Яким зараз повинен бути резерв Збройних сил?

Зміни торкнулися Збройних сил України та інших військових формувань, куди увійшли Національна гвардія і добровольчі батальйони. Відтепер і вони будуть битися в утеплених черевиках з високими берцями і в термобілизні. Питання лише в тому, чому так пізно подумали про українського солдата і чи є взагалі це майно на складах і в матеріальному резерві збройних сил. Про ці та інші питання стану, перспектив та реформування Збройних сил і, зокрема, оборонних резервів України журналістам розповідали директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський і начальник штабу з військово-патріотичної роботи при Товаристві сприяння обороні України Олександр Лотош.

«Проблема оборонних ресурсів в самому широкому сенсі, включаючи і резерви армії, обговорювалася в Україні вже давно. Ще 2004 року, коли формувалася перша стратегічна концепція розвитку Збройних сил, ми замислилися, яким повинен бути вигляд українських Збройних сил і яке місце в цій системі будуть займати резерви», - згадує Сунгуровський. - Але в результаті тієї тенденції в оборонній політиці, яку реалізовував уряд Януковича, армія стала джерелом збагачення певних економічних груп. А з початку агресії питання резервів не просто загострилося, воно стало головним. Бо збройні сили, як вважає експерт, були на той час практично знищені. Звідси проблеми з оснащенням добровольчих батальйонів озброєнням, а зараз постало ще й питання із забезпеченням, зокрема зимовим одягом. Пов'язані з цим корупційні скандали в Міноборони закінчилися переважно призначенням «цапів  відбувайлів».

Яким зараз повинен бути резерв ЗСУ, щоб стримати не тільки нинішню агресію, а й бути готовим до інших подібних ситуацій. В Україні, з урахуванням досвіду і помилок інших країн, має бути створена власна модель сектора безпеки, а отже, і його людських і матеріальних резервів, вважає Сунгуровський. Він виступає проти того, щоб реформувати систему збройної організації країни зсередини, тобто силами самих військових. «Ще влітку з боку громадськості пролунала пропозиція створити при раді реформ Адміністрації Президента, очолюваній Дмитром Шимківим, - нагадує Сунгуровський, - комітет з реформування сектора безпеки, яким керували б провідні політичні діячі, наділені великими повноваженнями, аж до заслуховування керівництва силових структур, а також формування експертних груп по галузях збройних сил». Експерт упевнений, що в цьому випадку реформа ЗСУ отримала б підтримку суспільства. «Зараз же з коліс народжуються якісь концепції реформування, причому окремо по кожному з відомств. І їх спробують якимось чином поєднати», - констатує фахівець.

Відповідаючи на запитання «Дня», Сунгуровський підкреслив, що зусилля з реформування Збройних сил і їхніх резервів повинні бути комплексними і включати також і стабілізацію економіки, зокрема й на територіях, постраждалих від агресії. Водночас він підкреслює: «Якщо сьогодні в армії не буде гармат, то завтра масло нікому буде їсти. Якщо дати Путіну реалізувати всі його плани, які полягають у припиненні існування України як незалежної держави, то нам буде не до масла».

Порівнюючи, на прохання «Дня», людські й технічні ресурси і резерви України та Росії, експерт зазначає, що у Росії вони обмежені за принципом їхнього задіяння. «Україна - це далеко не єдине місце, - підкреслює він, - де ці сили і засоби можуть знадобитися Росії. Багато хто стверджує, що Путін почне наступати на Україну навесні майбутнього року. А я передбачаю, що наступ почнеться якраз проти Росії в Середній Азії. Там може активізуватися так звана Ісламська держава. В результаті Путін може втратити свої позиції. Але він цього не допустить, оскільки там джерела енергоресурсів. У ісламістів там серйозні плани. Енергопотоки потрібні їм для отримання прибутку, для утримання військ і експансії. Вони від цього не відмовляться. А щоб протистояти їм, Путіну будуть потрібні там і сили, і кошти, і всілякі резерви». Сунгуровський нагадує, що навчання резервістів Путін проводив не поблизу України, а саме в Середній Азії. А навесні там знову можуть знадобитися серйозні сили Китаю і Росії».

Експерт також зазначає, що загальний військовий потенціал у Росії істотно, в 4-5 разів, більше, ніж в України. «Але там і місць застосування цього потенціалу набагато більше, - говорить він і продовжує: - Ми в своїй обороні зосереджені переважно на східному і північному напрямах. Хоча в принципі при такій політиці можемо отримати загрозу і на Заході, де Румунія та Угорщина ведуть штучну паспортизацію в наших прикордонних регіонах». Що стосується протистояння з Росією, то, на думку Сунгуровського, «ступінь зосередження нашого військового потенціалу вищий, а рівень мотивації наших резервів і ресурсів також більший».

Цю думку розвиває і Лотош. Він вважає, що Україні слід уважно стежити і за кордоном з Білоруссю, де стоять ті ж російські війська. Він підкреслює роль керівництва країни: «Якщо прем'єр чи міністр закордонних справ, у яких має бути державне бачення, точно знають, що з якогось напряму нам не варто очікувати загроз, і вони це гарантують, то можна якось впливати на Міноборони , щоб воно коректувало свої плани». Доброволець зазначає, що в лавах Збройних сил України сьогодні дуже сильна п'ята колона. На його думку, є і саботажники, і зрадники, і корупціонери, які по-своєму розпоряджаються ресурсами і матеріальними резервами. Але чимало і звичайних непрофесіоналів, які не знають ні солдатських потреб, ні тактико-технічних даних тих чи інших видів озброєнь. А крім того, нашою бідою, на думку Лотоша, є те, що влада країни побоюється, щоб у людей на масовому рівні не було думки про нову революцію. «Інакше не можна зрозуміти, чому вже в період війни, коли йде мобілізація і потрібно використовувати всі резерви, зброя не розконсервована і не перебуває там, де на неї чекають люди», - підсумовує активіст.