«Якщо заздалегідь не визнавати результат — навіщо тоді брати участь у виборах?»
Виборчу кампанію-2004 в інтерв’ю «Дню» коментують іноземні спостерігачі — члени місії Інституту країн СНД і Східної Європи доктор Олександр ЦИНКЕР і доктор Елієзер ФЕЛЬДМАН.
— На вихідних у Центрвиборчкомі з участю народних депутатів України відбулися силові зіткнення. Ваш коментар події?
Д-р ФЕЛЬДМАН: — Ці події підтвердили деякі наші побоювання щодо проблем виборчої кампанії в Україні. Зараз завдання всіх суб’єктів виборчого процесу — максимально охолодити пристрасті, знизити можливість провокацій.
Безсумнівно, поведінка народних депутатів, які були присутні в Центрвиборчкомі, не відповідає демократичним нормам. Вони практично паралізували діяльність ЦВК, який за кілька днів до виборів, навпаки, повинен працювати з максимальною віддачею.
Що стосується бійок, то, слід зазначити, вони — абсолютно закономірний результат будь-яких провокацій. Це буває в багатьох країнах світу під час виборчих кампаній. Але ось процедура затримання й утримання тих, кого обвинуватили в провокаціях, що сталися біля Центрвиборчкому, покоробила не лише нас, а й інші місії спостерігачів. Люди кілька годин лежали на підлозі зі зв’язаними руками, навколо них ходили й оглядали їх майже як неживі предмети. Адже ці люди ще не обвинувачені! І допитувати їх повинні представники правоохоронних органів, а не депутати.
— Наскільки серйозним порушенням ви вважаєте побачене на території ЦВК?
Д-р ФЕЛЬДМАН: — Дуже серйозним порушенням є те, що Центральна виборча комісія не може провести роботу в нормальному, спокійному режимі, а також те, що деякі народні депутати дозволяють собі рукоприкладство по відношенню до членів Центрвиборчкому. Ці порушення, безумовно, знайдуть своє відображення в наших звітах. Сподіваюся, народні депутати та члени Центральної виборчої комісії зроблять висновки і працюватимуть над помилками. Навіть якщо депутати мають сумніви в легітимності рішень ЦВК, це не слід вирішувати таким чином. Питання треба вирішувати в суді, а не за допомогою кулачних боїв у залі засідань ЦВК або перед входом до нього.
— Які ваші загальні враження від передвиборної ситуації в Україні? У чому, на ваш погляд, її специфіка?
Д-р ЦИНКЕР: — У принципі, в усіх країнах процес підготовки та проведення виборів однаковий. В Україні є два лідери передвиборних перегонів. Для держав, де триває реальна боротьба, тобто є два приблизно однакові за шансами лідери президентських перегонів, характерне аналогічне напруження пристрастей. А там, де є один лідер, і всім зрозуміло, що він переможе, як це часто буває на пострадянському просторі, звісно, й напруження менше. Хоча, за останніми опитуваннями і за моніторингом передвиборної ситуації, я відчуваю, що інтерес до виборів падає і в Україні. Причина — виборча кампанія практично всіх кандидатів має протестний, негативний характер. Кандидати та їхні команди 80% часу відводять на поливання брудом опонентів. І дуже мало говорять про те, що вони пропонують. У результаті в людей спостерігається перенасичення виборами, їм хочеться, щоб вони швидше минули.
Д-р ФЕЛЬДМАН: — На мою думку, українські вибори мають одну суттєву відмінність. Вона полягає в тому, що кілька кандидатів заздалегідь офіційно оголошують, що вони не визнають результатів голосування. Тоді незрозуміло, нащо вони взагалі беруть участь у виборах? Це питання досить серйозне. Так, згідно з Копенгагенським протоколом, який підписала й Україна, певні обов’язки, пов’язані з проведенням виборчих кампаній, признаються не лише за державою, а й за кожним кандидатом. Головне з цих обов’язків — визнання результатів виборів, якщо їх проводять справедливо та легітимно. І — право на опротестування цих виборів, якщо сталися якісь серйозні порушення. А тут, в Україні, кілька кандидатів уже заявляють, що вибори будуть нелегітимними, і тому їхній результат визнавати не можна.
— Опозиція обвинувачує владу в упередженому ставленні до різних кандидатів. Ви зауважили цю упередженість?
Д-р ЦИНКЕР: — Почнімо з так званого адміністративного ресурсу. Треба визнати, що не лише в Україні, а й у будь-якій іншій державі влада так чи інакше використовує наявні в неї важелі впливу. Що стосується упередженості зі сторони ЗМІ, то ми зустрічалися з кандидатами, і вони практично не скаржилися на те, що мають якісь проблеми з виходом на ті чи інші теле- або радіоканали.
Д-р ФЕЛЬДМАН: — Моніторинг показує, що на рівні ЦВК жодної упередженості до кандидатів немає. Немає такого, щоб комусь відмовили в реєстрації на тій підставі, що він є опозиціонером. Що стосується контактів із виконавчою владою, зокрема, на регіональному рівні, то ми справді фіксуємо різне ставлення до тих чи інших кандидатів. Але для країни з демократією, що розвивається, це цілком з’ясовне. Проте Україна повинна спробувати подолати ці традиції і зробити так, щоб адміністративний ресурс не вплинув на вибір народу. Це, звісно, відбудеться не одномоментно. Жодні західні спостерігачі не можуть прямо вплинути на настрій українців. Але слід зазначити, що позитивні зміни вже помітні. Цікавий у зв’язку з цим і такий факт: сьогодні балотуються двоє колишніх прем’єр-міністрів України. Це досить рідкісний випадок, коли люди, які залишають високі посади, залишаються в політиці і навіть намагаються оспорити посаду президента.
— Поставимо питання навпаки — про толерантність опозиції до влади. Адже з боку опозиції звучить сьогодні дуже різка критика влади, аж до образ...
Д-р ФЕЛЬДМАН: — Будь-які прояви ксенофобії, расизму, насильства, образливі заяви, брехня під час виборчої кампанії не прикрашають жодного кандидата. І те, що опозиція, можливо, відчуваючи неможливість електоральним шляхом реалізувати свої амбіції, йде на такі речі, однозначно свідчить для обивателя про її слабкості. Заклики до насильства — це те, що може обмежити демократію в будь-якій країні. Перефразовуючи класика, можна стверджувати, що навіть демократія не варта сльози дитини...
Д-р ЦИНКЕР: — Часто доводиться констатувати, що опозиція не висуває якогось концептуального плану або програми, а скочується лише до вираження протесту. Причому часто це роблять не самі кандидати, а представники штабів. Ми вже підготували кілька актів стосовно цього. Бо ми відчуваємо, що наявний перехльост, що опозиція нагнітає обстановку. Ми багато знайомимося з пресою, зустрічаємося з простим народом, і нам здається, що це нагнітання є неадекватним ситуації. Народ не відчуває, що він на межі революції, народ живе своїм життям, а його штовхають на радикальні кроки.
— Зараз до України прибули багато місій спостерігачів. Існує думка, що спостерігачі з країн Заходу, наприклад, благоволять до одного кандидата, з країн СНД — до іншого...
Д-р ФЕЛЬДМАН: — Будь-яке спостереження на виборах — факт позитивний. Недарма в законі про вибори розглядаються різні форми спостереження, в тому числі й іноземного. Будь-яке спостереження за ходом виборів сприяє затвердженню демократії, хоч кому б симпатизували спостерігачі. Інше питання — як вони інтерпретують те чи інше явище виборчої активності, як використовують їхні звіти. Роль спостерігачів є визначальною лише на рівні прийняття їхніх звітів після виборів. У всі інші моменти спостерігачі не мають права, з огляду на закони і традиції спостерігачів, впливати на виборчий процес. Якщо такий вплив десь має місце, це швидше пов’язане з недосвідченістю спостерігачів.
Д-р ЦИНКЕР: — Із досвіду роботи в день виборів можу сказати, що на тих дільницях, де працюють міжнародні спостерігачі, вибори проходять майже без порушень. Бо коли на дільниці перебувають люди, які не залежать ні від влади, ні від результатів виборів, ні від того чи іншого кандидата, працівники виборчих комісій відчувають над собою контроль і розуміють, що в такій ситуації порушувати закон не можна.
Якщо ж трапляється кричуще порушення, ми маємо право негайно скласти акт, одразу передати його до Центральної виборчої комісії та в акті вимагати навіть зупинки виборів на якихось дільницях. Але, звісно, прийматиме рішення Центрвиборчком.
Крім того, якщо на виборах були присутні багато іноземних спостерігачів, це сприяє визнанню легітимності цих виборів міжнародною спільнотою.
— Досить різні оцінки прозвучали стосовно технічної готовності виборчих дільниць. Яка ваша думка?
Д-р ЦИНКЕР: — Вона однозначна — є відставання. Не називатиму місто, але ми маємо відомості, що там, для того, щоб роздати повідомлення про вибори виборцям, комісії звернулися за допомогою до штабів кандидатів. На жаль, у багатьох місцях виборчі комісії не підготували дільниці. Сподіваємося, що до дня голосування вони все ж встигнуть. Я лише один раз чув думку — здається, це була група парламентаріїв із Європи, — про те, що готовність виборчих комісій до виборів хороша. Можливо, цей спостерігач не дуже добре володіє українською та російською мовами, і він, зустрічаючись із людьми, не зовсім правильно зрозумів те, що йому розповідали. Наша думка — Центрвиборчком справді намагається вирішувати проблемні питання, але в регіонах є дуже багато недоробок.
Д-р ФЕЛЬДМАН: — Ще одна небезпека полягає в тому, що була дуже серйозна затримка з передачею виборчих списків від виконавчої влади виборчим комісіям. І це може ускладнити процес виборів. Особливо це небезпечно в зв’язку з тим, що існує проблема «мертвих душ». У певних регіонах України величезна кількість людей працює за кордоном. У багатьох штабах висловлюють думку, що за цих людей спробують проголосувати їхні близькі родичі. А це неприпустимо.
