Захід до нашої корупції байдужий,

— Чому у нас дуже багато говорять про корупцію у вищих ешелонах влади, а самих корупціонерів, як правило, «притягують» за кордоном?

— Я не говоритиму про недосконалість нашого законодавства. Законів у нас, слава Богу, вистачає. Передусім такий стан речей зумовлено тим, що органи, на які покладено безпосередньо боротьбу з корупцією (МВС, СБУ, служби податкової міліції і т. д.), не на відповідному рівні виконують ці закони. Це, власне, і є причиною того, що немає гучних імен серед тих, кого притягують до відповідальності за корупційну діяльність.

— Чи готова наша Генеральна прокуратура надати Швейцарській конфедерації докази брудного походження $5 млн. Павла Лазаренка? Нещодавно, ще «при виконанні», Генеральний прокурор кантону Женева Бернар Бертосса повідомив «Дню» про готовність повернути ці гроші, «заморожені» у Швейцарії, Україні.

— У співпраці Генпрокуратури України та правоохоронних органів Швейцарії немає жодних проблем стосовно розслідування цієї кримінальної справи. А питання про те, що українська сторона повинна надати якісь свідчення, не стоїть. Як правило, наші слідчі, які займаються розслідуванням цієї справи, більше мають проблем з отриманням інформації з тієї ж Швейцарії, США та інших країн. Питань стосовно фінансової екстрадиції до цих країн, чесно кажучи, не менше.

— Отже, пан Бертосса сказав не зовсім правду?

— Не хотів би це стверджувати... На сто відсотків можу сказати, що жодних причин, які не дали б можливості повернути ці гроші на Україну, з боку наших слідчих немає.

— Якщо ви праві, то виникає логічне запитання: у чому більше зацікавлені правоохоронні органи інших країн: у боротьбі з нашими корупціонерами чи у «витоці інформації» стосовно них?

— Я не знаю, звідки у вас дані стосовно Лазаренка, але можу навести приклади деяких народних депутатів, які приїжджають із Швейцарії та США з найрізноманітнішими фактами щодо вищих посадових осіб України. У тому числі й щодо цієї справи. Неначе там щось є, а у нас нічого не робиться. Особисто я у вересні минулого року розмовляв із представниками прокуратури США, мав можливість перевірити вірогідність цієї інформації та спитати: чи дійсно ви даєте її нашим народним депутатам? Була відповідь: «Ми навіть своїм не надаємо такого роду інформацію, оскільки це заборонено законом, і посилання на нас абсолютно безпідставні».

Ще раз можу підкреслити, що й у справі екс-прем’єра і щодо інших справ, які мають зарубіжний слід, проблема тільки одна — отримання всiєї необхiдної інформації з-за кордону. Від нас отримують інформацію відразу. Про це свого часу неодноразово говорив Генпрокурор Михайло Потебенько. А у них ряд питань є закритими.

Щодо їхньої зацікавленості у боротьбі з нашими корупціонерами, то у листопаді минулого року я був присутній на конференції генеральних прокурорів країн Європи та Азії. Ми слухали їхні проблеми, ділилися своїми. Так ось у них акцент робиться на боротьбі з відмиванням «брудних грошей». У представників Східної Європи та країн Азії таких акцентів, крім «брудних грошей», декілька: нелегальна міграція, торгівля наркотиками і т. д. Я не думаю, що їх дуже цікавить наша корупція. Їх більше цікавить, щоб у них не відмивали наші «брудні гроші».

— Чи є тиск на слідчих прокуратури з боку влади у ході розслідування таких резонансних справ, як справа Лазаренка, банку «Україна» і т. д.?

— Можу однозначно запевнити — якби такі факти були, то я вам одразу ж назвав би стільки ж карних справ стосовно цих чиновників.

— А перешкоди?

— Ні. Абсолютно точно, не кривлячи душею, можу сказати, що за весь час моєї роботи на посаді заступника Генпрокурора не було жодного втручання, побажання, навіть дзвінка. Якби такі факти були, то відразу ж завели б карні справи.

— Практика України показує, що боротися з тіньовою приватизацією, зі збанкрутінням банків у нас починають тільки після того, як злочини стають загальновідомими. Чому?

— Коректніше було б спитати про це не прокуратуру. Наше основне завдання полягає не у виявленні фактів. Для цього існують органи МВС, СБУ і т. д. Ми вже розслідуємо ці справи на підставі конкретних матеріалів. Крім того, люди, які крадуть величезні гроші, далеко не дурні. Навпаки — досить розумні. Вони прораховували, як украсти, щоб їх не притягли до відповідальності. Тому можна тільки поставити в заслугу правоохоронним органам, що вони виявили подібні факти.