Євген КУШНАРЬОВ: «Чутки про усунення переслідують мене постійно»

— Євгене Петровичу, попри ваш вірнопідданий виступ, однак ходять наполегливі чутки, що з поста голови адміністрації ви все ж таки підете. Чим вони викликані й наскільки відповідають дійсності?

— Ну, ці чутки існують майже з моменту мого приходу до Києва. Це результат дій різновекторних політичних сил, які постійно намагаються домогтися мого усунення.

— Ці сили знаходяться в адміністрації Президента?

— Не тільки в адміністрації... Навіть швидше поза межами АП. Просто розстановка кадрів у оточенні Президента або вигідна одним і не вигідна іншим. Якщо згадати період мого попередника, то він зазнавав (особливо останнього року) найжорстокіших нападок з різних бокiв, і, природно, метою цих нападок було його усунення. Я нападок не зазнаю, але чутки ці переслідують мене постійно.

— Чи можна говорити про якесь охолодження інтересу Президента до Народно-демократичної партії, враховуючи, наприклад, той факт, що Л. Кучма ніяк не відгукнувся на такий значний захід НДП? Про це, до речі, йшлося й на з’їзді...

— Я не думаю, що є якесь охолодження. Просто є об’єктивне розуміння ситуації з боку Президента. І, природно, спираючись тільки на НДП, Президент iти на вибори не може. Мова може йти тільки про створення широкої коаліції політичних і громадських сил. І, як ви знаєте, з’їзд загалом цю лінію схвалив.

— Євгене Петровичу, чому все ж таки дуже вiдрізнялися промови, наприклад, ваша й Пустовойтенка, від виступу лідера НДП у тій частині, де йдеться про підтримку Л. Кучми?

— Я в цьому випадку намагаюся бути політиком-прагматиком. І якщо говорити об’єктивно, у партії до нинiшнього Президента дуже багато претензій, оскільки та ситуація в країні, яка сьогодні існує, нікого не влаштовує. Якщо оцінювати шанси Кучми як кандидата в президенти з позиції ситуації в країні, то, безумовно, ці чинники мають дуже сильний психологічний вплив. Але якщо розглядати питання не в абстрактному вигляді — ось кого б ми хотіли сьогодні бачити президентом, — а виходячи з розуміння ситуації, то, на мою думку, ми неминуче прийдемо до того, що у другому турі буде обов’язково представник лівих сил, який буде підтримуватися всіма лівими, і тоді постає питання — а хто може цьому представнику лівих сил сьогодні протистояти? Так, можливо, я також хотів би, щоб у нас був кращий президент, у якого краще б виходило, але об’єктивно я сьогодні такої кандидатури не бачу. Тому я й закликав сьогодні з’їзд відкинути деякі ілюзії вбік і визначитися в цьому питанні з самого початку й розгорнути боротьбу за цього кандидата.

— Ви не припускаєте того, що у другий тур може пройти лівий і ще раз лівий, як, наприклад, припускав Матвієнко?

— Ні. Я гадаю, що це нереально. Не таким великим все ж таки є електорат лівих сил, якби він був таким, то лівий кандидат переміг би вже в першому турі.

— А що означає ваше сьогоднішнє висловлювання, що НДП має стати партією заможних, багатих людей? Це що означає — фінансово підтримувати Кучму?

— Це знову переінакшення моїх слів. Я сказав, що у визначенні електорату партії я пропоную зробити ставку на людей, котрі відбулися, на людей, скажімо, які вiдбулися в житті. До таких я зараховую той самий зароджуваний середній клас, до якого відношу підприємців і дрібних, і середніх, і великих, і фермерів, і висококваліфікований робочий клас, наукову й творчу інтелігенцію, і, безумовно, молодь. Це відповідь на ту дискусію, яка також ведеться в партії. У нас є прихильники формування НДП, як партії всього українського народу. Я в це не вірю. Я вважаю, що електоральна база має бути окреслена набагато чіткіше. Якщо сьогодні таких людей у нас в суспільстві 5, 8, 10 відсотків, і ми ці відсотки вибираємо повністю, отже, ми повністю реалізовуємо свою сьогоднішню програму.

— Вам не здалося, що на з’їзді спробували реалізувати сценарій, скажімо так, м’якого усунення лідера партії від керівництва НДП?

— Річ у тім, що є дещо різні підходи, в тому числі й у керівництві партії, до технології проведення об’єднувального процесу. І якщо вдуматися в те, що говорив Матвієнко і в те, що говорив Толстоухов, і в те, що говорив я і Ємець, то розбiжностей за великим рахунком немає. Ми виступаємо з позиції деякого форсування об’єднувального процесу. Тобто ми повинні перші зробити реальні рішучі кроки. Нас застерігають: давайте не будемо об’єднуватися взагалі не зрозуміло з ким абощо. Я, наприклад, у своєму виступі сказав чітко: через коаліцію до можливого створення об’єднаної партії. І як довго буде ця коаліція, я абсолютно не беруся визначати. Наприклад, дуже мiцні ліва й права коаліції в Польщі вже пройшли двічі вибори, і саме через цю коаліційність спочатку ліві демократи, а цього разу «Солідарність», змогли скласти більшість у парламенті й сформувати свій уряд.

— А хто має очолити коаліцію, на ваш погляд?

— У процесі об’єднання, у процесі переговорного процесу має бути знайдено відповідь і на це запитання.

— Народний демократ?

— Зовсім не обов’язково. Хоча може бути. Якраз деяка амбітність лідерів і заважає сьогодні навіть початкові цього об’єднувального процесу. Ось тому, можливо, кандидатура Пустовойтенка, як більше врівноважуюча, який не заангажований жодним постом у партії, а просто є сам по собі могутньою фігурою, і виглядала сьогодні найкращою. Це не є боротьба за лідерство в партії, це є боротьба за темпи й форми об’єднувального процесу.

№225 24.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»