«Збиті моральні орієнтири»
Можна ще десяток років не звертати на це уваги, але саме вони привели Україну до війни
У четвер учасники групи «Першого грудня» провели конференцію з вимогою та пропозиціями щодо стабілізації ситуації в країні. «Коли спільний човен перекинеться — провина за це ляже на всіх», — так вони назвали своє звернення до влади, опозиції і народу. Зокрема, правник Євген Захаров, дисидент Йосип Зісельс, письменник Володимир Панченко спробували нагадати про сумний досвід історичних поразок українських еліт. І що показово, відбувся цей захід у день чергової річниці зречення у 1918 році влади гетьманом Павлом Скоропадським. В спільній заяві учасників значиться: «Загроза втрати державності дає нам моральне право ще раз звернутися до всіх, хто задіяний у нинішньому бою без правил: зупиніться! відступіть на крок! Зробити це ще не запізно. Цивілізований світ живе не «викручуванням рук», а форматом компромісу — коли в результаті складних домовленостей усі учасники трохи невдоволені, але справа рухається вперед».
«У НАС НЕМАЄ АВТОРИТЕТІВ ПРИ ВЛАДІ»
«Моральний стан суспільства в контексті політичної боротьби дійсно дуже нестабільний, — коментує «Дню» політичний аналітик Інституту євроатлантичного співробітництва Володимир ГОРБАЧ. — Ми живемо в такий час, коли політики і безпосередньо влада не можуть керувати через позитив. Суспільна довіра до них дуже низька і розмита. У нас немає авторитетів при владі. Кількість негативу в інформаційному просторі просто зашкалює, і поріг його сприйняття змінився. Відповідно негативні новини затирають одна одну, що ще більше плутає людей. Вони просто від того не здатні робити глибинні висновки і стають до багатьох важливих моментів просто байдужими».
«Я бачу владу, як похідну від суспільства, — говорить «Дню» дисидент, учасник групи «Першого грудня» Йосип ЗІСЕЛЬС. — Тобто суспільство має бути відповідальним перед собою, а не шукати винних лише у верхівці, яке є його віддзеркаленням. У нас дійсно є загальна деморалізація суспільства і пов’язано це з тим, що українці є не лише постгеноцидною нацією, а й постколоніальною. Про деморалізацію українського суспільства дуже добре розповів соціолог Євген Головаха. Це як «ломка» у наркомана, організм якого призвичаївся до отримання певної дози наркотиків, а потім його їх позбавили. 70 років ми знаходились під терором і пропагандою комунізму. Люди звикли і пристосувались до таких умов, до брехні та того, що вони ні на що не впливають. Тому, звичайно, ними легко маніпулювати».
КОНКРЕТНИЙ ПРИКЛАД МАНІПУЛЯЦІЇ
Дійсно, останні події в столиці доводять, що політичні баталії можуть спровокувати зовсім непередбачувані процеси. Поки що народ усвідомлює, що цим бродінням та агресією може скористатись зовнішній ворог. Та на назрівання протесту і на його штучне підігрівання закривати очі не можна. Чи здатне українське суспільство в його вимогах бути адекватним історичним та нинішнім реаліям? Інакше кажучи — чи не завели його на «криву стежку»? Нещодавно філософ Сергій Дацюк в своєму блозі використав влучну фразу. Він вважає, що в українського суспільства «збиті моральні орієнтири». Так. Але коли і чому це сталося?
Прикладів такого «блукання» по «збитим орієнтирам» можна назвати багато. Показовим є, наприклад, ставлення частини експертів і журналістів до курсу України в НАТО. Не секрет, що Альянс протягом десятиліть видавався радянською та російською пропагандою, як обитель зла. Згодом гра в багатовекторність для України закінчилась тим, що в потрібний момент нас просто вже нікому було захистити. Нещодавно колишній голова НСЖУ Юрій Луканов на своїй сторінці в «Фейсбук» заявив, що при всіх вадах Леоніда Кучми, саме за час його правління Україна обрала шлях до НАТО, а потім, після скандалу з плівками Мельниченка, тодішній президент був вимушений піддатись на шантаж Москви та розвернути цей курс. «Батько нинішньої корумпованої системи Леонід Кучма зробив поворот на Захід. Україна оголосила, що має намір вступити до НАТО, — пише Юрій Луканов. — Однак, після цього в корупціонера Кучми почалися проблеми. Він зробився нерукоподатним у світі. До НАТО Україна не вступила. Асоціацію з ЄС підписали лише нині. І ви пам’ятаєте, що за цим стояло. Спецоперація ФСБ, яка легітимізувалася у вигляді знаменитих плівок майора Мельниченка».
І ось тут можна побачити яскравий приклад «збитих орієнтирів». Луканов справедливо називає Кучму «батьком нинішньої корумпованої системи», і останній дійсно в певний момент став «нерукоподатним у світі» після того, як всі дізналися, що Президент України може давати накази «розібратися з грузином». Але хіба Кремль примушував Кучму давати відповідні накази та перетворювати країну на «олігархічний каганат»? Насправді Москві в ситуації, коли до влади прийшов той, хто зробив ставку на шалене збагачення купки людей, не обов’язково організовувати якісь окремі спецоперації. Достатньо скористатись вже існуючою ситуацією. З самого початку, ще в 1994 році, Кучма прийшов до влади на проросійських гаслах. Згодом, у 1999-му, він зіграв по лекалу президентських виборів в Росії. Нагадаємо, в Росії Єльцин з майже нульовим рейтингом зміг перемогти комуніста Геннадія Зюганова. Фактично Єльцин отримав другий строк повноважень на тлі штучно розрекламованої «червоної загрози». Роль Зюганова при балотуванні на другий строк Кучми в Україні зіграв комуніст Петро Симоненко. В такому розкладі роль проєвропейського політика Кучмі тимчасово була доречна. Забулись його гасла на Донбасі про двомовність та про багатовекторність. В той же час, коли Кучма став президентом вдруге, тодішній голова РНБО Євген Марчук зробив все, щоб заяви про європейський курс та вступ до НАТО стали реальністю. Цікаво, що тоді Генеральний секретар НАТО Джордж Робертсон разом з Євгеном Марчуком відвідав Донецьк — показовий момент з огляду на нинішню ситуацію на Донбасі.
«МОРАЛЬНІ ОРІЄНТИРИ БУЛИ ЗРУЙНОВАНІ КУЧМОЮ В 1990-х»
Що ж сталось потім? Потім була зустріч Кучми з Путіним, звільнення Марчука і зрештою вилучення із Воєнної доктрини формули про стратегічний курс України в НАТО. Далі Кучма знову заговорив звичними для нього фразами і тоном про те, що Україні не потрібні курс на НАТО і асоціація з ЄС. Насправді, Кучму ніхто не підміняв. Він був і залишався людиною в орбіті російських схем. Саме за його часів з’явились так звані газові схеми, які й збагатили олігархат. Епоха Кучми відзначилась різким креном в бік Росії під ширмою багатовекторності.
«Збиті моральні орієнтири — це однозначно дуже слушний діагноз, бо коли немає етичної системи координат, то людина перетворюється на човник з вітрилом, але без стерна, — говорить «Дню» правник Геннадій ДРУЗЕНКО. — Його носить вітрами маніпуляцій — від ура-патріотизму до песимізму і бажання виїхати з країни. І, на жаль, в зміні цих орієнтирів журналісти відіграють одну з провідних ролей, оскільки масову свідомість все ж таки формують ЗМІ. До цього процесу долучаються соціальні мережі із лідерами думок. Для мене викривлення моральних орієнтирів почалося з чорного вівторка 1995 року, коли за раннього Кучма щойно призначений міністром МВС Кравченко під безпосереднім керівництвом Табачника розігнали процесію поховання патріарха Володимира Романюка. Для мене це був перший сигнал того, що держава стала не на ті рейки. Другий момент, який вказав мені на те, що щось не те відбувається в нашому «королівстві», це скандал з «плівками Мельниченка», коли ми дізналися про приховану правду і кухню президентського палацу. Дуже добре пам’ятаю, коли слухав ті записи, і волосся ставало дибки. Оскільки ні в першому, ні в другому випадках не відбулося покарання, окрім як покарання виконавців на кшталт Пукача, то стало зрозуміло, що дна немає».
«Після помаранчевої революції було відчуття того, що ми підвели риску під моральним нігілізмом, — продовжує думку Геннадій Друзенко. — Перші кілька місяців після того, як ця революція перемогла, і бізнес, і прості люди готові були, як-то кажуть, жити по-новому. І тут ми маємо згадати одне з «пташенят гнізда Кучми» — Віктора Ющенка. Тоді стало зрозуміло, що останній насправді не збирається ламати систему. З того часу поява кримінальника Януковича на «троні» стало детермінованим. За відсутності моральних орієнтирів стало можливим те, що «двічі не судимий» Янукович став президентом країни. Під час перебудови, а потім нової незалежної держави була надія і отже формувались згадані моральні орієнтири. Тоді було голодно, але було відчуття, що певні речі не можна переходити. На жаль, з середини 1990-х їх почали нищити. Вони були зруйновані Кучмою і його наступниками. А також зруйновані тими судами, які відмовились засудити це. В Україні для цього були ліки. Це зокрема «Ініціатива Першого грудня». Серед ЗМІ «День» займає особливе місце, адже весь час це видання попереджало про небезпеки та наголошувало на базових цінностях державотворення. Але ці голоси глохли серед абсолютно дезорієнтованої какофонії. Таким чином Порошенко тільки повторив долю своїх попередників, які нічого не зробили для того, щоб зробити хоча б виклик кучмівській системі».
Тож можна бути галасливим патріотом і гратися в запропоновану конкретними кланами гру, при цьому говорити начебто правильні речі, але вшивати їх у зручному для належної інтерпретації канву. Також можна ще десяток років не звертати на це уваги, але саме «збиті моральні орієнтири» привели Україну до війни.
Ми запрошуємо наших читачів та експертів взяти участь в цій дискусії. Надсилайте свої думки на електронну пошту:
