Знову манить їх Золотоверхий Київ...

Київ — як центр Русі і джерело християнства на цих землях — щороку притягує до себе увагу православних різних церков. Але цього року дата Хрещення Русі стала по-особливому забарвлена масовою провокацією з боку УПЦ МП, а саме так званою «хресною ходою», яка мала не стільки релігійний скільки ідеологічний і політичний підтекст. По всьому видно, що УПЦ МП, яка де-факто є філією РПЦ, використала священну для християн дату для підміни понять і намагалась продемонструвати свою домінацію на українських теренах. При цьому можливі ексцеси, з якими могла бути пов’язана хода, їх мало цікавили.

Підміна понять полягає ще й в тому, що Московський Патріархат в Україні вдягає рясу начебто української церкви намагаючись привласнити і історичну, і християнську спадщину на користь Кремля. Київ, як ціннісний і сакральний центр тяжіння, в даному випадку слугує для агресора об’єктом зазіхань. Таким чином, Московія намагається поцілити не просто в тил, а в центр руської культури, в той час як на сході України вона нищить українців градами і гарматами. Українці ж в свою чергу мають не вестись за начебто «миролюбними» закликами агресора, становлячись в покірні молитовні черги, а берегти й воювати за власну спадщину, яку у нас намагаються поцупити на очах.

У КЛІТЦІ ІЛЮЗІЙ МОСКОВСЬКОГО ПРАВОСЛАВ’Я / ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

Отже, учора у центрі столиці молебнем на Володимирській гірці завершилася «Хресна хода за мир», організована Московським патріархатом. Як попереджали раніше, в Києві правоохоронці організували високий рівень безпеки: щоб потрапити на Європейську площу, людям потрібно було пройти через рамки металодетекторів, а загалом для охорони порядку залучили 6 тис. силовиків. Нагадаємо, у вівторок правоохоронці знайшли бойові гранати, димові шашки та муляжі вибухових пристроїв на маршруті слідування хресної ходи, тому міністр внутрішніх справ Арсен Аваков розпорядився заблокувати прохід акції Києвом, а вірян пересадити в автобуси.

У багатьох жителів міста це викликало обурення, що через «хресну ходу» було заблоковано центр міста і перекрито важливі транспортні артерії. Та, зважаючи на те, що будь-яка масова акція ускладнює пересування Києвом, все ж більше обурення було через зміст ходи Московського патріархату. Багато хто називає це російськім сценарієм нагнітання ситуації в Україні. Інші говорять, що це певна відповідь РПЦ на спроби української церкви отримати автокефалію. Нагадаємо, після Всеправославного собору на Криті минулого місяця, в Стамбулі відбулося засідання Священного Синоду Константинопольського Патріархату, який розглянув звернення Верховної Ради до Вселенського патріарха Варфоломея із закликом надати УПЦ автокефалію. Тоді Синод вирішив передати це звернення на розгляд спецкомісії. Тож це така собі демонстрація російською церквою свого впливу в Україні і готовності розпочати війну тепер вже між християнами.

Проте, підійшовши ближче до місця проведення молебну, інфернальна атмосфера дещо розвіюється. На асфальтованому розігрітому до пекельної спеки Хрещатику спокійно й смиренно у черзі до металодетекторів відстоювалися віряни, які прямували до Володимирської гірки. Натомість поряд з’являлися радикальні ура-патріоти, які вигукували образливі слова на адресу учасників ходи. Мабуть саме таких, але більш масових інцидентів добивалися російські куратори цієї акції — аби зіткнути два світогляди. Причому одні й інші у рівній мірі праві й неправі.

Для щирих вірян дана «хресна хода» з її апогеєм на Володимирській гірці — це справжнє свято їхньої віри. А от дії активних ура-патріотів із закиданням учасників акції яйцями, образами у бік християн сприймається останніми як «бєснованіє», «спокуса дати відповідь», що ще більше їх об’єднує та утверджує їх у «правильності» вибору на користь Московського патріархату. Мабуть, саме так слід розуміти релігійну свідомість цих людей.

«Сьогодні мене до Києва з Волині привела віра і вдячність Богові, що він допоміг мені позбутися моєї хвороби, через яку мені давали прожити три місяці — з тих пір по великій вірі моє життя перемінилося, — розповідає молода дівчина Валентина. — Тому політика для мене не має значення — я прийшла молитися. Що ж до інших вірян, то багато хто з них панікував через те, що ситуацію довкола хресної ходи дуже нагнітали. А ми хотіли продемонструвати християнську любов, бо там можна допомогти одне одному».

Проте, для справедливості слід зазначити, що люди, які виступили проти «хресної ходи» чудово розуміють, що за її організацією і гаслами стоять не подібні до Валентини люди, а прокремлівські та антиукраїнські сили. Свій «хресний хід» УПЦ МП назвала «За мир та єдність України», тоді як проблема не в єдності, а в зовнішній російській агресії. Ця амбівалентність в свою чергу передається священикам та парафіянам, які також не можуть чітко висловити думку, що Росія — це агресор і нам треба захищати свою державу від неї. Звичайно, поговорити з усіма учасниками «хресної ходи» неможливо фізично, проте жоден з них — від священика до вірянина — не змогли чітко та ясно відповісти, чи потерпає Україна від російської агресії і чому вони моляться за єдність держави, а не закликають православних росіян припинити війну.

«В церкві немає кордонів і меж — вона одна для всіх, — розповідає «Дню» протоієрей Василь із Уманської єпархії. — Тому не можна розділяти її на якісь території чи раси, бо Господь — один для всіх, і рятувати він прийшов не праведників, а грішників, навіть вбивць, п’яниць. Тому я не можу назвати когось поганим чи хорошим — все в руках божих, і Господь сам нас розсудить. Якщо є якісь слова чи справи — це нам потурання за наші гріхи. Нам потрібно розмежувати державність і церковність, тому що ми відділені одне від одного. Ми прийшли до Києва не скидати владу чи робити новий Майдан — ми прийшли молитися, аби в Україні був мир, аби схід і захід держави були разом. Сьогодні вони зустрілися, поклонилися одне одному і разом пішли на Володимирську гірку».

В суспільство протягом тривалого часу впроваджувались роз’єднуючи імперативи, які провокаційними «маячками» штучно ділили українців. Таким чином, не дивно, що черги складаються не з тих хто шукає, а хто заблукав. Тож потрібно вести спокійний діалог всередині суспільства, який не допустить ще більшого релігійного розколу, і в той же час боротися за надання УПЦ автокефалії.

«ЯКБИ КЕРІВНИЦТВО УПЦ МП УСВІДОМЛЮВАЛО СВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ, ТО ВОНО Б ВІДМОВИЛОСЯ ВІД ТАКИХ АКЦІЙ»

Андрій ЮРАШ, Директор департаменту у справах релігій та національностей Міністерства культури:

— Для мене в ситуації з «хресною ходою» є дві очевидні речі, які ніхто не може заперечити. Цю ходу вже другий рік організовую УПЦ МП не просто як молитву, а як демонстрацію своєї сили. Коли соціологи, громадські діячі, державні органи включно з Президентом говорять про потребу єдиної помісної церкви і про те, що у нас в Україні абсолютна більшість тих, хто хоче бачити цю помісну церкву, то УПЦ МП демонструючи подальшу орієнтованість на підлеглість Москві, хоче, навпаки, показати роздробленість, мовляв, вони можуть самі збирати такі великі ходи. Тобто насправді це не стільки молитовний захід, скільки ідеологічна демонстрація впливовості, чисельності і важливості.

Друге, щодо організації цієї ходи. Коли місцеві Ради почали забороняти прохід ходи, її учасники почали демонструвати те, що вони нехтують законом і місцевими приписами. Це те, що УПЦ МП демонструє в ставленні до статутів. Всі релігійні організації намагаються подати статути, які б відповідали законам України. А УПЦ МП навпаки робить все щоб продемонструвати свою зверхність над законами України. При цьому, вони спекулятивним чином звертаються до прем’єр-міністра волаючи що їх не реєструють.

Але насправді вони і далі хочуть втілювати моделі, які були за Януковича, коли не існувало закону, а існувала воля і інтереси конкретних осіб. Ця воля представляє не українську суспільну більшість, а зовнішні концепти. Так само і щодо хресної ходи — вона має відбуватись в рамках закону і бажань місцевих громад.

Коли відповідальне церковне керівництво розуміє, що ініційовані нею акції можуть викликати конфлікти чи спротив, то логічним було б не відкривати «другий внутрішній фронт». На фронті гинуть десятки людей. Хто в них стріляє? Це не віряни Київського Патріархату чи будь-якої іншої української церкви. Це ті, хто декларують себе вірянами УПЦ МП або РПЦ. УПЦ МП маніпулює тим, що вони нібито є у всіх регіонах і начебто здатні з’єднувати державу. Ця спекуляція за всіма соціологічними дослідженнями не відповідає дійсності. Не більше 20% підтримує УПЦ МП. Тому вона не може бути з’єднуючим началом. Навпаки, вона робить все для дестабілізації, як бачимо по останнім подіям. Якби керівництво УПЦ МП усвідомлювало відповідальність і дійсно прагнуло консолідації, то воно б або проводило ці ходи в локальний спосіб, або взагалі б відмовилося від таких акцій.