Йосип ВIНСЬКИЙ: Політреформу проведуть і без «Нашої України»

— Довгий час ваша фракція відстоювала законопроект про внесення змін у Конституцію, котрий минулого тижня був поставлений на голосування під № 3207-1. У той же час депутати-соціалісти опинилися в компанії тих 276 народних обранців, які підтримали законопроект № 4180. Що вас змусило зайняти таку позицію?

— У Верховній Раді не розглядалося жодного законопроекту з політреформи від СПУ. Прийняття змін до Конституції — завжди політичний компроміс. Законопроект № 4180 є на сьогоднішній день таким компромісом. З цієї причини ми й голосували на його підтримку. Чи зберемо ми на нього 300 голосів — поки що питання складне, ситуація має прояснитися восени. Безумовно, в цьому законопроекті є багато речей, які нами не сприймаються, які ми бачимо по-іншому. Але там є баланс інтересів.

— Що саме вас не влаштовує?

— Найперше — ситуація з місцевим самоврядуванням. Ми вважаємо, що ради повинні обирати виконкоми, а виконкоми повинні одержати всю повноту виконавчої влади.

— Як щодо такої норми, як імперативний мандат?

— Імперативний мандат ми підтримуємо.

— Але ж, згідно з прийнятими у всьому цивілізованому світі традиціями, це антидемократична норма. Саме проти введення імперативного мандату як елементу української політреформи чи не найбільше заперечувала Венеціанська комісія.

— У чому антидемократичність цієї норми? А хіба не антидемократично те, що людина йде по списку однієї партії, а потім упродовж року міняє чотири фракції? Хіба демократично, коли люди обирають депутата як представника однієї політичної сили, а він подається до іншої?

— Може, людей до списку треба краще підбирати?

— Питання можна було б ставити таким чином, якби в нас була морально-правова держава, діяли морально-правові механізми в державі. Але якщо в нас брутально тиснуть на депутатів, якщо у Верховній Раді діє адмінресурс, якщо практикується елементарна купівля та перекупівля народних обранців? Ми повинні виходити з тих реальних умов, які є сьогодні.

— Законопроект № 4180 підтримали представники тих самих сил, які підтримували й «провалений» законопроект № 4105. Іншими словами, розширення політичної бази політреформи не відбулося — «Наша Україна» та БЮТ так само стоять в «глухій» опозиції до процесу. Чи не означає це, що на проголосований документ чекає доля його попередника?

— Зміни до Конституції провести цілком реально й без голосів «Нашої України» та БЮТ. Почнемо з чисто арифметичних речей. «Наша Україна» — це 100 голосів, БЮТ — 19, разом — 119 голосів. 450 депутатів мінус 119 дорівнює 331 депутат. 300 голосів з них можна набрати. Але треба, щоб усі прийшли та всі проголосували. Треба працювати з позафракційними, з тими, які не голосували. Необхідно переконати тих депутатів, які не є політично залежними від «Нашої України».

— Аби політреформа провалилася, достатньо, щоб восени від її підтримки відмовилася хоча б одна фракція більшості. Дехто з політологів говорить, що це можуть бути підконтрольні прем’єру «Регіони України».

— Віктору Януковичу зараз потрібна стабільність його політичного реноме. Він хоче бути обраним президентом України. І прекрасно розуміє, що при його сьогоднішніх фінансових і адміністративних можливостях він, навіть будучи президентом з обмеженими повноваженнями, матиме величезний вплив. Хто, наприклад, заважатиме Януковичу поставити свого прем’єр-міністра? Тому політреформа зараз для Віктора Януковича — безпрограшний варіант.

— За кілька тижнів перед останнім голосуванням з політреформи з’явилися надії, що «Наша Україна» таки підтримає хоча б один із законопроектів. На це наштовхувала та активність, з якою представники блоку заходилися вносити поправки до проекту № 3207-1; до того ж «нашоукраїнці» не полінувалися в черговий раз гучно запевнити у своїй відданості ідеї політичної реформи. Втім, «НУ» зробила все від неї залежне, аби внесення змін у Конституцію заблокувати. У чому секрет такої непоступливості?

— «Наша Україна» заблукала в політреформі. Я навіть не знаю, чому такі розумні люди так глибоко загрузли в таких простих речах. Версія тільки одна: вони хочуть весь адмінресурс, усю владу, яку забезпечує президентові сьогоднішня Конституція, використати у своїх інтересах. Це є неприпустимим.

— Чи означають результати останнього голосування щодо двох законопроектів з політреформи, де СПУ в обох випадках опинилася по різні боки барикад з «Нашою Україною», що про узгодження спільного кандидата між вашими силами більше не йтиметься?

— Це питання, яке вирішують з’їзди партій.

— А ваша позиція?

— Говорити апріорі так однозначно неможливо. Соцпартія матиме свого кандидата, 4 липня на з’їзді ми будемо його висувати. Тобто ми вестимемо повноцінну виборчу кампанію.

— Тож як ідуть переговори з «Нашою Україною» з приводу президентських виборів, про які так часто згадують «нашоукраїнці»? Про які домовленості йдеться на цих переговорах?

— Ми говоримо про співробітництво. Вони ставлять питання про підтримку Ющенка, ми ставимо питання про підтримку Мороза. Поки ми не досягли ніяких компромісів.

— Домовленості про спільного кандидата — не в останню чергу кадрові домовленості. Ви бачите можливість узгодити кадрові питання з представниками «Нашою України?»

— Я бачу можливість узгодити кадрові питання в ширшому спектрі. І ми це обов’язково зробимо після виборів. Ми будемо шукати компромісів з різними політичними силами.

— Уже вкотре ваша партія проголосувала за законопроект з політреформи так само, як і фракції більшості. Чи можна після цього говорити, що ви є опозиціонерами?

— Безумовно. Візьміть усі голосування у Верховній Раді, по всіх законопроектах — ми ж не тільки по політреформі голосували. Тоді ви побачите, що найбільше голосувань проти влади — саме в нас. Тобто найбільше розбіжностей у голосуваннях фракцій більшості та фракції СПУ. Навіть не комуністів. Тож, якщо підходити до цього питання так механічно, то ми — найглибша, найширша та найбільш системна опозиція до цієї влади.

Не слід також забувати, що в усьому світі конституції приймають кваліфікованою більшістю. Дуже мало є сьогодні країн, окрім відверто авторитарних, де в парламенті є кваліфікована більшість однієї політичної сили. Завжди голосування по Конституції — це компроміс. А це значить, що в ньому беруть участь як представники більшості, так і меншості. І це ніде ніхто не розцінює як утрату опозиційності з боку опозиційних до влади сил. У протилежному випадку взагалі ніякі рішення не будуть прийняті.

— Усе ще чути розмови про узгодження спільного кандидата соціалістами й комуністами. Наскільки це можливо та за яких умов?

— Ми дуже хочемо, щоб відбулася така коаліція на ці та на наступні вибори, бо вважаємо її абсолютно природною — саме з комуністами ми найближчі з багатьох питань, особливо щодо соціально-економічного розвитку країни. Тому ми до останнього дня робитимемо все від нас залежне, щоб домовитися з КПУ.

— Категорично наполягаючи, щоб кандидував саме представник вашої партії?

— Ми наполягаємо категорично на тому, що це повинна бути прохідна фігура. Яка ситуація буде з лідером КПУ Петром Симоненком у другому турі, ми знаємо з виборів 1999 року.