Знову взялися за Конституцію: навіщо?

6 квітня відбулося перше засідання Конституційної комісії. Створення подібних органів стало традицією для українських президентів. За Ющенка такий орган називався Національна конституційна рада, а за Януковича — Конституційна асамблея. Проте результат роботи цих органів залишався лише на папері. Особливо за часів Януковича, коли метою тодішнього президента здебільше була імітація роботи, яка створювала видимість демократичних процесів. 

Не так давно своїм указом Президент Петро Порошенко також створив відповідний орган під назвою Конституційна комісія, і показово, що відбулося це одразу після останніх Мінських домовленостей, де Україна зобов’язалася до кінця року провести конституційну реформу. Минулого ж тижня глава держава черговим своїм указом затвердив склад цієї комісії. На жаль, мало хто звернув увагу, але маємо парадоксальну ситуацію, коли автор кланово-олігархічної системи сьогодні все більше отримує офіціальні статуси. Тепер екс-президент Кучма не тільки переговірник від влади в Мінську, але ще і член Конституційної комісії. Для повного комплекту, Порошенко також закликав спікера парламенту Володимира Гройсмана запросити до складу Конституційної комісії усі фракції ВР, тобто «Опозиційний блок» в тому числі.

Під час свого вчорашнього виступу Президент зробив наступні заяви: «Роль парламенту у напрацюванні нового тексту Основного Закону ключова; я переконаний, що перехід до парламентсько-президентської форми правління є і залишиться надійною гарантією європейського, демократичного розвитку України; децентралізація при цьому не має нічого спільного з федералізацією, Україна була, є і, я переконаний, буде залишатися унітарною державою, я готовий, щоб ми провели референдум щодо державного устрою України, якщо ви будете вбачати в цьому необхідність; єдиною державною мовою України є і буде залишатися українська мова; має бути удосконалення конституційних засад правосуддя; удосконалення конституційного регулювання прав, свобод і обов’язків людини та громадянина...» 

Чи зможе реалізувати поставлені цілі створена Конституційна комісія? Відповідає кандидат юридичних наук, старший науковий співробітником Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Микола СІРИЙ.

— За останній рік ми бачимо вже кілька спроб наблизитися до конституційних змін. Певні кроки були 2014-го, і тепер консолідована спроба 2015-го. За цей період було подано низку змін до чинної Конституції в порядку внесення змін, які перебувають в Конституційному Суді. Тобто йдеться про повномасштабний конституційний процес. В цілому якщо спробувати оцінити його, то хотілося б віддати перевагу конкретним змінам до Конституції. Наприклад, коли йдеться про «зняття недоторканності з депутатів і суддів», то це конкретні зміни, навколо яких є можливість вести дискусію. Але дискусій щодо цього дуже мало. Хоча запропоновані зміни з точки зору якості вельми сумнівні. Спроба масштабно реформувати Конституцію, яка закладається в мету Комісії, має серйозну ваду — ідея реформування сформована абстрактно. Все-таки ми живемо з новою Конституцією з 1996 р., попри ті зміни, які відбувалися, і це вже сталий конституційний процес. Завжди легше говорити про зміну конкретних положень, інститутів, удосконалення конкретних конституційно-правових механізмів. Бо що більше абстракції, що більше загальних декларацій, то гірше може просуватися конституційний процес.

— Як прокоментуєте склад Конституційної комісії?

— Будь-який склад формується, виходячи з політичних міркувань. Тобто є професійна складова, а є політична. 

— Незважаючи на необхідність конституційних перетворень, Порошенко видав відповідний указ саме після підписання Мінського меморандуму-2, одним із пунктів якого є проведення конституційної реформи. Влада в Росії одразу відреагувала схвально. Чи не вбачаєте ви у цьому небезпеку?

— По-перше, будь-які зміни в Конституції незалежної держави не можуть відбуватися під впливом зовнішніх факторів — це принципова позиція. В ній закладається повага до народного суверенітету, власної державності та самостійності — з точки зору міжнародного права та національного конституційного процесу. По-друге, ми є країною, яка потерпає від агресії, тому цей факт є неприйнятним. Наша позиція є позицією правди та справедливості, а отже, має бути пріоритетною в питанні розв’язання збройної агресії. Конституційні зміни в жодному разі не можуть бути наслідком прямих чи непрямих вимог агресора. Це подвійно недопустимо з морально-етичної та державно-правової точки зору. За жодних обставин зміни, які будуть відбуватися в конституційній основі України, не можуть бути наслідком Мінських чи будь-яких інших домовленостей, пов’язаних з агресією щодо нашої держави.

— Відомо, що до Мінська як переговірника було делеговано екс-президента Кучму. Зараз ми бачимо, що він включений до складу Конституційної комісії. Враховуючи внесок колишнього президента у створенні кланово-олігархічної системи, яку не змогли подалати два Майдани, як ви ставитесь до залучення Кучми до важливих державних питань?

— Намагання зробити якнайширшу політичну площадку для підготовки конституційних змін можна зрозуміти. Разом з тим треба враховувати, що Україна прожила вельми особливий, специфічний етап свого розвитку — етап Революції Гідності — і поклала сотні життів на вівтар цінностей свободи, справедливості, верховенства права. Як на мене, ті конституційні комісії, які створюють сьогодні та створюватимуть завтра, мали б відображати саме цю найкращу позицію українського народу — позицію тих, хто словом і ділом відстоював демократичні цінності в найскладніші часи, а не відсиджувався по різноманітних куточках, чекаючи, чим це все закінчиться. Дух Революції Гідності має бути пріоритетним в конституційних перетвореннях, в перетвореннях правової системи, в реформуванні судової системи, правоохоронної системи, в боротьбі з корупцією. Мені здається, в Україні достатньо гідних і високопрофесійних людей, які себе проявили яскраво і достойно в найскладніші історичні періоди. Саме їх представництво було б більш зрозумілим для українського народу та давало б дійсно ефективні й серйозні результати в роботі подібних комісій і комітетів щодо вдосконалення правової системи.