ЗАПИТАННЯ «Дня»

Олена ДОНЧЕНКО, доктор соціологічних наук, завідувачка лабораторії психології мас та організацій Інституту соціальної і політичної психології АПН України:

— На мій погляд, суспільства, як цілого, сьогодні немає, а є розрізнені групи якихось людей з абсолютно різними інтересами (політична еліта, навколополітичні угруповання, сільське населення, інтелігенція, молодь).

Молодь нині дуже різна. Найенергійніша її частина, яка не бачить майбутнього, із задоволенням бере участь в опозиції, в ній спостерігається підйом, піднесений настрій, бойовий дух, прагнення змін. Друга частина молоді — напевно, більшість, — тихо чекає того, що буде, і вчиться в навчальних закладах. Тобто, спостерігаються дуже різні установки в середовищі молоді.

Село взагалі хоче повернутися в реальний соціалізм, тому що воно тепер ледь зводить кінці з кінцями. Бізнес сьогодні прораховує, на кого ставити. Підйом, напруження сьогодні є, але — в політичній сфері, яка стосується політиків, партійної еліти, навколополітичних груп.

А більшість населення, якій недоступна інформація (особливо це стосується провінції), в якої немає грошей, немає майбутнього, апатична. Вона схильна до стійких стереотипів: нічого гарного вже не буде, ми ні на що не впливаємо, треба думати про «хліб насущний».

Результатом сьогоднішньої політичної ситуації є роз’єднання між політичними владними елітами, інституційними елітами, а також між владою і народом. Це негативні наслідки. Серед позитивних можна назвати знищення в суспільній свідомості поняття «феномен центру» — центру, який формувався за тоталітарного режиму. Його знищено. Є столиця, але політичного центру, як такого, немає. Народ в очікуванні якогось центру, лідера, чогось, що має демонстративний позитивний потенціал.

Ірина ГОЛОВНЬОВА, кандидат психологічних наук, Харківський гуманітарний університет «Народна українська академія»:

— Суспільство об’єднує в собі дуже різнорідні групи. Досить багато людей, які мають стан соціальної апатії. Сьогоднішні події в Києві, у Львові дуже багатьох абсолютно не зачіпають, це життя, яке відбувається десь збоку, хоч його і відображають ЗМІ. Цю групу становлять приблизно 60% населення. Природно, є ті, що нині активно починають долучатися до політичної боротьби. Але тут я не бачу позитивної спрямованості, позитивних емоцій, пов’язаних зі створенням чогось нового, позитивного. Переважають значною мірою агресивні, руйнівні емоції, а не творчі. І в цьому криється найбільша проблема.

Важко вести мову про соціально-психологічний клімат, котрий склався на всій території України, дуже великі відмінності між соціальними групами, всередині яких цей клімат реально утворюється. Соціально-психологічний клімат залежить як від зовнішніх об’єктивних умов, так і від психологічних особливостей людей, котрі входять до складу групи. Якщо зовнішні впливи (політичні події, економічні труднощі, проблеми екології) є загальними і для нас усіх, то в психіці окремої людини ці чинники заломлюються абсолютно по-різному. Я не думаю, що загальний соціально-психологічний клімат в Україні визначається політичними подіями.

Позитивні або негативні відчуття більшості жителів України та їхній психологічний настрій визначаються тими подіями, які відбуваються в їхньому особистому житті, в їхньому найближчому оточенні. Найвідоміший психолог А. Маслоу дав класифікацію людських потреб, розташувавши їх за рівнями. На першому рівні в його піраміді містяться фізіологічні потреби, без задоволення яких життя людини просто неможливе, на другому рівні міститься потреба безпеки, а вже далі розташовано потреби спілкування, любові, прихильності, високої самооцінки, поваги, самовираження, професійного престижу, реалізації своїх здібностей. Більшості людей властива поетапна турбота про задоволення своїх потреб, тобто спочатку — їжа, житло, безпека, а потім уже — «високі матерії». Тому з нашим рівнем життя люди більшою мірою стурбовані задоволенням своїх життєвих потреб, і саме від їх задоволення або незадоволення залежить психологічний настрій.

Олександр ПЛЮЩ, кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник Інституту соціальної і політичної психології АПН України:

— Сьогодні всі розв’язують свої локальні проблеми. Так звана опозиція заявляє, що тільки вона має рацію і що справжня опозиція — це вона, а не комуністи. Комуністи не визнають праву опозицію. І виходить, що всі проти всіх і кожний сам за себе. У вас у газеті в одному з матеріалів було сказано, що опозиціонування в нас є, а опозиції немає. За смислом це було дуже правильно.

Та ситуація, яку ми нині спостерігаємо, зініційована. Закінчиться фінансування, закінчаться і всі ці акції.

Тим часом відбувається накопичення негативного потенціалу, ми набуваємо баласту і планомірно йдемо на дно, хоча ситуація начебто під контролем і ніяких ексцесів не буде, якщо не буде екстраординарних подій.

Люди розуміють, що від них мало що залежить, а в основному залежить від рівня нашої еліти, професіоналізм представників якої викликає масове недовір’я.

Сьогодні населення терпить. Терпимість нагромаджується, але не конструктивна терпимість, не в ім’я найвищої мети. І саме це закладає неконструктивний потенціал, у людей опускаються руки, і розпочинати опісля щось творче буде дуже важко.