Яка альтернатива «олігархічному клубу»?

Експерта Інституту Політичної Освіти Олександра Солонтая на днях обрали головою політради партії «Сила Людей». «Бачу перспективу, вірю в перемогу та відчуваю шалену відповідальність за майбутнє України та людей», — заявив він на своїй сторінці в facebook. Яким має бути це майбутнє по окремих важливих питання? Читайте в інтерв’ю з Олександром Солонтаєм.

«КУЧМА ВИТВОРЯВ ДУЖЕ ШКІДЛИВІ РЕЧІ»

— Днями у вас на сторінці в FB розгорілася дискусія про те, яка форма правління нам потрібна — парламентська чи президентська. Що думаєте з цього приводу?

— Ми маємо серйозну дискусію з приводу реальної парламентсько-президентської республіки, а з іншого боку — проблематики узурпації президентської влади. На цьому тлі виникає закономірне питання — зрештою якою є роль громадян в цій державі? Розриваємось між централізованим патерналізмом та реальною демократією. У нас, вибачте, змішались коні і люди. Безумовно, дискусія щодо парламентсько-президентської держави повинна бути. І я особисто є прихильником парламентської держави. Але тоді постає питання якості парламенту. Ці повноваження мають містити загальнонаціональний рівень відповідальності перед суспільством. Хто призначає регіональних керівників влади? Яким чином здійснюється контроль влади над місцевим самоврядуванням? Який вплив центральної влади на призначення суддів та прокурорів? Ці питання стоять, але вони безглузді. Замість того, щоб розвивати виборне самоврядування у нас досі дискутують хто має призначати голову ОДА. Замість того, щоб дискутувати про вплив громадян на безпеку, у нас досі дискутуються питання, яким чином мають призначатися урядом начальник місцевої поліції. Краще б вони запроваджували муніципальну варту і призначали виборних шерифів. Таким чином з’явиться можливість посилити вплив громадян на корумпованого суддю.

Отже в одній дискусії змішались декілька різних аспектів. Це ж роблять і деякі неграмотні медійники, що ще більше вносить дисбаланс в думки і уявлення громадян. Якби в 1990-х роках Кучма зробив узурпацію лише центральної влади, але створив би основи внизу для розвитку місцевого самоврядування, то після авторитарного президента прийшли б інші люди. Кучма же витворяв дуже шкідливі речі, наприклад, коли землі за межами населених пунктів підпорядкував центральній вертикалі Держкомземів, зупинив розвиток ОСББ та кооперативів, знищив можливості самоврядування місцевих рад. На жаль, у нього не було такого бачення. На мою думку, це і мало б бути державницьким баченням. Вийшло так, що кожному наступному президенту переходила централізаційна вертикаль, яка мала всі пороки попередника. Тому нічого і не змінювалось. Потім сталась ще одна конституційна помилка, коли на центральному рівні колихнули баланс між президентом і парламентом, а баланс центр-громада в унітарній державі не колихнули. Таким чином, після Помаранчевої революції люди, які хотіли більшої свободи, отримали просто перерозподіл влади зверху, а не перерозподіл влади верхів і людей. Так і була з рештою дискредитована конституційна реформа. Тоді люди почали говорити, що їм все одно чи вирішує щось один олігарх чи купа олігархів.

«Я ВВАЖАЮ, ЩО ДЕРЖАВА ЗІ СЛАБКИМ ПРЕЗИДЕНТОМ — ЦЕ НЕ ТЕ, ЩО ЗАРАЗ ПОТРІБНО ЛЮДЯМ»

— Один з викликів для молодих політиків і політичних сил — це кланово-олігархічна система. Як протистояти цій системі?

— Я особисто вважаю, що держава зі слабким президентом — це не те, що зараз потрібно людям. Питання в тому, що паралельно має розвиватись приватна власність і громадянське суспільство. Парламент має складатись з представників громад. Парламент не має бути олігархічним клубом. Це процес складний і тривалий, але ми маємо йти по цій траєкторії. У Верховній Раді мають бути професійні політики, а не ті, хто себе за таких видають. За таких умов буде зростати і прихильність до сильного парламенту, а отже парламентсько-президентської республіки. За нинішніх умов, коли ми говоримо про посилення парламенту, у людей виникає логічне питання — навіщо посилювати місцевих «князів-олігархів»?

«ГРОМАДЯНСЬКА СВОБОДА МАЄ ПІДТВЕРДЖУВАТИСЬ СВОБОДОЮ ЕКОНОМІЧНОЮ»

— Чи маємо ми зараз шанс отримати сильного президента, який би зумів дати можливість розбудувати систему влади з низів, щоб отримати зрештою не чергову узурпацію, а органічну систему влади?

— Такий шанс є. Це можливо. І Єльцин, і Кравчук говорили про таку свободу з самого початку. Але громадянська свобода має підтверджуватись свободою економічною. Бідняк не зможе бути вільною людиною і повноцінним членом громадянського суспільства. Заганяти людей в бідність — це означає підпорядковувати їх найганебнішим чином, щоб потім на виборах купувати їхні голоси за копійки. Дуже важливо, щоб сильний президент з його системою влади спромоглись укріпити паростки середнього класу. Тоді ми будемо бачити, що президент мислить на перспективу. Це можливо за умов відсутності у голови держави олігархічних інтересів. Колись я вважав, що такий шанс був за Ющенка, який не був олігархом. Але зрештою стало зрозуміло, що він, на жаль, є лише частиною кучмівської системи. Тому нічого тоді не вдалося. У нього не з’явилось ні бачення, ні сили, ні енергії. Він не зміг обрубити хвости. Якщо наступний президент буде наслідувати такі ж саме принципи, то нічого доброго не вийде. Навпаки, нам потрібен президент, який не буде поступатись олігархату.