Як змінився Ющенко

Криза минула — поки. Протягом кількох годин Україна перебувала на грані громадянської війни, але прем’єру й Президенту все-таки вдалося домовитися про дату проведення дострокових виборів. Вони призначені на 30 вересня. Питання в тому, чи буде дотримана ця домовленість. В Україні, схоже, можливе все. Тому парламент може знову засідати — незважаючи на те, що на початку квітня Президент Віктор Ющенко блискавично підписав Указ про його розпуск. Домовленість між Ющенком і його суперником Віктором Януковичем повинна ознаменувати закінчення розбіжностей, що продовжувалися кілька тижнів, в яких уже важко було відрізнити опереткові пристрасті від реальної загрози.

Здивування викликає та безпорадність, з якою ЄС поглядав на те, що відбувається в країні. Це може бути пов’язане з тим, що Брюссель позбавився партнера з переговорів. Оскільки досі для Заходу Україна була поділена на дві частини: одна втілювала добро, інша — зло. З одного боку стояв Ющенко, демократ і герой помаранчевої революції, з іншого — Віктор Янукович, друг олігархів і васал Кремля.

НЕ ПОВАЖАЮЧИ ЗАКОНІВ ДЕМОКРАТІЇ

Ця картина безслідно зникла. Президент поводився під час цього конфлікту як автократ. Не враховуючи фундаментальних законів демократії й принципу розділення влади, він розпустив парламент, чинив тиск на Конституційний Суд, звільнив з посади генерального прокурора й спробував — зовсім, як якийсь путчист — узяти в свої руки командування внутрішніми військами.

За кілька останніх тижнів сумнівні рішення слідували одне за одним, і навіть останнім прихильникам Ющенка на Заході стало очевидно, що колишній втілювач надій заради збереження власної влади не завжди поводиться як кристально чистий демократ. Хоч ознаки цього виявлялися вже в останні роки.

ПРАВО Й МОРАЛЬ НЕ ОСОБЛИВО ВАЖЛИВІ

Конфлікт з його колишньою соратницею Юлією Тимошенко поблажливо пояснювався недостатньою демократичною зрілістю дійових осіб. Після мирної революції 2004 року «помаранчевий табір» виграв вибори, однак обидва переможці вплутувалися в жорстоку боротьбу за владу до останньої краплі крові. Щоб відсторонити від влади Тимошенко, Ющенко — на жах Заходу — допоміг своєму ненависному супернику Віктору Януковичу отримати прем’єрське крісло. І в щоденній політиці Президент не дуже турбувався про право й мораль, якщо це обіцяло йому вигоду. Для забезпечення газових і нафтових потоків, він мав справу з сумнівними підставними фірмами, зв’язки яких із Росією залишалися в тіні. І в його найближчому оточенні постійно з’являються персони, яким у внутрішньослужбових доповідях приписуються зв’язки з мафією.

І незважаючи на це, під час призначених на вересень виборів Захід повинен буде знову зробити ставки на Президента Ющенка. Прем’єр Янукович хоч і підтримував в останні роки обережне зближення з Заходом, однак ця позиція витікає не з його політичних переконань. Глава уряду й тісно пов’язані з ним олігархи з проросійського Сходу країни хочуть передусім отримати доступ до найбільших ринків збуту на Заході. Виходить, що Віктор Янукович, який вважає себе прозахідним, є все ж кращим вибором.