ЩО ХОРОШОГО? ЩО ПОГАНОГО?

У нашій традиційній рубриці експерти «Дня» з різних регіонів України говорять про своє бачення ситуації в країні.

Олег ТУРЕЦЬКИЙ, доктор економічних наук, професор Одеського національного університету ім. І. Мечникова:

— Цього року я видав книгу «Сознание как духовная основа жизни». У цій книзі є розділ «Наше життя в соціальному вимірі як відображення колективної свідомості в суспільстві». Те, що сьогодні відбувається в Україні, для мене не нове. Ці події були очікувані і прогнозовані. Адже кожна країна, кожне суспільство має свою внутрішню логіку розвитку. Найважливішим є те, що зростання колективної свідомості створює абсолютно нову енергетику в суспільстві. Я бачу, що сьогодні люди стали іншими. Їхня поведінка і їхня енергетику визначається тим, що вони поступово витравлюють з себе рабів. Вони стають вільними. Різні люди, різні гілки влади можуть оцінювати це по-своєму. Все залежить від напрямку їхніх поглядів. Що стосується ситуації в Одесі, то обстановка в суспільстві відносно спокійна. І це не залежить від того, ходять люди з прапорами чи ні. Адже потрібно розуміти, що люди не Ющенка захищають, і не Януковича, вони захищають свій вибір і свою позицію. І я вважаю, що сьогодні суспільство подорослішало і перейшло в інший якісний стан, де нагромадилася маса більш свідомих індивідів. З цим треба рахуватися. Старі методи управління, які базуються на блокуванні свідомості, сьогодні неприйнятні. Незалежно від того, хто буде біля керма.

Михайло КОМАРНИЦЬКИЙ, директор видавництва «Літопис» (Львів):

— Що доброго? У Києві від майдану Незалежності до Європейської площі через бульвар Л. Укриїнки і вулицю Московську утворено «живий ланцюг», що символізує нову сторінку в українській історії. Це нова сходинка в нашій еволюції як політичної нації, це виразна ознака народження демократичного суспільства, що вірить в силу народу, в його мудрість та волелюбність. Ми стали свідками того, про що раніше читали в класиці політичної думки, чи в історії інших народів. І нарешті ми здійснили власний український проект ментальної та духовної революції — про це засвідчують просвітлені і сповнені надії обличчя тих наших громадян, які повірили в Україну, в нашу Україну.

Що поганого? Народження нового жанру і формату української фантасмагорії — мабуть, на таке не спроможний жодний письменник-фантаст з найбагатшою уявою. Отже, відомство Миколи Білоконя, міністра внутрішніх справ України, порушило кримінальну справу проти улюбленця української молоді Святослава Вакарчука та групи осіб, які буцімто намагалися захопити червоний корпус Київського національного університету імені Т. Шевченка. Найдивніше в цій фантасмагоричній історії те, що сам ректор університету назвав це «захоплення» ввічливим візитом та приємною розмовою зі співаком. І чи можна після цього вірити, що МВС не здатне забавляти увесь світ?!

Валентина КИРИЛОВА, директор видавництва Соломії Павличко «Основи» (Київ):

— У мене до останнього була надія, що влада хоч трішечки подбає про народ. Цього, на превеликий жаль, не сталося. І це найгірше. Те, що люди вийшли на вулиці, — найкраще, що могло статися. Це те піднесення і той об’єднуючий момент, які можна вважати не лише найкращою подією тижня, а й найкращою подією усіх років незалежності. Думаю, що його навіть порівнювати з 1991 роком не можна. Через рівень свідомості людей. Адже ми вже зовсім інші люди, зовсім інші особистості. Я щодня їжджу на майдан Незалежності за зарядом позитивної енергетики. Я маю доньку студентку і добре розумію настрої її однолітків. І, думаю, ту свідомість, яка в них глибоко закладена, буде вже неможливо викорінити. Але мене дуже лякає позиція Росії. Там живуть мої знайомі, родичі, і та інформація, на яку вони опираються, — напівпорожня. Дуже сподіваюся, що все буде добре.

Юрій ХОМЕНКО, проректор Національного гірничого університету (Дніпропетровськ):

— Усе хороше і погане зараз полягає у визначенні подальшої долі народу України. Україна сьогодні, на мою думку, опинилася ніби шмат заліза між молотом і ковадлом світових геополітичних інтересів. Те, з якими властивостями вона вийде після перековування, залежить як від параметрів «розігріву», так і від вчасності остудження. Хороше в цьому лише одне: кінцевим продуктом за будь-яких обставин залишиться в нашій державі зміцніла демократія. Проблема лише в її морфології, котра залежить від числа і сили ударів молота, міцності і пружності ковадла, але саме найголовніше — від складу і властивостей вихідного металу, яким є народ України. Думаю, що це процес болючий, але він очищаючий і структуруючий. Україна — не Росія. Це так. Та Україна — це й не Грузія і не Югославія. Україна є Україна. Добре те, що прозвучала поміркована думка про третій тур виборів. Але мені здається, що його треба проводити з відміткою в паспорті кожного виборця, а також за умови обов’язкової присутності на кожній дільниці та виборчій комісії представників від обох кандидатів та міжнародних спостерігачів при негайному припиненні будь-якої агітації та мітингування. Я закликаю до праці. І до третього туру...