде реформування армії, ламаються старі стереотипи і догми, в тому числі й структури, створюються нові альтернативні перспективи. Організація, яка не перебудовується, не шукає шляхи виживання, або вмирає, або повільно загниває, навіть при відповідному фінансовому підживленні держави. Опоненти скажуть: це марення, грошей не вистачає навіть на зарплатню військовослужбовцям і службовцям армії. Тому-то і не вистачає, що гроші треба не чекати чи «вибивати», а вчитися заробляти їх самостійно. У зв’язку з цим незрозуміле положення Міністерства оборони про те, що народному господарству України передається близько 300 військових містечок (12 відсотків наявної інфраструктури). Постає запитання, чому передається, а не продається? Невже армія України має все необхідне? У цьому полягає одна з головних причин того, що МО не має грошей.

Організація комерційної діяльності в армії — це не дурниця. Навіть найбільш респектабельні армії світу переходять на цей шлях. Міністр оборони США У.Коен оголосив, що з 1998 року розпочинається радикальна програма з реформування військового відомства. Кардинальна програма полягає в пристосуванні міністерства оборони до ринкових умов, максимальна комерціалізація його діяльності. У її основі лежить конкуренція між державним і приватним сектором по забезпеченню збройних сил. Протягом останніх років Пентагону вдалося заощадити близько $1,5 млрд. на рік завдяки використанню розумної конкуренції. Тільки 1997 фінансового року міністерство оборони організувало конкурс по 3400 позиціях військового призначення. Це сприяло більш аніж десятиразовому збільшенню робіт у військовій області порівняно з 1996 роком. Окрім того, до 1999 року міністерство оборони після проведення конкурсу має намір віддати на відкуп приватному сектору частину своїх функцій, таких як проведення виплат цивільним службовцям і відставникам, надання різних послуг особовому складу, розпродаж надлишків майна із національних резервних запасів, управління майном, яке здається у наймання, лабораторні тести на наявність наркотичних препаратів, організація ремонту й обслуговування своїх складів тощо. А до 1 січня 2000 року військове відомство передає приватним інвесторам усі системи електро- і водопостачання військових об’єктів, а також подачі у них природного газу. Такий підхід дає якісніший результат у сфері національної оборони. Коли грань між цивільними і військовими структурами, особливо в сфері забезпечення, стає майже непомітною, це набагато спрощує мобілізацію всього організму країни на боротьбу з будь-якою загрозою її національній безпеці.

У популярній книзі «Економікс» американських економістів Макконнела К.Р. і Брю С.Л є, на наш погляд, важлива позиція, що стосується проблем, піднятих у нинішній статті. Вони пишуть, для того щоб добитися змін, необхідний серйозний зсув у мисленні людей, їхній поведінці і діях. Звільнення від старих звичаїв і традицій є основною передумовою економічного розвитку. Найважливіший і такий, що менш за все піддається кількісній оцінці, чинник економічного прогресу — це прагнення до розвитку, відмова від старого стереотипного мислення і праця, спрямована на впровадження нового. А що може бути значніше за натхненну працю, спрямовану на забезпечення дійсної безпеки Батьківщини?

№196 14.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»