«Євроманія»

Повна заміна однієї валюти, що знаходиться в обігу, на іншу буває рідко. Коли це відбувається, виникають колосальні проблеми, пов’язані з координацією економіки і співпрацею з боку населення. Очікуване на початку 2002 року введення банкнот і монет євро — подія унікальна як за новизною, так і за складністю. Буде замінено не одну, а одночасно 12 валют, і станеться це в економічній системі, що охоплює понад 300 мільйонів чоловік. Яким же чином можна гарантувати успіх цього безпрецедентного проекту, і що для цього потрібно?

Якщо міркувати на найпростішому рівні, то для введення готівки євро треба, щоб до 1 січня 2002 року її було у достатній кількості — початковий запас повинен становити близько 14,5 мільярда банкнот загальною вартістю близько 642 мільярда євро. На ранній стадії в підготовчому процесі повинні впритул брати участь банки, компанії, що ведуть операції з цінними паперами, підприємства роздрібної торгівлі та індустрія торгових й ігрових автоматів. Весь процес повинен супроводитися кампанією, спрямованою на інформування широкої публіки та підготовку професіоналів, що працюють iз готівкою. Нарешті, необхідний ряд законодавчих та організаційних заходів, щоб забезпечити як успішну заміну готівкової валюти, так і безперешкодний обіг банкнот євро в майбутньому.

Щоб дати кожній із зацікавлених сторін достатньо часу на підготовку, матеріально-технічні питання, пов’язані з введенням банкнот і монет євро, були розроблені задовго до цієї події, причому Європейський центральний банк (ECB) зосередив свою увагу на своєчасному виробництві банкнот і технічної організації переходу на нову валюту. Інтенсивні обговорення, що проводилися протягом другої половини 1999 року, за участі Ради ECOFIN (до складу якої входять міністри фінансів країн Європейського Союзу), національних центральних банків та ECB привели до досягнення консенсусу щодо наступних цілей:

— держави, що входять в зону євро, прагнутимуть забезпечити можливість того, щоб не більш ніж через два тижні після 1 січня 2002 року основну масу операцій з готівкою можна було здійснювати в євро; — період вилучення старих банкнот і монет триватиме від чотирьох тижнів до двох місяців; держави-учасники повинні також потурбуватися про спрощену процедуру обміну старих банкнот і монет після закінчення цього терміну; — фінансові установи, компанії, що займаються перевезенням готівки, і установи роздрібної торгівлі отримають завчасно, до 1 січня 2002 року, великий запас банкнот євро, щоб протягом перших кількох днів року в обігу була достатня кількість готівки; — щоб допомогти громадянам звикнути до нових монет і спростити обмін, держави-учасники на вимогу нададуть населенню — особливо вразливим верствам населення — можливість придбати монети в обмеженій кількості, але не раніше другої половини грудня 2001 року. Однак, як пояснюється далі, населення не буде забезпечуватися банкнотами євро до 1 січня 2002 року.

Згідно з угодою, досягнутою з цих питань, правління ECB встановило загальні правила, що регулюють попереднє постачання фінансових установ банкнотами і монетами євро, а також те, яким чином і коли з цих установ буде стягуватися плата за завчасно поставлену валюту і в порядку компенсації за ризики, пов’язані з цими операціями. Ці загальні правила згодом допрацьовувалися на національному рівні з урахуванням місцевих умов.

Беручи до уваги надзвичайну важливість попереднього постачання банкнот і монет євро до кредитних установ, правління встановило дату початку цієї операції — 1 вересня 2001 року, з тим, щоб перехід на нову валюту проходив спокійно. Паралельно цьому кредитні установи, у свою чергу, завчасно забезпечуватимуть цільові групи (такі, як установи роздрібної торгівлі та індустрія торгових та ігрових автоматів). Однак протягом підготовчого періоду тривалістю максимум чотири місяці, встановлених ECB, центральний банк кожної з країн має право діяти на свій розсуд, щоб задовольнити потреби з попереднього постачання нової валюти — не забуваючи при цьому, що дані дії не повинні призвести до введення банкнот і монет євро в обіг до 1 січня 2002 року. Це означає, що реальна тривалість підготовчого періоду в різних країнах може бути різною для різних цільових груп, і вона також може розрізнюватися для банкнот і монет.

Починаючи з другої половини грудня 2001 року, фінансовим установам буде дозволено заздалегідь забезпечувати монетами євро широкі верстви населення. Однак, як згадувалося вище, ECB заборонив попереднє постачання населення банкнотами. Різний підхід до банкнотів і монет в останні місяці привернув до себе певну увагу.

Щоб зрозуміти, чим викликане рішення не забезпечувати заздалегідь населення банкнотами євро, важливо усвідомити, що на практиці цей крок буде неможливо контролювати, а користь від нього сумнівна.

Наприклад, кредитні установи не справляться з цим, оскільки протягом вирішального періоду перед січнем 2002 року вони будуть змушені виділяти чималу частку ресурсів для підготовки до забезпечення потенційного попиту громадян Європи на банкноти євро. Це призведе до збільшення собівартості заміни валюти, особливо для кредитних установ.

Крім того, на практиці це навряд чи принесе реальну користь середньому громадянинові. Яка може бути користь від володіння банкнотами, які все одно не будуть прийматися як платіжний засіб до 1 січня 2002 року? Насправді, як мені здається, обмеження по ліквідності, що існують для багатьох громадян Європи, ризик втрати, час, витрачений в банку на стояння в черзі, а також можливість виникнення плутанини — все це на практиці означатиме, що витрати значно перевищать потенційні вигоди.

Більш того, вжито заходів щодо врегулювання конкретних проблем, порушених установами роздрібної торгівлі. У числі цих заходів — попереднє постачання монет євро населенню у другій половині грудня 2001 року, попереднє постачання банкнот і монет євро установам роздрібної торгівлі задовго до 1 січня 2002 року, поширення банкнот євро, переважно низького номіналу, через банкомати з першого дня 2002 року, а також переведення більшості банкоматів на нову валюту протягом першого тижня 2002 року.

Щоб заміна національних банкнот і монет відбувалася спокійно, без затримок, громадяни Європи мають усвідомити, що хоча при заміні готівки виникнуть деякі незручності, введення банкнот і монет євро принесе користь. Заміна 12 валют, що знаходяться зараз в обігу, однією єдиною валютою завершить розпочатий в 1992 році Маастріхтським договором і триваючий впродовж цілого десятиріччя процес побудови економічного та грошового союзу в Європі. Всі без винятку громадяни Європи зможуть взяти участь в цьому заключному вирішальному кроці: успішному введенні готівкового євро. Від цього залежить, чи буде втілено обіцянку, висловлену в Маастріхтському договорі: буде створений єдиний і процвітаючий континент.

Професор Еугеніо Домінго Соланс — член правління та виконавчої ради Європейського центрального банку.