Перейти до основного вмісту

Захід до нашої корупції байдужий,

вважає Олександр Шинальський
16 травня, 00:00
Учора в столиці України стартував п’ятий, заключний етап міжнародного семінару «Антикорупційні розслідування і стратегія попередження корупції». Імениті представники правоохоронних органів США, Великої Британії, Італії, Литви, Гонконгу, Сінгапуру і нашої країни ділилися теоретичним досвідом і законодавчими тонкощами боротьби з корупцією, відмивання «брудних грошей», торгівлею наркотиками і т. ін. Представників ЗМІ, присутніх на семінарі, значною мірою займала практика. Воно й зрозуміло. Про Україну, як і раніше, говорять як про одну з найбільш корумпованих держав світу. А виконуючий обов’язки Генерального прокурора України Микола Гарник уперше з’явився перед журналістами у своєму новому, хоч і тимчасовому, амплуа. Немов провокуючи інтригу — хто буде наступним Генеральним... Професійний інтерес журналістів було задоволено лише частково. Пан Гарник привітав учасників заходу, подякував їм за плідну співпрацю на рівні обміну думками, висловив надію на її продовження, заявив, що Генпрокуратурі потрібна «не кількість», а «якість» справ, що розкриваються за фактами корупції, зробив ряд умовиводів і... поїхав, не сказавши нічого зайвого. На запитання кореспондента «Дня» відповідав заступник Генерального прокурора, начальник управління нагляду за виконанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією, Олександр ШИНАЛЬСЬКИЙ.

— Чому у нас дуже багато говорять про корупцію у вищих ешелонах влади, а самих корупціонерів, як правило, «притягують» за кордоном?

— Я не говоритиму про недосконалість нашого законодавства. Законів у нас, слава Богу, вистачає. Передусім такий стан речей зумовлено тим, що органи, на які покладено безпосередньо боротьбу з корупцією (МВС, СБУ, служби податкової міліції і т. д.), не на відповідному рівні виконують ці закони. Це, власне, і є причиною того, що немає гучних імен серед тих, кого притягують до відповідальності за корупційну діяльність.

— Чи готова наша Генеральна прокуратура надати Швейцарській конфедерації докази брудного походження $5 млн. Павла Лазаренка? Нещодавно, ще «при виконанні», Генеральний прокурор кантону Женева Бернар Бертосса повідомив «Дню» про готовність повернути ці гроші, «заморожені» у Швейцарії, Україні.

— У співпраці Генпрокуратури України та правоохоронних органів Швейцарії немає жодних проблем стосовно розслідування цієї кримінальної справи. А питання про те, що українська сторона повинна надати якісь свідчення, не стоїть. Як правило, наші слідчі, які займаються розслідуванням цієї справи, більше мають проблем з отриманням інформації з тієї ж Швейцарії, США та інших країн. Питань стосовно фінансової екстрадиції до цих країн, чесно кажучи, не менше.

— Отже, пан Бертосса сказав не зовсім правду?

— Не хотів би це стверджувати... На сто відсотків можу сказати, що жодних причин, які не дали б можливості повернути ці гроші на Україну, з боку наших слідчих немає.

— Якщо ви праві, то виникає логічне запитання: у чому більше зацікавлені правоохоронні органи інших країн: у боротьбі з нашими корупціонерами чи у «витоці інформації» стосовно них?

— Я не знаю, звідки у вас дані стосовно Лазаренка, але можу навести приклади деяких народних депутатів, які приїжджають із Швейцарії та США з найрізноманітнішими фактами щодо вищих посадових осіб України. У тому числі й щодо цієї справи. Неначе там щось є, а у нас нічого не робиться. Особисто я у вересні минулого року розмовляв із представниками прокуратури США, мав можливість перевірити вірогідність цієї інформації та спитати: чи дійсно ви даєте її нашим народним депутатам? Була відповідь: «Ми навіть своїм не надаємо такого роду інформацію, оскільки це заборонено законом, і посилання на нас абсолютно безпідставні».

Ще раз можу підкреслити, що й у справі екс-прем’єра і щодо інших справ, які мають зарубіжний слід, проблема тільки одна — отримання всiєї необхiдної інформації з-за кордону. Від нас отримують інформацію відразу. Про це свого часу неодноразово говорив Генпрокурор Михайло Потебенько. А у них ряд питань є закритими.

Щодо їхньої зацікавленості у боротьбі з нашими корупціонерами, то у листопаді минулого року я був присутній на конференції генеральних прокурорів країн Європи та Азії. Ми слухали їхні проблеми, ділилися своїми. Так ось у них акцент робиться на боротьбі з відмиванням «брудних грошей». У представників Східної Європи та країн Азії таких акцентів, крім «брудних грошей», декілька: нелегальна міграція, торгівля наркотиками і т. д. Я не думаю, що їх дуже цікавить наша корупція. Їх більше цікавить, щоб у них не відмивали наші «брудні гроші».

— Чи є тиск на слідчих прокуратури з боку влади у ході розслідування таких резонансних справ, як справа Лазаренка, банку «Україна» і т. д.?

— Можу однозначно запевнити — якби такі факти були, то я вам одразу ж назвав би стільки ж карних справ стосовно цих чиновників.

— А перешкоди?

— Ні. Абсолютно точно, не кривлячи душею, можу сказати, що за весь час моєї роботи на посаді заступника Генпрокурора не було жодного втручання, побажання, навіть дзвінка. Якби такі факти були, то відразу ж завели б карні справи.

— Практика України показує, що боротися з тіньовою приватизацією, зі збанкрутінням банків у нас починають тільки після того, як злочини стають загальновідомими. Чому?

— Коректніше було б спитати про це не прокуратуру. Наше основне завдання полягає не у виявленні фактів. Для цього існують органи МВС, СБУ і т. д. Ми вже розслідуємо ці справи на підставі конкретних матеріалів. Крім того, люди, які крадуть величезні гроші, далеко не дурні. Навпаки — досить розумні. Вони прораховували, як украсти, щоб їх не притягли до відповідальності. Тому можна тільки поставити в заслугу правоохоронним органам, що вони виявили подібні факти.

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати