Якою «системою мір» буде вимірювати свою велич нова Росія?
Ігор ЮХНОВСЬКИЙ, народний депутат України:
— Після 10 років становлення і переходу на ринкові відносини Росія досягнула значно більших економічних успіхів, ніж Україна. Проте в неї залишається величезна проблема із цілісністю території, на якій проживають різні нації. Якщо в Росії буде збільшуватися демократія, то буде зростати відцентровий рух різноманітних автономій аж до стану незалежності політичної, економічної і національної. Тому в Росії все залежить надалі від того, як вона поведе свою політику. Невдала політика в Чечні прив’язала Росію на дуже довгий час до стану, який абсолютно не відповідає демократії і тому не буде приносити ніякої користі.
Якщо Росія вважатиме, що вона може змагатися з Америкою у військовій могутності, протистояти сучасним євроамериканським технологіям, то це міраж і абсолютно безглуздий шлях, бо розвиток у військовій галузі обов’язково має йти в парі із розвитком у цивільній галузі.
Мені здається, що усвідомлення пріоритету внутрішнього розвитку для Росії повинно бути особливо важливим. І на основі цього Росія мала б будувати свої відносини з Україною, як з країною дружньою. Наш північний сусід повинен усвідомлювати, що чим краще буде розвиватися Україна, тим краще для Росії. І навпаки. Тільки на позиціях взаємної підтримки, в тому числі і з точки зору торгівлі, наші відносини розвиватимуться успішно.
Генадій УДОВЕНКО, народний депутат України:
— Росія пройшла досить активний шлях демократичних і економічних перетворень, він був нелегким для такої великої держави, багато крові було пролито, все-таки Росія не звернула з нього. Там регулярно відбуваються демократичні вибори, втретє обирається Президент і передача влади відбувається мирним шляхом, в цьому плані Росія позитивно впливає на пострадянське суспільство. У той же час у Росії не стихає чеченська війна, гинуть люди, фактично відбувається геноцид проти власного народу, тільки за те, що цей народ хоче стати самостійним і розпоряджатися своєю долею. Без сумніву — це ганьба для російських політиків і не випадково ці дії постійно знаходяться у центрі уваги світової громадськості.
В українсько-російських відносинах за цей період були і злети і падіння. Поза тим, що був прийнятий, підписаний і ратифікований Договір про дружбу, співробітництво і партнерство, підписана Угода про економічне співробітництво, є багато неврегульованих питань у наших відносинах. Насамперед не вдається подолати стереотипи, що притаманні менталітету російської політичної еліти. Я неодноразово зазначав, що російська демократія закінчується на російсько-українському кордоні. Російський менталітет ще не відмовився від думки, що Україна спочатку підпаде під вплив, а потім стане членом якогось мертвонароджуваного слов’янського союзу чи чогось схожого. Росія не може погодитись із незалежним курсом нашої держави і періодично докоряє, приміром, тим, що вони нас забезпечують газом, а ми там якийсь незалежний курс проводимо. Такi стереотипи треба долати. Є проблеми із делімітацією і демаркацією державного кордону, росіяни, приміром, зараз категорично виступають проти встановлення кордону у Керчинській протоці і в Азовському морі, розглядаючи його як внутрішнє море. Плюс постійний ідеологічний тиск, наприклад, днями МЗС Росії звернулося з нотою протесту до України, щодо того, що нібито у Львові знищують кіоски, якi торгують російськими виданнями. Це нісенітниця і провокація, немає нічого подібного.
Отже, потрібно докладати ще чимало зусиль, щоб ми жили з Росією в мирі, злагоді і наші відносини будувалися на рівноправній і взаємовигідній основі.
Олександр ПУХКАЛ, народний депутат України:
— За цей час Росією пройдено шлях радикальної трансформації всіх суспільства. В економічному плані Російська Федерація досягла навіть більшого, ніж Україна, там ринкова трансформація відбувалася більш прискореними темпами і стратегія перетворень була більш чітко виписана. Якщо говорити про проблеми, які Росії, як, втім, і Україні, поки що не вдалося розв’язати у повному обсязі, то головна з них — це віднаходження оптимальної моделі державного управління, організація державної влади. Сьогодні обидві країни стоять на порозі глибокого реформування і трансформації своєї політико-адміністративної системи. Нещодавно обраний Президент РФ В.В.Путін розпочинає свою діяльність з удосконалення системи організації державної влади, пошуку нової моделі державного управління — утворення семи округів, які об’єднали суб’єкти федерації у своєрідні самодостатні території — це прагнення до підвищення рівня управління в цілому.
Друге, що залишається проблемою, — це послаблення впливу держави на хід суспільних процесів. Росія, очевидно, найближчим часом буде повертатися до відновлення державного впливу на ці процеси і внесення змін у свою реформаторську доктрину.
Ще одна проблема, яка залишається невирішеною в Росії, — віднаходження свого реального місця у міжнародному поділі праці і міжнародних економічних зв’язках. Сьогодні в світі продовжують ставитися до Росії як до потужної держави, проте, скажімо, зовнішньоекономічний оборот Росії з кожним роком втрачає свої позиції. Той потенціал, яким справді володіє Російська Федерація, не використовується у повну потужність.
Серед негативних чинників є, звичайно, проблема міжнаціональних стосунків, Росія не уникає військових конфліктів, які супроводжуються великими людськими втратами.
Я вважаю, що після обрання нового президента настав новий етап українсько-російських вiдносин, який характеризується патріотично-прагматичними намірами як з однієї, так і з іншої сторони. Дипломатія без краваток, якою на короткий час послаблялися фінансові претензії російської сторони, змінилася фазою, коли наші сторони викладають на стіл переговорів конкретні розрахунки і бачення. За моїми спостереженнями, після обрання нового російського президента активізувалися давно втрачені зв’язки між окремими підприємствами. Я насмілюся прогнозувати, що економічне наповнення українсько-російських вiдносин найближчим часом буде більш значним.
Михайло РАТУШНИЙ, народний депутат України:
— Один з класиків марксизму-ленінізму говорив, що Радянський Союз може зруйнувати не тільки національно-визвольна боротьба, а й російський шовінізм. У десяту річницю російського суверенітету українці повинні з усією відповідальністю зрозуміти, наскільки ми як європейська держава відповідальні перед цим хронічно хворим організмом під назвою Російська Федерація. Ми не повинні дозволити, щоб хвороба шовінізму, порушення прав людини прогресувала і поглиблювалася, в такий спосіб ми найбільше допоможемо простому громадянину стати європейцем.
Захист прав людини і прав національностей і народностей, які живуть у Російській Федерації, завжди був слабким місцем держави. Свого часу Україна зазнала великих жертв через російський шовінізм як в часи царської імперії, так і в часи Радянського Союзу, тому зараз ми повинні бути у своєрідному моральному дозорі, на моральних чатах, і ми маємо право говорити: не треба винищувати чеченський народ, не треба закривати церкви, наприклад, українські, як це було в Підмосков’ї, не треба вводити якісь нацистські знаки у Москві для приїжджих, не треба вводити спеціальні поліцейські режими для осіб, яких вони називають особами кавказької національності. Росія хоче всім показати, що вона належить до Європи, але такі методи роботи — це не європейський стиль.
Друге, ми повинні весь час виступати в ролі щеплення щодо спроб Росії відродити Російську імперію. І якщо росіяни не хочуть до нас прислухатися, то ми повинні звертатися до Європи, США, інших цивілізованих держав, якщо вони самі не розуміють наскільки глибоко в російському організмі сидить бацила ігнорування прав людини, прав національностей.
Випуск газети №:
№104, (2000)Рубрика
Подробиці